У Криму – свіжі обшуки та нові затримання. Нагадаємо, упродовж 3 та 4 вересня у будинках кримських татар Ельдара Одаманова, Азіза Ахтемова, Шевкета Усеінова, Асана Ахтемова та Нарімана Джелял пройшли обшуки. Як повідомляє ГО «Кримськотатарський ресурсний центр», силовики вилучили техніку та відвезли чоловіків з собою. Загалом 4 вересня російські силовики в окупованому Криму затримали 40 осіб, які хотіли дізнатися про долю п'ятьох кримських татар. Їх оштрафували на 30 000 рублів.
«Пізніше стало відомо, що Нарімана Джеляла і двоюрідних братів Азіза та Асана Ахтемова підозрюють у «пособництві диверсії». Окупанти стверджують, що вони причетні до пошкодження газопроводу в селі Перевальному Сімферопольського району Криму, - пише «Кримськотатарський ресурсний центр». – Ельдара Одаманова відпустили після обшуку, але пізніше його повторно затримали і склали на нього адміністративний протокол за «непокору поліції. Доля Шевкета Усеінова залишається невідомою до сих пір».
На жаль, подібних утисків від окупаційної влади у Криму кримські татари зазнають постійно, з моменту окупації півострова. Як зазначають правозахисники, раніше репресії та погрози стосувалися здебільшого чоловіків, то тепер у списках зниклих та переслідуваних опиняються і жінки.
«СОТНІ ЖІНОК ТА ДІВЧАТ ЗАЗНАЛИ РЕПРЕСІЙ»
За даними «Кримськотатарського ресурсного центру» (КРЦ), з 2014 року були зафіксовані наступні порушення прав жінок: 18 обшуків; три спроби притягнення до кримінальної відповідальності; два заочних арешти; 21 адміністративна справа; п’ять притягнень до кримінальної відповідальності; одне насильницьке зникнення; два випадки тиску на адвокатів. Крім цього, було зафіксовано 12 випадків загибелі жінок за період окупації Криму.
«Сотні жінок та дівчат зазнали репресій та переслідувань. Найбільш вразливими стають родини політичних в’язнів, які лишаються без чоловічої підтримки. Наразі 64 дружини, 119 матерів і 98 доньок лишилася без чоловічої допомоги, - розповідає Зарема БАРІЄВА, менеджерка КРЦ. – Ми постійно моніторимо стан прав людини у Криму. І найбільш болюча категорія стосується людей, у яких проводять обшуки. Уже цифри ідуть не на десятки, а на сотні і навіть тисячі. Так, 18 обшуків відбувалися безпосередньо у домівках жінок, серед яких журналістки, були обшуки навіть у домі учительки кримськотатарської мови. Також були обшуки у будинках активісток. Жінки також піддаються арештам. Переслідують навіть тих, хто проживає на материковій Україні. Репресивний каток набирає все більших обертів. Ми зафіксували 21 адміністративну справу, які були відкриті щодо родичів політв’язнів. У деяких сім’я є аж три політв’язні».
«За даним нашого центру, зараз 52 особи перебуває у СІЗО, і 63 – засуджені. Серед цих засуджених – три жінки. Одна з них – це 66-річна Галина Довгопола, яка була арештована ще у листопаді 2019 року, засуджена на 12 років. Анна Сухоносова була затримана у вересні 2017 року, засуджена на 9 років. А 14 лютого 2021 була затримана мешканка Феодосії, яка була засуджена на 4,5 роки у колонії загального режиму. Не можу не згадати про випадок притягнення до кримінальної відповідальності Лариси Китайської та Заріми Куламетової. На щастя, обидві жінки зараз на свободі. Лариса була вимушена залишити окупований Крим, а Зарема, незважаючи на переслідування та репресії до членів її родини, продовжує жити в окупованому Криму, - продовжує Зарема Барієва. – Також був зафіксований випадок насильницького зникнення багатодітної матері: жінку викрали, Абібе Решатову, надівши на голову пакет, упродовж кількох годин ніхто нічого не знав про неї. Зараз вона на свободі».
«АКТИВІСТИ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОДОВЖУЮТЬ»
Також зазнають тиску адвокати, періодично отримуючи від окупаційної влади листи-попередження та погрози. У «Кримськотатарському ресурсному центрі» зафіксували два випадки тиску на адвокатів, один з яких стосується Еміне Авамілєвої. Жінка підготувала для КРЦ відеозапис, у якому розповіла детальніше про свої перипетії. «Я живу і працюю у Сімферополі. Працюю адвокатом. Але разом зі своїми однодумцями, громадськими активістами реалізуємо низку проєктів, спрямованих на збереження національної ідентичності кримських татар. Мабуть, через це ми перебуваємо у пулі російських правоохоронних органів. Але ми, громадські активісти, а це і соціально активні жінки, користуємось особливою увагою у правоохоронців, - оповідає деталі адвокатка Еміне АВАМІЛЄВА. – Починаючи із 2014 року, мені особисто ще 23 лютого було вручено попередження про недопустимість порушення закону. Воно було підписано на той час в.о. прокурора республіки Крим Наталією Поклонською. Відправлено поштою, а потім ще й вручено особисто і пояснено співробітником прокуратури. Коли я просила показати мені його службове посвідчення, він показав посвідчення від української прокуратури… Такі попередження ми отримуємо систематично напередодні важливих дат, які значимі для нашого суспільства. І ці дати стосуються не лише кримськотатарського народу, а й України та світу».
Останнє попередження Еміне Авамілєва отримала напередодні 30-ої річниці незалежності України. За рік таких листів отримує два, а то й три. «Як правило, такі попередження вручаються не лише громадських активістам, а й членам Меджлісу, членам виборчої комісії Курултаю, - додає вона. – Але активісти свою діяльність продовжують. Ми в строю».
Історикиня Гульнара АБДУЛАЄВА наголошує, що це чи не вперше жінки кримськотатарського народу зазнають дискримінації у Криму. Бо ще з часів державності кримських татар кримськотатарська жінка була не лише матір’ю, дружиною, а й повноправним членом суспільства. Вона могла впливати на рішення свого чоловіка, мала право голосу у державній раді, тобто з жінками рахувались завжди і в усі часи. «Жінки мали свої благодійні фонди, будували мечеті, допомагали нужденним. Після припинення існування Кримського ханства роль жінки не зменшилась. Вони долучались до руху за права жінок у світі. Бо в них був досвід, адже їх ніколи не обмежували у своїх правах. Коли у Європі жінкам доводилась відстоювати свої права, то в Криму вони мали рівні права з чоловіками. Жінки мала право брати участь на виборах – це станом на 1917 рік. Вони могли на рівні з чоловіками виїжджати на конференції, тобто брали активну участь у житті своєї республіки», - розповідає історикиня.
«ТРЕБА ШУКАТИ НОВІ МЕХАНІЗМИ, ЯК ЦІ ПРОБЛЕМИ ВИРІШУВАТИ»
Тепер ситуація змінилась. Правозахисники наголошують, що зараз важливо моніторити усі порушення прав жінок та чоловіків, котрі відбуваються у Криму. Крім вище згаданих фактів утисків, жінки на півострові зазнають політичних переслідувань. Ідеться про членкинь Меджлісу. Після рішення від 26 квітня 2016 року про визнання Меджлісу кримськотатарського народу екстремістською організацією та заборону його у Криму, були порушені права чотирьох представниць Меджлісу, а також понад 200 членів-жінок із системи місцевих та регіональних Меджлісів кримських татар.
«Ще має місце психологічне насилля у вигляді відмови надання побачень із політв’язнями. Часто засідання проводять закрито, і порушення цих прав теж треба вивчати, що і робимо ми, - зазначає Людмила КОРОТКИХ, менеджерка КРЦ. – Останній звіт про порушення прав людини у Криму ми готували до ООН у червні. Робоча група ООН з питань жінок проводила день прав жінок-представниць корінних народів, ми долучалися до панельних засідань. Тобто важливо не лише фіксувати факти порушень, а й шукати нові механізми, як ці проблеми вирішувати. Ми закликаємо жінок не боятися і не замовчувати ці факти. Бо поки що маємо до 200 порушень, а далі це можуть бути тисячі».
Людмила Коротких радить жінкам для захисту своїх прав використовувати механізм подання скарг у конвенційні комітети ООН. Ще у 1979 році Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй прийняла Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Цей міжнародний договір вступив у силу 40 років тому. Саме до комітету ООН зі згаданої конвенції радять звертатися правники. «Політична участь жінок закріплена також у цілях сталого розвитку. Тобто сьогодні є потужний інструмент, щоб захищати права людей. Коли ми говоримо про жінок у Криму, важливо усвідомлювати, що вони піддаються множинній дискримінації, тобто це двічі вразлива група, бо зазнають дискримінації за гендерною та часто за релігійною ознакою, - каже Людмила Коротких. – Також є ще механізм спеціального доповідача ООН щодо насилля до жінок. Ці доповіді надсилаються до Генерального Секретаріату, озвучуються на засіданнях ООН. Це ніби звичайні звіти, але завдання усіх цих спеціальних процедур – це становлення та розвиток стандартів у галузі прав людини. З іншого боку, це вивчення ситуації, і будь-яке згадування про порушення прав жінок в Україні на високому рівні дає результати. Це дає нам можливість мати ще більше переконливих аргументів, коли ми говоримо про запровадження санкцій до РФ».
