З позиції сучасного розвитку науки про природу, сучасної фізики, квантової фізики, людина є квантовою системою в тому сенсі, що вона є дуальною структурою — матерія й поле — й важливою є її польова структура. Коли зароджувалася квантова фізика, вперше в історії науки, пророк ХХ століття, видатний учений України В.І. Вернадський у 1931 році визначив, що людина — це квантова система. Теософія основана на уявленні, що людина — це триєдине: тіло, душа й дух, і в нерозривній єдності цих трьох начал — це й є людина. До певного часу свого розвитку людина розвивалась і жила в чіткій гармонії й залежності від еволюційного розвитку природи як її складова.
Основний екологічний закон, закон розвитку біосфери Землі, узагальнено був сформульований В.І. Вернадським. В матеріальному, фізичному сенсі — це основний закон життя людини в гармонії з природою... Але людина захотіла стати над природою на догоду своїм споживацьким вигодам, почала порушувати принцип рівноваги у природі, що сьогодні призвело до глобальної екологічної катастрофи.
ПОЧАТОК ЕКОЦИДУ УКРАЇНИ
1992 року Інформаційне агентство «Голос» (Москва) видало в перекладі російською мовою монографію американських учених М. Фешбах, А. Френдлі (молодший) «Екоцид в СРСР. Здоров’я і природа в облозі». Написання й видання цієї книжки фактично припало саме на час розвалу СРСР, розпаду країни, яка за чисельністю населення займала третє місце у світі після Китаю й Індії, країни, яка за розвитком наукового й військового потенціалу була конкурентною супердержавою соціалістичного табору капіталістичному на чолі з США.
Це — перша книжка зарубіжних вчених, яка максимально об’єктивно висвітлювала ті проблеми жахливих протиріч, які приховувалися в країні оплоту соціалізму, між природою, науково-технічним прогресом і здоров’ям населення. У передмові до книжки, яка має назву «Ще одне попередження», академік С.П. Залигін писав, зокрема, таке: «Планета Земля гине. Чи не першими загинуть ті країни, які ще донедавна складали Соціалістичний Союз, а серед них — колишня соціалістична, а нині перебудована Росія».
Фактичний аналіз екологічного стану країни, який зроблено в цій книжці, й зараз жахає, коли її читаєш. Таке ставлення держави до довкілля, до природного багатства країни й абсолютна байдужість керівництва держави до свого народу вражає. Україна як республіка СРСР, посідала за кількістю населення друге місце після РСФСР із 288,6 млн. населення, в Україні проживало 51,839 млн. людей. Загальні показники економічного розвитку України були такі ж, як і для Росії.
Для співставлення із станом розвитку України за 20 років незалежності наведемо кілька цифр щодо стану здоров’я населення, які об’єктивно відображають екологічний стан довкілля й економічний стан розвитку країни.
Природний приріст населення України в 1989 році складав 7,6 відсотка, рівень смертності у віці до року на 1000 новонароджених складав 22,7 дитини. Тривалість життя на той же період складала 69,5 року (64,8 для чоловіків і 73,6 — для жінок). Зараз ми знаємо, який середній вік українців у зв’язку з прийняттям у державі Пенсійної реформи.
Це ніяк не відповідає стану здоров’я людей. Україна з 1993 року є країною, де розвиваються депопуляційні процеси. Фактично з цього часу Україна щорічно втрачає населення стільки, скільки проживає в місті Біла Церква. І ще одна жахлива цифра — на 100 новонароджених дітей сьогодні в країні лише до 40% народжується відносно здорових. Це свідчить , що етнічна Україна вимирає як нація.
Зауважимо принагідно, що кілька років тому професор Г.Опанасенко в статті в щотижневику «Дзеркало тижня» опублікував аналіз стану здоров’я населення країн колишнього СРСР після розпаду Союзу. Виявилося, що майже у всіх колишніх країнах, що входили до складу СРСР, відбувається депопуляція населення, за винятком кількох республік, в яких люди сповідують буддизм. Мабуть, це підтверджує, що важливе значення у формуванні здоров’я народу має стан його духовності, його етнічні корені.
ЕНДОЕКОЛОГІЧНИЙ ДЕФОЛТ КЛІТИН ОРГАНІЗМУ
Характерною особливістю життя людини сьогодні є те, що забрудненість навколишнього середовища в багатьох регіонах країни людина довела до гранично несприятливих умов для свого здоров’я. Природа сьогодні хвора людиною, і це прикро. Людина — невід’ємна частина природи, вона отримує із водою, повітрям, їжею все те, що є в навколишньому середовищі. Це призвело, врешті-решт, до суттєвого забруднення різними токсинами внутрішнього середовища організму людини й до ланцюгових біологічних реакцій в організмі, до ослаблення її здоров’я, появи різних хвороб і до скорочення тривалості її життя. Необхідно обов’язково постійно очищати організм, виводити з нього всі токсини, які отримує людина із довкілля (їжа, вода, повітря, тощо).
За визначенням, яке вперше дав Клод Бернар, «усі життєві процеси мають лише одну мету — підтримання постійних умов життя у внутрішньому середовищі». Отже, нормалізація обміну речовин в організмі — це, в першу чергу, проведення детоксикації організму як цілісної живої системи й відновлення до норми захисних функцій організму.
Особливо чутливими до навколишнього середовища є діти, організм яких розвивається, формується. Стан внутрішньої чистоти організму є важливим у формуванні фізичного і психічного здоров’я дитини. Напевно, ендоекологія дитячого організму може розглядатись як напрям педіатрії, який враховує вплив навколишнього середовища на розвиток дитини.
Отже, головною метою безпеки здоров’я дитини сьогодні є забезпечення чистоти організму шляхом постійної ендоекологічної детоксикації та реабілітації організму кожної дитини. Пов’язано все це з тим, що з повітрям, водою та їжею в організм людини потрапляють десятки різних отруйних речовин. Засвоювання організмом таких отрут залежить від індивідуальних особливостей самого організму. На дітей різного віку, організм яких росте, ендоекологічне забруднення впливає більш негативно, ніж на дорослу людину. Вміст ендотоксинів часто вимірюється мікродозами, проте дія однієї отрути підсилюється дією іншої. Кров розносить отруту по органах, де токсини виділяються із кровоносних судин і накопичуються в оточуючій клітині з’єднуючих тканин. Конкретні прояви екологічно стимульованої хвороби в основному залежать від середовища проживання й характеру життєдіяльності людини.
Як приклади конфліктів ендоекологічної стомлюваності відомий вчений Росії академік В.П. Казначеєв наводить таке. «Безпорогова» зовнішня екологія, коли зовнішній процес, проникаючи у внутрішнє середовище організму, концентрує до сотні й більше таких нових хімічних факторів, кожен із яких, може, й не є токсином, проте разом вони створюють рівень безпорогової декомпенсації. Це називається синдромом безпорогової екології, стомлюваністю (хронічні травми), яка змінює структуру нозології того чи іншого захворювання.
Ендоекологічний синдром стомлюваності — коли у внутрішньому середовищі людей усіх вікових груп, особливо дітей, взаємодія бактерій кишечника, легенів, сечостатевих шляхів, шкіри, всіх покровів, бактеріально-вірусних і протозойних факторів змінюється. Все це створює немов монолітне, єдине ендоекологічне начало всередині людини, яке із захисного поступово перетворюється на повного «монстра», що поїдає внутрішнє середовище організму здорової людини. Встановлено клінічно, що з віком в’язкість, текучість внутрішньоклітинних і міжклітинних колоїдів плазми і крові інтенсивно змінюється. Зростає в’язкість, в результаті чого ендокоагулопатична фазовість (старіння) наростає все більше.
І ще одне. Встановлено, що в результаті термодинамічних змін, інформаційних взаємодій клітини дистанційно інформують одна одну за рахунок їхнього випромінювання, польових потоків. У клітинах різного віку наростає явище «генетичного дефолту». Це явище в минулому було досить рідкісним, а сьогодні може охоплювати до 15 і більше відсотків клітин організму, коли здається, що макромолекулярна генетична конструкція клітин, які діляться, нормальна (немає дефектів, які відомі класичній генетиці), проте реалізація цього геному інформаційно є проблематичною, оскільки інформаційну сферу всередині організму змінено. Генетичні фактори не можуть реалізуватися нормально, й це явище в клітині викликає не мутації, а «генетичний дефолт». Саме «генетичний дефолт» — це феномен ендоекології, який стає найбільш загрозливим у ХХІ столітті. Нагадаємо, що за 70 років життя людини організмом виробляється й засвоюється близько семи тонн клітин крові, а вся клітинна маса складає понад 20 тонн. Мова йде про клітини генеративної системи.
Всі ці факти свідчать, що ендоекологічні епідемії можуть мати найрізноманітніші внутрішні механізми, які за своїми властивостями пов’язані зі зміною внутрішнього середовища та з порушенням бар’єрних механізмів захисту клітин організму людини. Це ілюструється таким чином. На початку ХХ століття в захворюваннях людей гострі процеси складали 70%, а хронічні — 30%. На початок ХХІ століття це співвідношення змінилося в зворотний бік. Ми є свідками стрімкого порушення екологічного балансу земної кулі, коли швидкими темпами відбувається формування не ноосфери, а некросфери.
ЕКОЛОГІЧНИЙ ДЕФОЛТ НАЦІЇ
Проблеми екології довкілля Україні дісталися у спадок від колишнього СРСР. Має місце глибоке протиріччя між Людиною (суспільством) та Природою, коли фактично поставлене питання подолання історичного виклику цивілізації й продовження її подальшого існування. Людству необхідно повністю змінювати себе, своє ставлення до себе, відроджувати основи своєї духовності як базису розвитку країни, екології свідомості кожного і в цілому соціуму. Потрібно знову сконструювати й реалізувати принципово нову цивілізаційну структуру, яка має увібрати в себе все позитивне з історичного досвіду людства, етнічної історії України.
Сьогодні дві треті населення Землі не живуть, а животіють, кожен день іде боротьба за виживання. Експерти ООН оцінюють коефіцієнт корисної дії всієї сучасної економіки світу — близько двох відсотків. Це й є екологічний дефолт цивілізації. Світова фінансова капіталократія в США запропонувала модель 20:80, згідно з якою 80 відсотків населення світу, з позиції відтворюваності світового капіталу, — це зайві люди, які повинні зникнути протягом цього століття(?!)
Дійсно, основну проблему людина бачить в обмеженості земних ресурсів і неконтрольованому зростанні кількості населення планети.
Які головні екологічні проблеми України на початку третього десятиліття незалежності країни? Показником стану розвитку країни є показник здоров’я її населення, середня тривалість життя людей. Очікувана середня тривалість життя таких європейських країн, як Швеція, Ісландія, Швейцарія, — 70 років, а України — менше 60 років.
Якщо політика уряду України буде вибірковою й інертною до народу, то до 2025 року населення України дійде до 37 млн., а згідно з прогнозом ООН, в середині нинішнього століття в Україні буде проживати близько 26 млн. людей. За даними НАМН України, захворюваність дітей шкільного віку, за останні десять років, зросла майже на 27%. Загалом, лише у 7% українських школярів спостерігається задовільне функціональне здоров’я організму.
За роки незалежності України керівництво країни практично не займається серйозно екологічними проблемами. Прикладом може бути те, як країна займається ліквідацією наслідків екологічної катастрофи, яка викликана Чорнобильською трагедією 1986 року, що Україні дісталася у «спадок» від СРСР. Цього року країна відзначила 25 років від цієї екологічної трагедії. Те. що зроблено, а зроблено за четверть століття дуже мало, й те, як ставиться уряд до проблеми сьогодні, однозначно дає підставу робити загальний висновок, що людина не зробила належних висновків із планетарної екологічної катастрофи ХХ століття. Певною мірою можна співставити цю трагедію із ядерною катастрофою, яка сталася в Японії. Ми знаємо, яка реакція , які дії людей, уряду Японії спрямовані на ліквідацію наслідків катастрофи.
Держава сьогодні не в може забезпечити екологічно безпечне довкілля для людей. Це й означає, по суті, глобальний екологічний дефолт країни. По суті, сьогодні для збереження нації держава не виконує своєї основної функції — забезпечення гарантованих екологічно-безпечних умов для здоров’я кожного мешканця.
