Учора на черговому засіданні містобудівної ради Києва обговорювали скандальне будівництво будинку на схилах Дніпра біля Маріїнського палацу. Нагадаємо, Президент України Віктор Ющенко виступив за те, щоб знести недобудовану споруду — «щоб кияни спокійно жили». Буквально того ж дня з подібною пропозицією виступив і столичний мер Олександр Омельченко. Цього разу йшлося про готель біля фунікулера. Міський голова зазначив, що причиною для такого розпорядження стали його «сумніви в зв’язку з поверховістю» даного об’єкта. Проектом передбачалося, що будівля буде триповерховою, а проїжджаючи повз об’єкт, який будується, О. Омельченко «побачив у роботі спробу будівництва п’ятого поверху». Так чи інакше, містобудівна рада тепер змушена переглянути проект. Про те, які ж були мотиви зведення готельно-розважального комплексу і чим це загрожує фунікулеру,— в статті нашого кореспондента.
Акції протесту столичної громадськості з приводу будівництва об’єктів сумнівної доцільності, що тією чи іншій мірі ущемляють інтереси киян, на жаль, вже стали для нас звичними. І якщо нещодавно кожна з них діставала негайне відображення в ЗМІ, викликала гарячі обговорення громадян, та й представників влади змушувала «покрутитися», то сьогодні, схоже, всі втомилися. Втомилися вислуховувати взаємні претензії сторін, з’ясовувати, хто винен і що робити. І часто з розчаруванням підбивати підсумки, мовляв, проти лому немає прийому. Мабуть, тому чергову акцію представників громадянського комітету захисту архітектури Києва, що відбулася нещодавно біля підніжжя київського фунікулера, практично ніхто не помітив.
У той же час представники громадянського комітету вирішили в черговий раз заступитися за старичка-старожила — київський фунікулер, якому 7 травня цього року виповнилося, ні багато ні мало, сторіччя від роду. Можливо, хтось заперечить — подумаєш, допотопний транспортний засіб. Тим часом київський фунікулер давно став одним із символів Києва, обов’язковим об’єктом екскурсій і прогулянок і, звичайно ж, незрівнянним елементом аури старого міста. Як ще сьогодні можна швидко добратися з Поштової площі на Михайлівський майдан? Та ще сонячного дня помилуватися чудовою панорамою — видом на Дніпро, кварталами Подолу, Оболоні, Дарниці. До того ж фунікулер — екологічно чистий вид транспорту, що важливо для центру майже чотиримільйонного міста.
Сьогодні фунікулери є досить рідкісним транспортним засобом. Вони звичайно будуються для з’єднання районів, що лежать на різних висотних відмітках, і є у багатьох європейських столицях, розташованих на горбистій місцевості. Траса київського фунікулера йде через зарослий деревами схил Володимирської гірки. Різниця між висотними відмітками становить 75 метрів. І цей об’єкт можна вважати великим досягненням архітекторів — будівництво фунікулера саме в цьому місці дозволило вирішити давню проблему транспортного сполучення Верхнього і Нижнього міста.
Ідея побудувати механічний підйомник у вигляді похилої невеликої залізниці з канатною тягою належала інженеру А. Абрагамсону. Проект розробили інженери М. П’ятницький і М. Баришников. Київський фунікулер був першим у Росії. Його спорудження тривало з 1902 до 1905 року. А урочисте відкриття Михайлівського механічного підйому — так тоді називався фунікулер, відбулося 7 травня 1905 року. Відтоді фунікулер реконструювався тричі — 1928, 1958 і 1984 рр.
1928 року лінію руху подовжили на 38 метрів. 1958 року було замінено механізми машинного залу. Під час останньої реконструкції було наново побудовано будівлі верхньої та нижньої станцій, замінено обладнання та вагони. Зараз фунікулер складається з рейкового шляху, нижнього і верхнього посадочних майданчиків і двох вагонів. Рейси здійснюються через 2,5—3 хвилини. Розрахунковий обсяг перевезень — чотири млн. осіб на рік, хоча фактично, за даними служб фунікулера, це число в кілька разів більше і становить 17,7 млн. людей на рік. Все це підтверджує не лише історичну цінність, але й корисність та актуальність цієї споруди.
Близько року тому на Поштовій площі було розпочато масштабне будівництво готельно-розважального комплексу. Відповідно до проекту, висота будівель комплексу мала становити шість поверхів при ширині 40 м. А під ним паркінги, «які вгризаються» в підземний простір і в саму гору. Біля підніжжя гори впритул до будівлі нижньої станції фунікулера справа вже виросло три поверхи майбутньої будівлі готелю, не так давно зліва розпочате будівництво офісного-розважального комплексу.
У грудні 2004 року фунікулер було зупинено приблизно на місяць у зв’язку з риттям глибокого котловану під будівництво готелю. За словами фахівців, ці роботи привели до утворення широких тріщин у підмурках триповерхової старої будівлі, розташованої на горі вище будівництва, а також дрібних тріщин у підмурках і просіданню основи рейок фунікулера на нижній станції більш ніж на 4 мм. Як заявив у одному зі своїх інтерв’ю керівник служби фунікулера Павло Кондратов, при такому просіданні рейок за всіма правилами він зобов’язаний зупинити роботу фунікулера. Тим часом, фунікулер продовжує возити киян.
Ще 2003 року громадськість уперше виступила проти будівництва біля підніжжя гори поряд із фунікулером готелю та офісного-розважального комплексу. Група вчених, відомих архітекторів-реставраторів, діячів культури, мистецтвознавців звернулася з листом до урядовців із проханням переглянути питання забудови Поштової площі й, зокрема, відхилити проект будівництва біля фунікулера. Листа було надіслано до Київголовархітектури, Мінкультури і Держбуду України. У числі тих, хто підписав лист: Ю. Асеєв — доктор архітектури, заслужений діяч мистецтв, професор, академік; С. Кілессо — заслужений архітектор України, лауреат Державної премії України; В. Шевченко — архітектор-реставратор, почесний доктор НДІТІАМ, лауреат премії ім. І. Моргилевського, автор історико- культурної інвентаризації будівель Подолу; Ю. Дмитревич — архітектор-реставратор, лауреат Державної премії в галузі архітектури та інші.
Відомий у Києві гідрогеолог Вадим Рибін з приводу будівництва на Подолі сказав таке: послаблювати схили гори підземними спорудами тут категорично не можна через те, що грунтові води «обходитимуть» залізобетонну споруду і шукатимуть нові шляхи для свого руху. Такий поворот дуже небезпечний і може стати причиною розмиву частини гори, якою прокладено трасу фунікулера. На Подолі будівництво нових важких будівель з підземними приміщеннями сприяє підйому рівня і так високих грунтових вод і пов’язане з небезпекою руйнування існуючих будівель, особливо на стрічкових підмурках.
Проти будівництва офісного і готельного комплексів виступила і Науково-методична рада, яка діяла при начальникові Управління охорони пам’яток КМДА Р. Кухаренку. Проте 2004 року будівництво почалося... У числі аргументів, які наводяться при поясненні цієї ситуації, є один обеззброюючий: інвесторам вже виділено ділянки під будівництво. Та невже не вистачає доводів, щоб обмежити апетити інвесторів?
На думку одного з членів містобудівної ради архітектора Яноша Віга, який входить до числа авторів проекту останньої реконструкції 1984 року нижньої і верхньої станцій фунікулера, їх більш ніж достатньо. «При черговому розгляді проекту будівництва шестиповерхового готелю біля нижньої станції фунікулера, — розповідає Янош Яношович, — не лише я, але й велика частина ради була категорично проти. І рекомендації професіоналів були досить однозначними: це будувати не можна, виходячи з містобудівних, естетичних і функціональних міркувань. Я не можу точно сказати, в якому вигляді цей проект узгоджено головним архітектором, але знаю, що є юридичні документи, які обмежують висоту цього об’єкта до трьох поверхів. На мій погляд, там може бути не більш ніж одно-двоповерхова споруда, притому зовсім іншого призначення. Зараз багато галасують з приводу будівництва висоток, але, гадаю, п’ятиповерхівка може зіпсувати місто не менше.
При створенні проекту реконструкції станції ми планували для себе фунікулер як «книжкові ворота», як портал в’їзду до Києва з боку Дніпра. Це ж останнє місце, де розташовано нижні підходи, які ведуть на Володимирську гірку! Скількох зусиль нам тоді знадобилося, щоб розчистити Поштову площу від напівзруйнованих будівель, від теплотраси, яка висіла в повітрі, та іншого сміття. Нарешті, її розширено, облаштовано, розкрито до річкового вокзалу. Як можна допустити будівництво, яке лише погіршить її вигляд, — це нонсенс! Я глибоко обурений тим, що це будівництво йде повним ходом. Вважаю, що в місті досить і професійних, і адміністративних сил, щоб це будівництво припинити хоч завтра».
Стало давно очевидним, що нинішню хвилю забудови столиці зупинити вже неможливо. Але стає дуже сумно, коли на своєму шляху вона змиває такі невеличкі й беззахисні перед натиском грошових мішків історичні місця. До сторічного ювілею київського фунікулера заплановано провести його реконструкцію. Про це повідомив директор фунікулера Степан Кохан на зустрічі керівництва столичної міськадміністрації з швейцарською делегацією на чолі з держсекретарем економіки цієї країни Давидом Зіцем. Він висловив готовність сприяти проведенню реконструкції фунікулера, а також взяти участь у святкуванні його ювілею. Виявилося, що ще при будівництві фунікулерної траси київські майстри використали швейцарське обладнання. Гості повідомили, що фунікулер, аналогічний київському, функціонує в Берні. Однак він перевозить щодня пасажирів набагато менше. І при цьому, зрозуміло, йому нічого не загрожує. Залишається сподіватися, що влада Києва справді вшанує ювіляра, який вірно служить киянам ось уже друге сторіччя.
