Найдорожча в світі спеція — шафран, модна, але досі екзотична спаржа, поле різнокольорових тюльпанів, лілій і лаванди. Все це вмістилося на семи гектарах невеликого господарства в Каховському районі Херсонщини.
Землею займаються звичайні місцеві фермери. Розпочинали, як і більшість, із так званого борщового набору: морква, буряк, цибуля, картопля та інше. Але ринок овочів в Україні важкопрогнозований. Одного року «піднявся» на моркві, іншого — «погорів» на картоплі. А ще додайте шкідників, нестабільні ринки збуту, великі затрати на обробку культур... Часто малі фермери-овочівники ледь виходять на «нуль». Але якщо не займатися землею, то іншого заробітку в херсонських селах фактично немає.
Віталій Шакало живе в Любимівці. Це кілька кілометрів від Каховки. Чоловік має роботу в одному з відділів обленерго. Каже, грошей вистачає, щоб прогодувати родину і навіть відкласти на улюблену справу — поле. Разом із партнером Олегом Демченком вони взяли в оренду кілька земельних паїв у селян. Коли зрозуміли, що «борщовий набір» — малоприбутковий і нецікавий, почали шукати культури, які приносили б хороший дохід навіть із невеликих посадкових площ і які в Україні ще не стали масовими.
ШАФРАН
«На одній конференції почув про шафран, тобто квітку Crocus sativus. Там пропонували садити великі площі, але ніхто не давав гарантії, що культура приживеться в наших краях. Ми були одні з двох, хто ризикнув», — розповідає Віталій Шакало.
Однак голландець, який продав цибулини, заявив, що розмножувати їх наші фермери не зможуть, доведеться купляти в нього постійно. Це підштовхнуло Віталія до розроблення власної технології розмноження. Уже за два роки фермер забезпечив приблизно один гектар власним посадковим матеріалом.
1 г шафрану коштує від 5 до 10 доларів США. Із 25 квіток крокусу можна отримати приблизно 1 грам шафрану. Впродовж 3 років розмір шафранового поля збільшується до 1 гектара. Починаючи з четвертого року з 1 гектара отримують до 10 кг спеції. Квітка дає «врожай» у вересні.
Чому шафран? Партнер Віталія Олег Демченко пояснює просто: шафран не хворіє, добре переносить морозні зими, не вимагає внесення засобів захисту рослин, має високу ціну і, що надзвичайно важливо, — спеція добре зберігається і з роками лише покращує свої властивості, а отже — не вимагає негайної реалізації.
Попит на шафран поступово зростає в Україні, кажуть фермери з Любимівки. Також їхні спеції вдалось експортувати до Великої Британії та Азербайджану. Щоправда, через посередників.
«Для системного експорту потрібні великі товарні партії, які не можуть сформувати такі маленькі господарства, як наші. Тому потрібно кооперуватись, отримувати дозволи, сертифікати, а тоді вже говорити про експорт», — каже Віталій.
СПАРЖА
Схожа ситуація і зі спаржею. Спочатку — експеримент, а за ним — уже кількарічна посадка і збір врожаю з власного посадкового матеріалу. Ця культура нішева, але мода на неї в українських ресторанах стрімко зростає. І не в останню чергу завдяки малим фермерам. Сьогодні Віталій вирощує фіолетову та зелену спаржу.
«Ми готові ділитися досвідом і реалізуємо посадковий матеріал. Для мене це радше хобі, ніж основна робота. Тут я реалізую себе з інших сторін, проводжу багато часу з родиною, самовдосконалююсь і вкладаю душу в ці рослини. Так, ми заробляємо кошти, звичайно. Але не це головне. Саме тому ми не боїмося конкурентів. Ринок спаржі в Україні на 80% — це імпорт. Тому навпаки, я думаю, треба підтримувати тих, хто хоче цим займатися. Мені постійно дзвонять, питають про шафран і спаржу. Я приділяю час, консультую», — пояснює Віталій.
Сезон збору спаржі вже завершений. Фермери реалізували майже всю продукцію. Залишилося трохи собі, а також, щоб почастувати гостей і друзів, у ролі яких ми завітали на господарство.
ТЮЛЬПАНИ. ЛІЛІЇ. ТУРИЗМ
Історія з «Маленькою Голландією», про яку багато писали в соцмережах навесні, взагалі загадкова. Віталій розповідає, що посадити ці квіти йому просто захотілося. Без жодної мети.
«Коли я купував цибулини крокуса, на очі потрапили некондиційні посадкові тюльпани. Я попросив подарувати їх нам, на що голландці спочатку відмовили. Але пізніше зателефонували і сказали: забирайте. Я сів у авто і вирушив за тюльпанами. Не знаю, чому. Мені просто захотілося висадити їх у нашому полі», — каже фермер.
«Ми висадили тюльпани, розповіли про це в «Фейсбуці» й побачили, що люди дуже цікавляться. За ніч пост зібрав понад 600 поширень. Тому вирішили зробити локальний фестиваль «Маленька Голландія». Нам погодилася допомагати одна громадська організація, яка врешті підвела нас перед самим початком. Ми сказали всім, що тюльпани замерзли і фестивалю не буде. Але люди почали писати, що все одно приїдуть, заплатять нам за вхід, подивляться на ті квіти, що вціліли і просили нас вкласти ці гроші знову в тюльпани. Людей було дуже багато», — розповідає Віталій Шакало.
Із його слів, минулого року на тюльпани приїхали подивитися до 30 тисяч туристів із усієї країни. Хто організовано, хто просто по дорозі, а деякі їхали велосипедами аж із Києва. Відтак на Херсонщині зародилася ще одна туристична локація. Основним каналом комунікації для фермерів залишається сторінка на Facebook — «Шафран Любимівський». Тут можна почитати про культивовані рослини та життя господарства та інші новини.
Потік туристів мотивує фермерів розвивати своє господарство і в цьому напрямі, а також думати про інфраструктуру та умови для гостей. А це — хороша перспектива для усієї Любимівської ОТГ. Якщо в сільраді вдало «розкрутять» цю тему, від туризму виграє вся громада.
Цього року до тюльпанів додалося невелике поле лілій, лаванди і шавлії. Лілії саме буйно цвітуть. Лаванда також. Аромат на території — надзвичайний. Поки Віталій проводить нам екскурсію, на господарство приїжджають кілька родин — прогулятися серед квітів, зробити фото. Жовті, багряні, рожеві, а незабаром і білі лілії — видовищне місце для фотосесії.
«Є багато ідей. Ми хочемо й надалі вирощувати рідкісні в Україні культури. Всього приблизно двадцять. Це не лише дерева й кущі, а й інші рослини, — каже Віталій Шакало. — Ми не очікували такого ажіотажу, що люди їхатимуть сюди просто заради тюльпанів, заради краси, заради цікавості до шафрану і спаржі, локальної кухні. Але ми побачили, що їм це потрібно. Тому думатимемо над форматами локальних фестивалів і над новими привабливими локаціями для туристів».
Автор вдячний Херсонському Центру розвитку місцевого самоврядування за організацію візиту до фермерського господарства
