Одного квітневого вечора сквер Небесної Сотні перетворився на затишний танцпол. Активісти влаштували тут дружню дискотеку, обговорювали плани на вихідні, зокрема й те, що невдовзі тут почнуться літні кіносеанси та збиратимуть перший урожай зі спільного громадського городу! Життя у сквері вирує, попри те, що досі тривають судові баталії за цю земельну ділянку.
У грудні 2016 року завершився майже трирічний судовий процес у Господарському суді міста Києва. Позов подала столична прокуратура в інтересах громади. Суд постановив, що земля все ж має бути повернута з приватної власності у комунальну. Такому вердикту посприяло рішення Київради, ухвалене 2015 року, про розірвання договору оренди частини Михайлівської площі та частини Михайлівської вулиці з ТОВ «Укрінвестресурс» (у 2007 році міська рада віддала ці землі інвестору під будівництво готельного центру з підземним та наземним паркінгами). Тепер інвестор оскаржує рішення суду першої інстанції в Київському апеляційному господарському суді. Без підтримки Київради активістам буде важко здобути ще одну перемогу.
ОБІЦЯЛИ БОРОТИСЯ, АЛЕ...
«Останнє засідання щодо землі скверу почалося з того, що головуючий суддя Хрипун Олег Олексійович заявив, що його потрібно переносити, а потім почав шукати аргументи, — коментувала у Facebook перебіг справи Євгенія Кулеба, співзасновниця скверу та керівник громадської організації «Місто-сад». — Суддя вислухав лише представницю відповідача, яка (сюрприз-сюрприз) знову вимагає експертизу (читай: намагається затягнути процес). Нагадаю, що експертизу вже було проведено (на вимогу судді господарського суду Людмили Шкурдової, котра вела справу щодо скверу, й експертиза підтвердила: проект землеустрою щодо відведення та продажу землі не відповідає нормам законодавства, а земля скверу є територією охоронної зони Національного заповідника «Софія Київська» та «Міста Ярослава». — Авт.). Вислухати позицію представника прокуратури пан Хрипун відмовився. Також одним з аргументів суддів (Хрипун Олег Олексійович, Коротун Олена Миколаївна, Суховий Валерій Григорович) була відсутність на засіданні представників усіх сторін (є така процесуальна норма, якщо усі не почнуть ходити на засідання, їх можна буде переносити безкінечно). Зокрема, представниця відповідача постійно наполягає на присутності представників Київської міської ради. Наразі їхня відсутність є однією з причин постійного перенесення розгляду справи».
Чому юристи Київради відсутні у судовій залі, коли слухається справа скверу, «День» спробував з’ясувати, надіславши до міськради інформаційний запит. На відповідь ще чекаємо. Між іншим, раніше представники Київської міської держадміністрації наголошували, що місто боротиметься за цю земельну ділянку та повертатиме її у власність громади будь-якою ціною. Хоча судові засідання у господарському суді теж почали відвідувати не одразу, а тільки після заклику активістів.
Ігнорування суду представниками саме Київради може мати кілька причин. Перша — у суді доведеться визнавати помилки та порушення закону депутатами попередніх скликань, оскільки договір про оренду землі на вулиці Михайлівській, 24—26 визнаний протиправним. Друга причина — міські чиновники грають в одну гру з інвестором, даючи йому можливість закріпити за собою право власності на земельну ділянку.
«ЦЕ МОЖЕ СТАТИ ПРЕЦЕДЕНТОМ ДЛЯ ПОВЕРНЕННЯ МІСТУ ІНШИХ ДІЛЯНОК»
Наразі територія, де розташований сквер, належить іноземній компанії GPP Developers Ltd. Як пояснила менеджер ГО «Місто-сад» Юлія Знаткова, перший власник, ТОВ «Укрінвестресурс», передавав права на ділянку іншим юридичним особам, але всі вони пов’язані між собою і в суді захищають інтереси одного інвестора. Саме представники компанії-власника земельної ділянки вимагають присутності на засіданні представників Київради, й у випадку їхньої відсутності просять переносити слухання. В апеляційному суді так було вже чотири рази. Наступне засідання має відбутися 23 травня, а до розгляду питання по суті ще не дійшли.
«Перша колегія суддів виходила на одне засідання, на якому громадська організація «Місто-сад» за нашим клопотанням була приєднана до процесу як третя сторона, — оповідає перебіг подій Юлія Знаткова. — До наступного засідання суддя несподівано захворіла, суд перенесли на місяць і передали справу на розгляд новій колегії. Сторона відповідача знову почала наполягати на проведенні повторної експертизи, також клопотала про проведення засідання у присутності представників міської ради, які взагалі не ходять до суду. Я особисто жодного разу їх не бачила, тоді як від КМДА ходив керівник апарату Володимир Бондаренко. Останнє засідання взагалі було дуже дивним, бо з самого його початку було вирішено, що воно переноситься на інший день».
На думку активістів, існують два шляхи повернення землі скверу у комунальну власність: або суд визнає договір про передачу земельної ділянки недійсним, або міська влада викупить цю ділянку у власника чи запропонує йому грошову компенсацію, що видається малоймовірним.
«Наш план дій такий: будемо намагатися анонсувати судові засідання та закликати людей ходити на них. Чим більше цей процес висвітлюється, тим менше шансів на втілення кулуарних схем, — вважає Юлія Знаткова. — Цей процес важливий не тільки для скверу. За часів мера Києва Леоніда Черновецького було розпродано багато земель, і це може стати прецедентом, котрий якісно вплине на інші судові суперечки щодо повернення земельних ділянок місту».
ЮРИСТИ, ЯКІ ПРОТИ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДИ
Рішення апеляційного суду напряму залежатиме від позиції Київради. На жаль, у багатьох випадках вона програшна для громади. Олександр Глухов, котрий мешкає у напівзруйнованій садибі Мурашка, має гіркий досвід спілкування з юристами міської ради. Нагадаємо, будинок теж незаконно передали у приватну власність рішенням столичних депутатів, і активіст багато років оскаржував це у судах. Наразі справа дійшла до Верховного суду, а місто навіть виділило гроші на початок реставраційних робіт у садибі.
«Роботу юристів Київради щодо захисту інтересів громади у судах давно треба винести на обговорення депутатів. Гадаю, треба зібрати, скажімо, з десяток прикладів і проаналізувати роботу юридичної служби. Можна подивитися суди по садибах Міхельсона, Мурашків, Сікорського, Гостиному двору, — зазначає Олександр Глухов. — Коли в мене був суд по садибі Мурашка, а він тягнувся близько двох років, позов до суду подала прокуратура в інтересах Київради, щоб повернути місту майно, яке в нього незаконно приватизували. У суді були юристи Київради та управління житлового господарства КМДА, яке, власне, і продало цю житлову будівлю. Представники адміністрації та Київради виступали проти повернення будинку місту. Після зміни влади ситуація покращилась, представники Київради були не проти, а юристи КМДА не погоджувалися з поверненням садиби місту. Вийшла сюрреалістична картина. Я поговорив з Ганною Старостенко, заступницею міського голови Віталія Кличка, стосовно того, що вже почався ремонт садиби, на це виділили кошти, що в мене скоро засідання Верховного суду, і я не знаю, яку позицію там займуть юристи КМДА. Тоді вже представники КМДА у Верховному суді, коли їх запитали, чи треба Києву повертати садибу Мурашка, відповіли, що сподіваються на справедливе рішення суду. В усякому разі, вони не були проти повернення Києву пам’ятки».
