Iз часів катастрофи на ЧАЕС минуло 19 років. Попри те, що багато її негативних наслідків уже очевидні, навколо Чорнобиля виникли багато легенд. Досить лише пригадати історії про монстрів і страшенних мутантів, які проживають у зоні відчуження. Тому сьогодні завдання вчених — не лише винести з цієї катастрофи більш-менш очевидні уроки, а й правильно використати те, що сталось.
Наслідки Чорнобильської катастрофи досить виразно були зафіксовані в усьому світі, зокрема в даних зі смертності новонароджених. Так, у Швеції кількість успішних зачать (визначуваних за кількістю спонтанних абортів) у червні—липні 1986 року скоротилася від середньорічної на 600. У Греції в січні— березні 1987-го кількість народжених живими дітей виявилася на 2564 людини меншою за передбачувану. Аналогічна картина — в Італії. Зменшення кількості новонароджених, пов’язане з рівнем забруднення, відзначено в Поліссі та Черкаській області. Водночас на забруднених територіях Білорусі «підстрибнув» відсоток безпліддя. Первинні звернення з цієї причини в 1991 році збільшилися порівняно з 1986 у 5,5 разу. Крім того, з травня по серпень 1986 року на 20—28% збільшилася дитяча смертність у південноатлантичних штатах США — там, де чорнобильське забруднення було особливо інтенсивним. А у Фінляндії в 1986-му на 58% збільшилася кількість передчасних родів і смертність немовлят — на 25%.
При цьому відомо, що у світі нараховується безліч радіоактивних провінцій. У них дози іонізуючого випромінювання, що діють хронічно, в сотні разів перевищують середньосвітові, і в тисячі — типові для багатьох європейських місць проживання людей. Візьмімо, наприклад, іранську провінцію Рамзар, у якій річна доза випромінювання в 74 рази перевищує загальносвітову. Водночас там не спостерігається ні збільшення смертності, ні народжуваність дітей із природженими дефектами розвитку. Помітні лише відмінності зі сприйняття радіації. Якщо, скажімо, опромінити клітини периферичної крові жителів Рамзара дозою 1,5 Гр — цитогенетичних аномалій буде набагато менше, ніж у тих, хто проживає в менш радіоактивних регіонах. Візьмімо інший приклад — Китай. Там в одній із радіоактивних провінцій за період 1979—1995 рр. було обстежено 125 тисяч 79 осіб, проаналізовано 10 тисяч 415 смертей і 1003 онкологічні захворювання. Виявлено, що смертність від онкологічних захворювань у жителів радіоактивної провінції була нижчою, ніж в інших регіонах. А вчені (Zhang W., Wang C., Chen D., 2003) дійшли висновку, що перевищення рівня іонізуючого випромінювання в 3 — 5 разів не збільшує ймовірність появи злоякісних пухлин. Іншими словами, дослідження підтверджують: у радіоактивних провінціях триває селекція на підвищення в жителів радіорезистентності — стійкості до випромінювань.
Слід наголосити, що серед 116 тисяч відселених із Чорнобильської зони людей лише близько 5% отримали дозу іонізуючого випромінювання понад 100 мЗв на рік, і саме ця доза (вдвічі менша, ніж у Рамзарі), вважається тією межею, після якої починаються виразні збільшення частот онкологічних захворювань у людей.
Тобто сьогодні для тих, хто пережив Чорнобиль, реальну небезпеку становить не сама отримана доза іонізуючого випромінювання, а її «новизна». Очевидно, що для жителів Рамзара збільшення річної дози на 3,5 мЗв навряд чи спричинятиме якісь наслідки для здоров’я. Водночас для більшості європейських популяцій, що не зустрічалися в низці поколінь із дозами вище 1 мЗв на рік, така зміна може призвести до залишення генофонду радіочутливими особинами і, відповідно, до зміни генетичної структури популяцій.
У літературі досить давно з’явилося визначення «слов’янський хрест», що відображає збільшення смертності та зменшення народжуваності в низці слов’янських країн. Отримані нами й іншими авторами дані свідчать про те, що вклад Чорнобильської катастрофи в «крутість» (вираженість) цього хреста європейські країни реально зможуть оцінити тільки років через двадцять, оскільки діти, які народилися після Чорнобильської катастрофи, тільки тепер починають вступати в репродуктивний період.
Наші дослідження виконували на різних видах ссавців — лініях лабораторних мишей, видах хатньої та польової мишей, видах полівок, зловлених у зоні відчуження ЧАЕС, і поколіннях великої рогатої худоби, що відтворювалися в експериментальному господарстві «Новошепеличі» (Прип’ять, 200 Кu/км2).
Створене експериментальне стадо в господарстві «Новошепеличі» складалося з батьківського покоління (бика Урану, корів Гама, Альфа, Бета та 13 корів, завезених у це господарство з відносно «чистих» районів у 1990 — 1993 рр.), а також отриманих від них трьох наступних поколінь, що народилися в умовах підвищеного (приблизно в 100 разів) рівня іонізуючого випромінювання. За порівняльного аналізу генетичних структур нащадків і батьків ми спостерігали втрату окремих генотипів — генетична структура нащадків зсувалася у бік характерної для більш примітивної та давньої предкової породи.
Більше того, наше дослідження корів у різних поколіннях експериментального стада «Новошепеличі» продемонструвало зменшення народжуваності та збільшення загибелі телят до тримісячного віку. Плодючість корів (у кількості народжених телят на одну голову на рік) за 7 — 9 років досліджень і в першому, і другому поколіннях, народжених в експериментальному господарстві, знижується приблизно вдвічі порівняно з батьківським поколінням. Про що це свідчить? Про те, що відносно невеликі збільшення доз іонізуючого випромінювання, порівняно зі світовим діапазоном, тобто Чорнобильська катастрофа, можуть призвести до збільшення загибелі потомства в людини, й, відповідно, — до зміни його генетичної структури (частина генофонду відходить із загиблими особинами).
Із усього цього випливає, що реальні популяційно-генетичні наслідки Чорнобильської катастрофи для популяцій, зокрема людини, досі залишаються не лише не прогнозованими, а й навіть і не дослідженими. Зважаючи на багаторічне специфічне ставлення до науки в Україні, шансів на їх дослідження не дуже багато. А весь інший світ, судячи з усього, дещо необачно вважає, що це завдання є здебільшого українською проблемою. Проте слід наголосити, що запитання: «Що ви пам’ятаєте про Чорнобильську катастрофу?», європейські психотерапевти ввели в тест на психічну норму. До речі, нарівні з пам’яттю про автобіографічні події пацієнта...
