Почувши новину, що директор Італійського інституту культури Нікола Франко Баллоні закінчує свою роботу в Києві, багато українців засумували. Адже з іменем професора Баллоні пов’язані різноманітні просвітницькі та творчі проекти, спільні акції діячів культури й науки, а також те, що зв’язки між нашими країнами значно покращилися і зміцнилися. Хтось пригадає, що завдяки йому українські меломани почули легендарну скрипку Страдіварі, шанувальники кінематографу змогли поспілкуватися з зіркою італійського кіно Софі Лорен, ті, хто цікавиться історією, — побачити копію знаменитої Капели дельї Скровеньї у м. Падуя, розписаної пензлем великого Джотто, й багато інших заходів, які залишили помітний слід у душах людей.
Завдяки інституту культури, який кілька років очолював синьйор Нікола Франко, в Італії стали більше знати й про Україну, зокрема, поширилася правда про Голодомор 1932—1933 рр., а в нашій країні з’явилися нові переклади творів італійських письменників; проводилися виставки, організовувалися гастролі провідних колективів; нині у чотирьох вузах (Львова, Одеси, Києва та Маріуполя) вивчається мова Данте, Петрарки, Боккаччо, і цей перелік знакових акцій можна продовжувати дуже довго.
Завершуючи свою каденцію, Нікола Франко Баллоні зустрівся з українськими колегами — ректорами університетів Одеси, Маріуполя та Києва. Міністр освіти й науки Іван Вакарчук був удостоєний ордену «Зірка Італійської Солідарності» (вищу нагороду Президента Італії вручив посол П’єтро Джованні Доннічі) — за особливі заслуги в розвитку італійсько-української співпраці в галузі освіти, сприяння розширенню та популяризації італійської мови. А ввечері колектив Національної опери підготував сюрприз своєму великому другові, виконавши оперу-буф «Любовний напій» Доніцетті — останній спільний проект інституту й театру.
— Нам дуже шкода, що синьйор Баллоні виїжджає, адже завдяки йому афіша нашого театру поповнилася кращими зразками італійської класики, — сказав «Дню» генеральний директор Національної опери Петро Чуприна. — Сьогодні в нашому репертуарі сім опер, поставлених італійськими режисерами спільно з нашими музикантами та співаками. Маріо Корраді поставив «Джоконду», «Турандот» і «Фауста», а Італо Нунціата опери: «Манон Леско», «Макбет», «Бал-маскарад» і «Любовний напій». До речі, нагадаю, київська прем’єра «Турандот» транслювалася по італійському ТБ, а фестивалі «Віва, Верді!» та «Італійська опера на київській сцені» розширили коло шанувальників класичного мистецтва в Україні. Сподіваюся, що зерна, посіяні нами разом у творчому полі, з від’їздом Нікола Франко Баллоні не всохнуть, а ще більше проростуть, і мрія подарувати киянам оперу «Попелюшка» Дж. Россіні втілиться в життя наприкінці цього театрального сезону. Сподіваюся, що за кілька років синьйор професор знову повернеться в Україну, адже тут його поважають, цінують, люблять і чекають.
Академік НАН України Микола Жулинський підкреслив, що йому випала честь висловити вдячність від імені Президента України пану Баллоні, який багато зробив для розширення культурної співпраці між Італією й Україною. А зворушений Нікола Франко Баллоні з хвилювання сказав українською: «В опері «Любовний напій» у романсі головного героя Неморіно є такі слова «сльоза скотилася з моїх очей»... Я схвильований. За роки роботи в Києві я більше дізнався про Україну, полюбив вашу культуру, мистецтво, мову й народ. Я виїжджаю, але залишаю тут частинку свого серця. До побачення!»
Про свої враження, які забере із собою пан Нікола Франко про нашу країну, чим наші люди близькі, а чим відрізняються, про коло друзів італійської мови тощо — читайте в інтерв’ю професора в найближчих номерах «Дня».
