Сьогодні, коли шкільна та вишівська освіта перебувають у стані реформування, важливо звертатися до досвіду «своїх» розумів, тих новаторів, які будували власні проекти, виходячи з розуміння саме українського контексту. Одним із таких діячів був Федір Трохимович Моргун, якого на Полтавщині та далеко за її межами знали як людину честі, еколога, піонера впровадження безвідвального способу обробки українських чорноземів, невтомного борця за покращання життя сільських трудівників та їхніх дітей, патріота-публіциста. Як керівник Полтавської області, він відіграв велику роль у запровадженні сучасних методів обробки землі.
Водночас менше відомо, що доктор сільськогосподарських наук, почесний академік Національної академії аграрних наук України, Герой соціалістичної праці Федір Моргун залишив також і неординарний досвід реформування освіти шкільної та студентської молоді. Особливо цікавими в цьому аспекті є дві його книжки: «Безсмертна душа України» і «Куди йдеш, Україно? Національна ідея, рідна мова і українка».
Про цей досвід — у розмові з Миколою ЛЕБЕДИКОМ, кандидатом педагогічних наук, доцентом кафедри менеджменту освіти Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського, одним із послідовників Федора Моргуна на педагогічній ниві.
«ДЛЯ НАВЧАННЯ В ПЕДІНСТИТУТАХ ДОБИРАТИ КРАЩИХ УЧНІВ У ШКОЛІ»
— Які саме освітні проекти впроваджував Федір Трохимович?
— Саме керівник Полтавщини Федір Моргун був причетний до започаткування і активно допомагав впроваджувати два масштабні інноваційні освітні проекти — «Учитель» (відповідальний — академік НАПН України І.А. Зязюн) та «Освітній пансіон» (відповідальний — кандидат педагогічних наук М.П. Лебедик).
Нагадаю, що введення в дію Закону України «Про обов’язкову середню освіту молоді» (у 70—80 роках минулого століття) загострило дуже болісну проблему недостатнього рівня загальноосвітньої та професійної підготовки учителів, особливо в сільській місцевості, що залишається актуальним і сьогодні.
І справа не тільки в тому, що в системі освіти працювали люди, які не мали педагогічної підготовки. Відомо, наприклад, що запроваджений під час реалізації середнього всеобучу молоді сучасний курс геометрії для учнів на теоретико-множинній основі, щоб підготувати їх до активного оволодіння комп’ютерними технологіями, виявився непосильним не для учнів, а для більшості чинних... учителів математики. Наші учні й сьогодні не вивчають цей курс, основи якого закладені в усіх шкільних програмах Європи.
Будучи керівником Полтавської області (1973—1988 рр.), Федір Моргун рішуче поставив вимогу про підвищення рівня підготовки педагогічних працівників у сільських школах регіону і особисто запропонував оригінальну концепцію програми «Учитель: школа — педвуз — школа», а для її науково-педагогічної реалізації на державному рівні знайшов талановитого молодого менеджера освіти — філософа Івана Андрійовича Зязюна — і переконав високих чиновників призначити його ректором Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г. Короленка.
Заслуга Ф. Моргуна в тому, що він першим поставив перед керівниками освіти та учителями Полтавської області просте і відповідальне завдання: безпосередньо у школі відбирати кращих своїх учнів для навчання у педінститутах. У багатьох сільських школах Полтавської області запрацювали факультативи «Юний педагог», до яких учителі залучали своїх найкращих вихованців і цілеспрямовано готували їх для одержання педагогічної професії у вищій школі. Практично з усіма слухачами педагогічних факультативів, особливо з учнями сільських шкіл, працювали викладачі педагогічних і профільних кафедр педінституту, що дозволило за короткий термін сформувати резерв майбутніх педагогів і поповнити школи великою когортою молодих учителів з дуже високим рівнем загальноосвітньої підготовки та педагогічної майстерності. І йшлося не тільки про педагогічну професію, майже в усіх райцентрах області за ініціативи Ф. Моргуна створили СПТУ різного профілю.
Отримавши пряму підтримку від першого керівника області, ректор Полтавського педагогічного проф. І. Зязюн 1981 року відкрив першу в Україні кафедру педагогічної майстерності, яку понад два десятки років очолювала професор Ніна Тарасевич. Паралельно була сформована високопрофесійна кафедра психології, якою керував випускник Московського державного університету імені М.В. Ломоносова, кандидат психологічних наук, професор В.Ф. Моргун. Більше 1000 практичних психологів — спеціалістів і магістрів — сьогодні успішно працюють у сфері освіти.
За особистої підтримки Ф. Моргуна була підсилена кафедра педагогіки спеціально підготовленими науковими кадрами з інших інститутів, зокрема із Запорізького державного педагогічного інституту на посаду завідувача кафедри педагогіки було запрошено і мене. У складі кафедри педагогіки сьогодні плідно працюють відомі доктори наук, в університеті функціонує спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій за спеціальністю «теорія та історія педагогіки». Програма «Учитель» перетворилася на Всеукраїнську програму підготовки вчителів, увійшла в історію української педагогіки. І сьогодні ми належним чином згадуємо заслуги її родоначальників, серед яких й ім’я Ф. Моргуна.
«ВЕЛИКА ЕЛІТАРНА ШКОЛА-ПАНСІОН — У КОЖНОМУ РАЙОНІ»
— А чим є «Освітній пансіон»?
— З 2001 року Федір Моргун, опальний екс-міністр екології Радянського Союзу, повернувся в Україну. Будучи радником голови Полтавської обласної державної адміністрації на громадських засадах, він починає працювати над програмою «Освітній пансіон». Спільно з групою науковців та педагогів Федір Моргун бере активну участь у розробці двох інноваційних проектів для запровадження в Україні — великої елітарної школи-пансіону (не менше 1000 учнів 1—11 кл.) і великої школи повного дня як інноваційних навчально-науково-виробничих комплексів.
За його задумом, вказані два типи шкіл мали зменшити відтік талановитої учнівської молоді з сіл у міста та за кордон і стати базовими у кожному сільському районі (об’єднанні районів) для учнів, які не можуть отримувати якісну освіту в малих сільських школах, контингенти яких неухильно продовжують зменшуватися і сьогодні.
Будучи вольовим і послідовним державним керівником, Федір Моргун діяв як великий гуманіст і вважав, що профільне навчання у загальноосвітній школі треба організовувати тільки на добровільній основі, що можливо, коли основна освіта учнів буде індивідуально і цілеспрямовано збагачуватися додатковою освітою, коли навчання буде поєднуватися з продуктивною господарською працею, яка для кожного учня та педагогічного працівника має приносити насолоду життя і економічну вигоду. Ф. Моргун обґрунтовано пропонував будувати велику елітарну школу повного дня тільки разом із виробничими майстернями «шкільного підприємства».
У 20-х роках минулого століття А. Макаренко, уточнюючи поняття «велика школа», підкреслював, що це має бути загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів із педагогічною опікою впродовж дня, з єдиним колективом учнів і педагогів. Вона повинна бути трудовою і настільки великою, щоб можна було організувати серйозне виробництво. При визначенні найменшої кількості учнів у школі він вважав, що «в одному колективі не має бути більше тисячі дітей. Тут критерієм є контактність колективу: необхідно, щоб члени одного колективу одне одного знали, щоб вони могли разом зібратися на загальні збори, щоб вони знали своїх керівників і всі свої справи». Ми виходили з того, що на кожній І—ІІІ ступені загальноосвітньої школи навчатиметься не менше 600 учнів, а тому колектив учнів великої школи повного дня може складатися з 1800 учнів 1—11 класів.
Ф. Моргун послідовно підтримував проект створення великої трудової елітарної школи повного дня як навчального закладу нового типу, що функціонуватиме як інноваційний навчально-виховний-виробничо-господарський комплекс єдиного колективу дітей і дорослих.
ПРОЕКТ ПЕРШОЇ В УКРАЇНІ ВЕЛИКОЇ ПРИВАТНОЇ ШКОЛИ-ПАНСІОНУ
— Чи вдалося втілити ідеї Федора Моргуна в життя?
— 2006 року науковці та педагоги завершили роботи над проектом створення у промисловому місті Кременчук Полтавської області великої приватної школи-пансіону в формі навчально-виховного комплексу — дошкільний навчальний заклад для дітей-п’ятирічок, загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів, навчальний заклад позашкільної освіти, професійно-технічне училище ІІ ступеня. Ф. Моргун хотів, щоб вона стала базовою школою Кременчуцького національного (тоді — технічного) університету, щоб у ній, крім міських дітей, без обмежень могли отримувати якісну освіту та елітарне виховання діти фермерів та селян. Тому з властивою йому наполегливістю він звертався за підтримкою до відомих в Україні меценатів та батьків учнів і залучив майже половину спонсорських коштів для будівництва приміщень великої школи-пансіону в Кременчуці. Це дозволяло засновникам приватної школи-пансіону отримати пільговий освітній кредит і одночасно будувати увесь перелік навчальних, спортивних, виробничих, адміністративних приміщень та багатоповерхового житлового будинку для вчителів, будинків квартирного типу «Дитячий готель» для проживання 1300 учнів 1—11 класів тощо.
Після трагічної смерті Федора Трохимовича в автокатастрофі 2008 року збір коштів було призупинено. Але його ідеї продовжували втілювати у життя: я, Є.Г. Гачук, В.М. Сахацька завершили розробку і запатентували Індивідуальну конторку-парту для роботи стоячи й сидячи «ПОЛІЛАР». На честь Моргуна у 2008 році була заснована перша в Україні велика приватна школа-пансіон — Кременчуцький заклад освіти «Навчально-виховний комплекс імені Федора Моргуна», щоб ушанувати знаного аграрія, який розробив та впровадив проекти великої елітарної школи-пансіону та школи повного дня (неповний пансіон), аналоги яких і сьогодні відсутні в Україні.
СИСТЕМНЕ БАЧЕННЯ ШКОЛИ МАЙБУТНЬОГО — ПО ПУНКТАХ
— В офіційних документах Міністерства освіти і науки України «школа повного дня» визначається як навчальний заклад нового типу, де оптимально поєднуються навчальна та позаурочна сфери діяльності учнів та педагогічних працівників. Які саме ідеї Федора Моргуна слід використовувати розробникам проекту великої школи повного дня?
— Так, заслуговує на увагу ціла низка його ідей. Зокрема такі:
1 Федір Моргун одним із перших обґрунтував необхідність відкриття великих шкіл повного дня у кожному районі, місті для учнів малих сільських шкіл, контингент яких неухильно падає, які, з точки зору економіки та втрати умов для динамічного розвитку особистості, необхідно закривати, на що постійно вказує уряду України у своїх рекомендаціях і Міжнародний валютний фонд.
Але Ф. Моргун був запеклим супротивником закриття малих шкіл як культурного осередку села. Водночас він розумів, що село занепадає не тому, що сільські діти будуть щоденно навчатися у великих районних чи міських школах повного дня, а тому, що батьки сільських учнів не мають постійної роботи. Тому він обстоював державну програму підтримки на селі великих фермерських господарств-кооперативів, створення екопоселень у сільській місцевості, де і пропонував створювати для сільських учнів і для охочих міських школярів великі районні (кущові) школи повного дня.
2 У школі повного дня мають працювати педагогічні працівники, які є носіями рідної української (російської, кримськотатарської тощо) мови та комплексу іноземних мов — англійської (німецької, французької тощо), що є головною умовою вивчення учнями 1—11 класів комплексу іноземних мов без шкоди для їхнього здоров’я.
Досвід елітарних шкіл в Україні вказує на можливість вивчення учнями 1—11 класів кількох іноземних мов та видачі кожному учню двох атестатів про повну середню освіту — українського державного зразка та іноземної держави, де учень має можливість (за згодою батьків) продовжити навчання.
3 Усі педагогічні працівники повинні щорічно разом зі своїми випускниками проходити тестування за програмами зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), щоб їх загальноосвітній рівень не був нижчим, ніж у їхніх учнів-відмінників.
Наприклад, учитель української мови зобов’язаний не лише добре знати історію України, географію, фізику, хімію, біологію, інформатику й обчислювальну техніку, а уміти, як кожний учень у класі, додавати і віднімати дроби, пояснювати сутність тригонометричних і логарифмічних функцій, а прочитавши текст у новому підручнику з математики, має спільно з учнем (вдома — зі своєю дитиною чи внуком) грамотно тлумачити його зміст.
4 У великій школі повного дня щоденне навчальне навантаження учнів за програмами загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів не має перевищувати п’яти уроків, що достатньо для отримання якісної основної освіти та атестату про повну середню школу, але за умови поєднання основної освіти з системою додаткової, особливо професійної освіти, з урахуванням нахилів кожного учня середніх і старших класів.
Цей підхід найбільш виважено і грамотно використовується у системі професійно-технічних училищ, у «школі-толоці» О.А. Захаренка. Тут головна теза: ефективність навчання та продуктивної праці зростає, коли у ці процеси учнів залучають на основі вільної співпраці та мотивованої взаємодії з педагогічними працівниками.
5 Якість знань учнів залежить від стану їхнього здоров’я, що вимагає введення повноцінного і збалансованого шестиразового дієтичного харчування дітей.
Моргун пропонував першочергово запровадити обов’язкове меню шестиразового дієтичного харчування як учнів, так і кожного педагогічного працівника школи повного дня, вважаючи, що його необхідно застосовувати і батькам школярів, і лікарям.
Відома сумна статистика, що понад 40% учнів і вчителів працюють на уроках упроголодь, не отримуючи другого сніданку та гарячого обіду, другого обіду у відведений для цього час. Не дивно, що нині 80% випускників загальноосвітніх шкіл страждають на різні хронічні захворювання.
6 Після обіду у великій школі повного дня з учнями 1—11 класів повинні працювати педагогічні працівники. Вони мають спільно з охочими учнями поглиблено вивчати навчальні дисципліни, допомагати їм у самопідготовці до наступних уроків, проводити заняття у гуртках, клубах, студіях, секціях тощо, залучати до посильної продуктивної праці й запроваджувати інші виховні заходи за освітніми програмами позашкільної додаткової освіти.
У кожній школі повного для має працювати спеціалізована група вчителів-фасилітаторів (натхненників, їх умовно можна назвати репетиторами), які щоденно протягом двох уроків за розкладом із кожним охочим учнем поглиблено вивчають комплекс навчальних дисциплін, що необхідні для самоосвіти, профорієнтації та продовження безперервного навчання у вищій школі. Далі, протягом двох наступних уроків, ці педагоги у своїх навчальних кабінетах продовжують надавати консультації у процесі самопідготовки учнів до наступних уроків за програмами загальноосвітньої школи.
7 У кожній великій школі повного дня має працювати велика група педагогічних працівників, які організовують і беруть на себе повну відповідальність за технологію виробництва визначеної товарної продукції й у вільний від навчання час за розкладом «продуктивної праці» залучають до колективної співпраці усіх охочих 13—17-річних учнів так само, як це роблять у звичайних сім`ях батьки, залучаючи своїх дітей до посильної праці. Не слід забувати, що це повинна бути не тільки ручна обслуговуюча праця, а кращі види праці з перспективними технологіями для майбутнього, як у А. Макаренка.
Відомий досвід роботи репетиторів із навчальних дисциплін указує, що лише 25% учнів поглиблено вивчають навчальні предмети, а 30% учнів у вільний від навчання час відвідують різноманітні дитячі колективи за інтересами — гуртки, клуби, секції, студії. Тому в процеси продуктивної посильної виробничої праці доцільно активно залучати не менше 45% учнів на основі обов’язкового розподілу трудових функцій із педагогами або наставниками.
8 У великій школі повного дня на посаді класного керівника повинен працювати на повну робочу ставку тільки практичний психолог (також зі знанням декількох іноземних мов), на якого покладається, у взаємодії з іншими педагогічними працівниками, формування первинних колективів як інструменту виховання, організація та корегування щоденного групового та індивідуального відпочинку персонально кожного учня, педагогічний менеджмент розвитку особистості учнів і їхніх педагогів на діагностичній основі.
Такий крок в організації великої школи повного дня дозволяє створити принципово нову виховну систему, де з великими групами учителів-фасилітаторів, керівників гуртків, організаторів продуктивної виробничої праці учнів мусить активно взаємодіяти великий колектив практичних психологів, чисельність яких складає приблизно 25% від загального числа педагогічних працівників навчального закладу.
АНТРОПО-ГЕОЦЕНТРИЧНА ПЕДАГОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ Ф. МОРГУНА ЧЕКАЄ ВТІЛЕННЯ
— Як бачимо з цих позицій, Федір Моргун володів системним баченням проблем підготовки до життя сільської дитини, умінням прислухатися до педагогічних інновацій і виділяти головне у процесі реформування шкільної освіти України в цілому. Які перспективи такого системного бачення?
— Якщо реформа адміністративного устрою України приведе до укрупнення таких його одиниць, як райони, то великі школи повного дня (і школи-пансіони) повинні стати інтелектуальними освітніми центрами для міських і сільських дітей, дітей переселенців.
Ф. Моргун вважав найціннішими багатствами України — її працелюбний народ та її чорноземи. Це правильно відзначив доктор педагогічних наук із Кременчука А.П. Самодрин, назвавши його педагогічну концепцію «антропо-геоцентричною». За своє життя Федір Моргун встиг багато зробити для примноження родючості землі, але і його ідеї щодо долі нових поколінь українців не є порохом історії, вони чекають свого творчого втілення у найближчому майбутньому. Можливо, цей проект школи-пансіону може здатися дещо фантастичним. Але й природозахисне землеробство Ф. Моргуна зовсім нещодавно теж мало багато заперечень. І де вони тепер?
