IX Міжнародний фестиваль мистецтв «Слов’янський базар у Вітебську» приніс радість перемог і гіркоту поразок, цікаві зустрічі і розчарування. Цього року в ньому брали участь понад 5 000 учасників і гостей із 23 країн світу. Акції проходили на 16 майданчиках. Примітно, що саме виступ українських артистів визнано одним із найяскравіших і пам’ятних заходів фестивалю.
УСЕ ЯК ЗАВЖДИ, ОДНАК...
Для Білорусі цей фестиваль — подія державного масштабу. Програму переобтяжено заходами настільки, що фізично все побачити неможливо. Нічні концерти, заявлені на першу годину ночі, закінчувалися о четвертій-п’ятій ранку. Часу катастрофічно не вистачало. Відпрацьована фестивальна схема: Дні культури Росії, Білорусі й України, естрада, фольклор, виставки, кінопокази і конкурси, — поповнилася вечорами поезії, музичними зборами і театральними зустрічами. Ця розмаїтість пішла тільки на користь фестивалю. Він став більш видовищним і цікавішим. Останні три роки «базар» фінансується з бюджету і його особисто опікає президент країни Олександр Лукашенко. Традиційно бацька приїжджає зі своїм ескортом на відкриття. Цього разу Олександр Іванович не тільки побував на концерті, а й перерізав стрічку в музеї-садибі Іллі Рєпіна у Здравнєво, який протягом п’яти років перебував на реконструкції після пожежі. Виявляється, що цей маєток Ілля Юхимович придбав за гонорар, отриманий після продажу картини «Запорожці». Експонатів у будинку художника не дуже багато, тому спеціально для урочистого випадку з Національного музею привезли кілька картин (тільки-но високий гість поїхав, їх відразу ж відвезли назад до Мінська). Потім президент не тільки відкрив новий льодовий палац, а й пограв у хокей. Наступного дня громадянам країни повідомили про вдало проведену операцію меніска і задовільний стан здоров’я президента.
Вважається, що проводити фестивалі можуть собі дозволити тільки багаті люди. Для підірваної білоруської економіки фестиваль — важкий тягар — і, разом з тим, акція політичного масштабу. Відмовитися від нього — значить визнати власне безсилля. На це власті ні за що не підуть. Цього року «базарні» витрати несуть дві сторони — Білорусь і Росія. За кошторисом це свято їм обійдеться в один мільйон доларів.
Слід зазначити, що у дні фестивалю місто нагадує цілодобову фієсту, зі всіх кінців країни приїжджають глядачі. Може тому, складається враження, що у Вітебську ніхто не працює, а тільки цілодобово гуляють. У магазинах вибір величезний, але існує норма відпуску. Наприклад, в одні руки можна взяти по два кілограми макаронних виробів, цукру, хліба і не більше двох літрів молока. Існують обмеження на сири, яйця, майонез. Порівняно з минулим роком курс долара виріс удвічі і нині становить 960 рублів. Зате він фактично порівнявся з «чорним» ринком.
СКРИПАЛЬ НА ДАХУ
6 липня, у день народження Марка Шагала, крім традиційних Шагаловських читань і виставок, вночі ожили картини художника у феєричній композиції «Я життя провів у передчутті дива». Підсвічені лазерами, на даху і у вікнах ратуші з’явилися еквілібристи й скрипалі, які мовби витали у небі, втілюючи в життя фантазії великого майстра. Того ж дня колектив театру ім. Якуба Коласа показав спектакль-етюд «Шагал. Шагал», базований на щоденниках і віршах художника.
Вперше на «базарі» пройшли театральні вітальні. Зустрічі з глядачами провели Марина Нейолова, Сергій Безруков, Олена Яковлєва і Микола Караченцов. Однак найбільший інтерес публіки викликала постановка Валерія Фокіна «Старосвітська любов», де в головних ролях виступили Лія Ахеджакова і Богдан Ступка. Та натішитися своїм тріумфом Богдану Сильвестровичу не вдалося: покликали державні справи. Програму про культурну співпрацю між Україною і Білоруссю міністри двох країн підписували відразу ж після спектаклю. «Символічно, що підписи під цим важливим документом, який дозволяє бачити перспективу до 2002 року, поставлено на малій лику», — зі справжнім артистизмом зазначив наш Ступка.
В УКРАЇНІ Є ВСЕ...
Після дня України і гранд-концерту наша делегація ходила на фестивалі гоголем. На цей раз програма концептуально відрізнялася від усіх попередніх років. Ми відмовилися від всеїдності і зосередилися на академічному репертуарі. Привезли найкращі голоси країни, які співали під акомпанемент Національного симфонічного оркестру під керівництвом Володимира Сіренка. Ніяких фонограм.
Весь концерт пройшов буквально на одному подиху. Якщо шквал оплесків після виступу капели «Думка» був цілком закономірним, то їхні юні колеги зі Львова — дитячий хор «Дударик» — стали приємним відкриттям фестивалю, підсумками конкурсу дитячих концертних програм завоювавши приз «За високу майстерність виконання». Справжнім тріумфом можна назвати фінальні номери програми. Зоряний квартет, що виконав «Дивлюсь я на небо», у складі Володимира Гришка, Михайла Дідика, Фемі Мустафаєва і Зураба Соткілави буквально сколихнув зал Амфітеатру. А коли до знаменитих тенорів вийшли наші «соловейки» Вікторія Лук’янець, Ольга Микитенко, Марія Стеф’юк, Ольга Нагорна і Олена Савченко, то після виконання вердівської «Застільної» з опери «Травіата» публіка підхопилася з місць. Могутнім емоційним акордом прозвучав імпровізований хор із усіх учасників концерту, який підспівував Тарасові Петриненку: «Україно, Україно».
Так, цього разу наш день вийшов найбільш вдалим. Чудово виступили українські майстри народних промислів. Великий інтерес глядачів викликали виставка «Іванові Семеновичу Козловському — 100 років», фільм за участю Богдана Ступки «Із життя Остапа Вишні», програма Андрія Данилка «Вєрка Сердючка та інші». Та було дуже прикро, що в усьому місті висіло всього кілька афіш, які повідомляли про спектакль «Старосвітська любов» і маленький плакатик Данилка. Відсутність реклами — величезний прорахунок наших організаторів. Ми не брали участі у вечорах поезії, сейшенах джаз-клубу. Та й для театральних зустрічей могли б надати не тільки антрепризу, яку українською можна назвати з великою натяжкою і тільки тому, що у фокінській постановці грає блискучий Богдан Ступка. Як зізналися білоруси, вони завжди з величезним зацікавленням приходять на концерти українських артистів. Адже у республіці практично в жодному магазині, кіоску чи на розкладці вдень із вогнем не знайдеш записів наших арпісля нашого творчого звіту багато глядачів запитували, де б дістати касети чи альбоми. Попит на українських майстрів у Білорусі є, і гріх не скористатися цим для розширення поля гастрольної діяльності. Примітно, що коли наші народні і заслужені артисти їхали до Вітебська, то їх цілих три години протримали на кордоні. Зате повертаючись додому ми митницю пройшли за кілька хвилин, «розплатившись» двома автографами і потиском руки Тараса Петриненка.
СІРИЙ КОНКУРС, СІРИЙ ДОЩ
Скаржитися на погану погоду у Вітебську не прийнято. Там практично завжди фестиваль проходить під дощем. Не став винятком і нинішній «базар». Під проливною зливою проходив другий день Конкурсу молодих виконавців естрадної пісні. За Гран-прі змагалися 20 вокалістів із 17 країн. Фортуна посміхнулася виконавцеві Тоше Проєвські з Македонії. «Він співав на хорошому європейському рівні, — прокоментував рішення журі його голова Тарас Петриненко. — Цього року конкурс вийшов середнім, не було незаперечних відкриттів, коли буквально з перших нот стає зрозуміло — це явище. За оцінками видно, що розрив між лауреатами і дипломантами невеликий. На відміну від попередніх років, між членами журі суперечок не виникало. Ми керувалися цифрами. Переможці визначилися за кількістю балів, а не з політичних мотивів». Зате у глядачів масу запитань викликав стрімкий злет на перше місце наймолодшої 16-літньої конкурсантки Олександри Рахманькової (Росія), котра розділила «золоту волошку» зі значно професійнішою актрисою з Молдови Неллі Чобану. «Срібло» також розділено на дві частини. Призи повезли до Вірменії співачка Вардуї Варданян і до Словенії вокаліст Маріян Новіна. «Бронза» у нашої вінничанки Олесі Азнобіної.
Начебто слід порадіти, що Україна без нагороди не лишилася, та все одно сумно. Вийшла вимучена перемога. Адже якби журі не дробило премії, то ми опинилися б взагалі за бортом. Перемога приходить до наполегливих. Треба ретельніше проводити не тільки відбіркові тури, а й допомагати у виборі репертуару нашим конкурсантам і починати підготовку до наступного року вже сьогодні. Бо ж уже відомі терміни «Слов’янського базару у Вітебську» 2001 року. Він відбудеться 20—26 липня. Останнє Гран-прі Україна отримувала у 1996 році. Пауза затяглася. Час виправдовувати думку, що наша країна найбільш співуча у світі.
