Сьогодні в Україні за словом «волонтерство» міцно закріпилась асоціація з волонтерством військовим. Але є у нього й інший бік, про що «День» спілкувався з Анною БОНДАРЕНКО — засновницею однієї з найбільших в Україні волонтерських організацій Hub Volunteer Service. Ідею волонтерства Анна привезла зі Сполучених Штатів і успішно реалізувала в своєму рідному місті — Одесі. За цей час, волонтери організації встигли допомогти в реалізації багатьох соціальних проектів: відновлювали одеський Зелений театр, який цього літа став головним майданчиком для різноманітних заходів у місті; проводили наукові пікніки; заснували літературний конкурс «БЛОК»...
Крім того, Анна кілька років поспіль була однією з організаторів «Вишиванкового фестивалю», де волонтери теж були однією з основних рушійних сил.
— Спочатку ми це робили для сімдесяти осіб, потім для ста вісімдесяти, потім для трьохсот... — пригадує Анна. — Я дуже добре пам’ятаю фестиваль 2014 року. Я тоді була заступником голови оргкомітету. Такої енергетики не було на жодному фестивалі ні до, ні після того року. У нас тоді було 100 волонтерів, ми очікували на величезну кількість людей. Був період, коли усі дуже боялись. Пам’ятаю, як проводила інструктажі для волонтерів, і на кожному з цих інструктажів присвячувала 10—15 хвилин техніці безпеки. Що ми тільки не вигадували, наприклад домовлялись: «Якщо хтось починає кричати щось погане — ми починаємо співати гімн України, щоб їх заглушити»... Найцікавіше, що це був перший рік, коли «Вишиванковий фестиваль» пройшов так легко. Усі розуміли, що цим займається патріотична молодь, а не якась політична партія, і головне — усі розуміли, заради чого молодь це робить. Тоді ми об’єдналися, аби показати, що, незважаючи на важку ситуацію в країні, ми її любимо, ми заради неї працюємо і нам потрібне було це свято, щоб видихнути і трохи подумати про те, для чого ми взагалі живемо в Україні.
«З’ЯВИЛОСЯ БАЖАННЯ ВІДПОВІДАТИ НА ТИСК МИРНИМИ ДІЯМИ»
— Саме в цей час виникла ідея Hub Volunteer Service?
— До Майдану ми працювали з волонтерами, і це було дуже весело. Адже фестивальне волонтерство — це завжди про веселощі, про відпочинок. А от саме під час Майдану наші волонтери стали думати про те, що дуже хочеться допомогти, але ніхто не знає як. Очевидно, що можна дати грошей, спальник, чайник... Інших варіантів допомоги знайти не виходило. І коли тиск ставав сильнішим, з’явилось бажання відповідати на нього, але якимись мирними діями. Саме тоді зародилась ідея зайнятись волонтерством у правильному сенсі цього слова. Особливо цікаво було це реалізувати серед студентства, адже я тоді навчалась в Юридичній академії. І з нашого університету регулярно звозили студентів на «антимайдан» за гроші. Мені було цікаво, чому вони це роблять. Одні їхали до Києва «відпочити на 600 гривень», інші — щиро вірили, що чинять правильно. А були такі, що спочатку їхали на «антимайдан», а потім звідти тікали на Майдан справжній. Тоді виникав якийсь когнітивний дисонанс. З одного боку — люди, які розуміють, що і як треба робити. А з іншого — просто якийсь дивний світ людей, з якими ти знаходишся на різних площинах. Саме тоді з’явилося бажання цих людей «привести» на свою площину, достукатися, почати діалог не з конфлікту. Так з’явилася перша ідея Hub Volunteer Service.
— Але до цього щось про волонтерство ти вже знала?
— Я почала займатися волонтерством в Америці. Жила в прийомній родині, і ці люди не бачили свого життя без волонтерства. Так вийшло, що вони залучили й мене. В рамках програми, за якою я їздила до США, кожен студент повинен поволонтерити мінімум 20 годин на рік. Потім мені сподобалось. Я спробувала багато різноманітних видів волонтерства: доглядала за тваринами, допомагала клеїти костюми для параду, була гідом історичної реконструкцій Золотої лихоманки, допомагала на різноманітних церковних заходах, вчила дітей російській мові... Коли я повернулась до Одеси, в мене не було варіанта припинити займатися цим.
«ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ БУДИНОК НЕ ЗАГОРІВСЯ»
— Ким були перші учасники твоєї організації?
— Їх було 40, і в основному це були волонтери «Вишфесту». Ми довго обговорювали цю ідею. Хотіли вирішити, як буде краще. Для нас важливо було донести до людей підхід, в якому первинною є не мета, а сам процес. У нас усі звикли, що пожежу треба гасити зараз, поки будинок не згорів. Нашою ж метою було зробити так, щоб будинок не загорівся. Ми вирішили, що кожен волонтер повинен мати систему заохочення, і для цього створили систему балів. Коли людина набирає бали і потім може отримувати бонуси. Ця система давала відчуття потрібності і причетності, навіть тим людям, які не зовсім розуміли для чого потрібно волонтерити, але які дуже хотіли, наприклад, безкоштовно навчатись. Ми створювали свою спільноту також шляхом якихось обговорень, коли важливо було не просто прописати проект, а обговорити певну проблему, наприклад, чому дітям-сиротам не треба купувати подарунки, а треба приїхати і поспілкуватися з ними.
— Для волонтерства в цьому сенсі не потрібно багато фінансів, правильно?
— Спочатку для реалізації соціального проекту, в принципі, не потрібні фінанси. Взагалі, існує два підходи до реалізації соціальних проектів. Перший варіант — написати проект, податися на грант, отримати гроші й почати щось робити. Це стандартна схема. Інший спосіб — розробити проект, знайти команду і залучати фінанси точково. Ми відштовхуємось від другого принципу. Тому рідко подаємося на гранти, адже вони дуже обмежують. Набагато простіше, коли людина вигадала свій спосіб врятувати світ, зрозуміла, що їй для цього потрібна якась кількість ресурсів і сама знайшла та залучила їх.
«МИ МОЖЕМО НА ЩОСЬ ВПЛИВАТИ»
— Як змінився твій світ за ці кілька років?
— Колосально. Мені здається, він перекинувся з ніг на голову. Дуже дивно думати про життя, яке було три-чотири роки тому. Зараз я керую величезною організацією, у мене дивовижна команда: волонтери, які паралельно встигають ще і навчатися, і працювати. Неочікувано виявилося, що ми можемо на щось впливати. І це відчуття дуже змінює зсередини. Нові волонтери до нас приходять з переляканими очима, а потім роблять свій перший проект і розуміють, що вони можуть. Вони стають впевненими. Це дуже важлива річ, коли ти всередині відчуваєш силу, яка більша за тебе самого. Знаєш, навіть той факт, що ми стали оцінювати події по шкалі від зради до перемоги — це вже зміни, раніше такого критичного мислення майже не було. І найголовніше — мені здається, що це зміни незворотні.
*Hub Volunteer Service — одеська волонтерська організація, яка допомагає в реалізації багатьох соціальних проектів — відновлення Одеського зеленого театру, проведення наукових пікніків тощо; заснувала літературний конкурс «БЛОК»
