«День» звертає увагу на всi листи наших читачів, але бiльшiсть їх складають «серйознi». Тобто ті, де йдеться про політичні, економічні або ж філософські погляди. Оскільки далеко не всі українські газети можуть дозволити собі (внаслідок тих або інших причин) вести зі своїм читачем інтелектуальну бесіду, мислячі громадяни більш охоче на подібні теми пишуть нам. Саме тому ми були трохи здивовані, отримавши лист ліричного, якщо не інтимного характеру. Іноземний підданий хоче знайти свою кохану дівчину-українку. Тон листа був щирим і зворушливим, і ми вирішили надрукувати його на наших сторінках. Адже, зрештою, що може бути серйозніше, ніж проблема пошуку коханої людини?
Шановна пані Івшина!
Пишу вам з надією, що «День» зможе мені допомогти. Я читав вашу газету в Інтернеті, там говорилося, що ваша газета — найпопулярніша в Україні. Я намагаюся знайти свою подругу, дівчину на ім’я Наталія, прізвище її — Міршук, але я не впевнений, що воно так пишеться. Я не знаю, з якого вона міста в Україні.
Я живу в Іспанії, Наталію зустрів у квітні, коли вона жила тут у Леоні, в селі Вільялобар за адресою Calle canalizzo 13, Crta Leon-Benavente, Villalobar. Їй 21 рік, вона живе з бабусею і братом, її батьки загинули в автокатастрофі. У мене є номер її мобільного телефону в Іспанії, але він більше не працює.
Я припустився помилки — дозволив Наталії повернутися в Україну. Вона хотіла залишитися тут зі мною, але у мене не вистачило сміливості сказати «так», а тепер я не знаю, де вона, знаю тільки, що повернулася в Україну.
Будь ласка, не могли б ви допомогти мені, помістити, можливо, маленький лист або запит у вашій газеті, можливо, відгукнеться хто-небудь, хто її знає. Я буду вічно вам вдячний за будь-яку допомогу в пошуках Наталії... Я не хочу знову її втратити.
Спасибі за будь-яку допомогу, яку ви зможете мені надати.
P.S. Ми з радістю надрукували б фото дівчини, але, на жаль, якість надісланої разом з листом ксерокопії не дозволила цього зробити.
