Грозу, яка сталася минулої п’ятниці в Донецьку під час проведення футбольного матчу між збірними України та Франції, можна було певною мірою послабити. Принаймні, у Донецьку. В Україні ще в 60-х роках минулого століття вчені Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту розробили технології впливу на хмари та тумани. Про це «Дню» розповів Борис ЛЄСКОВ, кандидат географічних наук, старший науковий співробітник відділу фізики атмосфери Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту МНС і НАН України. Яскравий приклад такого впливу (а здійснюється він за допомогою літаків, що розсіюють у хмарі або над нею спеціальні реагенти) — політ на місяць у 1966 році літального апарату «Луна-9».
Спостереження за польотом здійснювала Симеїзька обсерваторія, яка була закрита хмарами. Оскільки завдання посадити «Луну-9» на Місяць було вкрай важливе, спеціалізовані літаки метеолабораторії «висіли» над обсерваторією дві ночі — і «розкрили» її від хмар. У ті ж 60-ті та 70-ті спеціалізовані літаки «розкривали» сотні аеродромів для посадки літаків, вони сприяли модифікації хмар, щоб перетворити град на вологу, таким чином підвищувалися врожаї.
На жаль, сьогодні в Україні ці технології майже не використовуються.
Востаннє про неї згадали 9 травня 2010 року на святкуванні у Києві 65-річчя Перемоги. За наказом Віктора Януковича три літаки авіабригади спецпризначення Міноборони розсіяли, як зазначають фахівці, «надпотужну систему фронтальних хмар», застосовуючи двоокис вуглецю (СО2) у твердому стані. При цьому літаки не були спеціалізовані— спеціалізовані вже продали.
Утім, розсіювання хмар під час проведення святкових заходів, за словами науковців, — це дитяча забавка в порівнянні з тим, яку користь технологія може принести сільському господарству. Наприклад, спеціаліст у галузі впливів запевняє, що Закарпаття, де з року в рік град знищує виноградники, можна захистити, поставивши один радіолокатор і розгорнувши мережу ракетних пунктів. Вартість такого захисту становитиме 1—2 мільйони доларів на рік, але економічний ефект від хорошого урожаю буде набагато більший: з виноградників, садів, і пшениці, яка там вирощується. Світовий досвід показує, що ефективність використання подібних технологій для хорошого врожаю визначається в середньому співвідношенням 1:7. Є ще й побічний додатковий ефект: виливи за протиградовою технологією збільшують кількість опадів на 27%, що, наприклад, для Півдня України є дуже актуальним.
КОМЕНТАР
Борис ЛЄСКОВ, кандидат географічних наук, старший науковий співробітник відділу фізики атмосфери Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту МНС і НАН України:
— Напередодні проведення «Євро-2012» в деяких ЗМІ з’явилися публікації, що Україна на період проведення матчів буде запускати ракети, щоб знищити хмари. Ні, таке питання перед нами не ставилося. До нас ніхто з такими пропозиціями не звертався, хоча ми розробили багато технологій, є унікальні розробки, які не мають аналогів у світі, але практично не використовуються.
Над Донецьком під час проведення матчу Україна — Франція був атмосферний холодний фронт, пов’язаний з хвильовим циклонічним утворенням на Північному Сході України: воно й дало потужні зливи і буревії в Харківській, Полтавській областях, зачепило і Донецьку. Власне, на цьому фронті ми нічого б не змогли зробити, тому що в його зоні верхня межа конвективних грозових хмар перевищувала 15 км. Це надзвичайно потужні і небезпечні утворення — до цієї хмари підлітати заборонено, тому що вона може «виплюнути» з хмари літак по частинах.
Але, безумовно, на неї можна впливати. Донецьк був далі від цього фронту, і якби ми володіли засобами — спеціальними літаками, зокрема, й висотними, які б змогли підніматися на висоту 10—12 км (якими володіли 20 років тому), — то можна було б на підході випустити пар з цього котла, витиснути вологу за 70—80 км, щоб був менш потужний процес над самим об’єктом — Донецьком. При цьому досягаються такі ефекти: якщо ця хмара потужна, і з неї може піти град, то вплив призведе до того, що піде дрібний град, який не долетить до землі, бо, рухаючись у теплих шарах атмосфери, розтане. При цьому збільшиться кількість опадів приблизно на третину в місцях, над якими «працюватимуть» літаки. А хмара, підійшовши до об’єкта, який треба захищати, дасть невеликий дощ, або зовсім розсіється.
На жаль, зараз у нас немає жодного спеціалізованого літака. Під час параду 9 травня 2010 року це проводила бригада спецпризначення Міноборони, яка базується в Борисполі. Літаки не були спеціалізованими, але все-таки нам вдалося забезпечити можливість засіву хмар таким реагентом як твердий СО2 (ще використовують йодисте срібло). Якщо СО2 скидати з літака (температура цього СО2 складає «мінус» 96 градусів) гранулами діаметром 0,5—1 см, то навколо гранули формується поле низьких температур (від мінус 96 до мінус 45). Від різкого зниження температури утворюється безліч дрібних крапель води, які в зоні, де температура нижча 40,5 градусів за Цельсієм, замерзають і стають зародками льодової фази. Коли вони падають нижче — в природне середовище з температурою «мінус» 10—15 градусів, вони продовжують захоплювати пароподібну вологу на себе. В результаті виникають такі умови, що краплі в хмарі випаровуються, а зародки кристалів ростуть і випадають з хмари. В нижніх шарах хмар, де температура влітку плюсова, вони тануть, і йде дощ. Якщо ж вся хмара мала температуру нижче мінус 4 градусів за Цельсієм, то буде йти дощ.
Технологію розсіювання хмар треба використовувати не тільки в дні проведення святкових заходів для створення комфортних умов: вона має використовуватися в промисловому масштабі для розкриття аеродромів в холодну пору року, обсерваторій, які проводять спостереження. Наприклад, на тому ж Донецькому кряжі або на Поділлі бувають такі ситуації, коли взимку туман стоїть тижнями (таке було 1993 року). Тоді на лініях електропередач, деревах наростає ожеледь, рвуться лінії, а потім треба відновлювати сотні і тисячі кілометрів цих ліній. Це надзвичайно великі втрати, тим більше що у населених пунктах довго немає електрики. Цьому можна запобігати, розганяючи тумани. У 1960-х та 1970-х завдяки нашому методу розсіювання хмар над аеродромами в СРСР було прийнято й випущено тисячі літаків. Розсіювання проводилися регулярно в Москві, Києві, Мінську, Дніпропетровську, Свердловську, Алма-Аті, Хабаровську. Ефективність їх була такою, що на кожний вкладений карбованець прибутку отримували 5 карбованців.
На жаль, нині активні впливи нікому не потрібні. Зараз технологіями ми володіємо тільки в певній мірі, тому що не виділяють кошти на технічне обслуговування літаків (практично їх зараз вже немає), на підготовку кадрів — навіщо кадри, якщо ніхто не використовує технологію? І якби нам зараз створили умови для відновлення технологій, то ми протягом 2—3-х, максимум 5-ти років їх відновили б і змогли перевершити потенціал, який мали. Але доки ще пройде 5—10 років, доки помруть піонери, які їх розробляли, потрібно буде витратити десятки, а той сотні мільйонів доларів: необхідно буде купувати техніку, готувати кадри.
За даними Всесвітньої метеорологічної організації, активні впливи проводять у 48 країнах світу. Лідер — Китай, де тільки у 2003—2005 роках з метою збільшення кількості опадів було витрачено 500 мільйонів доларів США. Це дало змогу отримати 210 млрд. кубів води, що вистачило для забезпечення 400 млн. людей. Якби в Україні виділяли достатні кошти на активні впливи, то прибуток від цього був би мінімум у 5 разів більшим за всі витрати і міг би скласти мільярди гривень. Для цього потрібне рішення уряду України.
