Сергій Пантюк — відомий український письменник, знаний не лише завдяки своїм літературним талантам, а й кулінарним здібностям. На книжковій виставці «Медвін», яка нещодавно проходила в столиці, пан Сергій готував для відвідувачів рибну юшку і, чаклуючи над ароматною рідиною, розповідав про те, яку їжу він любить і як її потрібно готувати. Кажуть, що для жінок кухня — це буденність, а для чоловіків — мистецтво. Спілкуючись на кулінарну тему із Сергієм Пантюком, стовідсотково переконуєшся в цьому.
Пан Сергій — гурман, відданий українським кулінарним традиціям, зокрема, оригінальним рецептам своєї прабабусі, яка навчила його готувати. У свої 15 років Марфа Антонівна Панчук пішла в найми до багатої пані «на третє село». Дівчинка жила з куховаркою, доїла корів. На той час вже доволі літня куховарка почала навчати Марфу свого «смачного» ремесла. Коли дівчина засвоїла основний панський раціон, куховарка «передала» дівчині кухню. Таким чином в 15 років в підпорядкуванні Марфи Антонівни опинилося вісім панських кухарів.
Сьогодні Сергій ПАНТЮК ділиться з «Днем» історією свого кулінарного навчання та життєвою філософією їжі, яку він перейняв від своєї бабусі.
— Пане Сергію, розкажіть, яка ж їжа сприяє написанню літературних шедеврів?
— Попри те, що я гурман, намагаюсь керуватися чіткою установкою, що не можна працювати на свій шлунок. Їжа — це, перш за все, смак, а не наповнення черева до «не можу». Харчування повинно підтримувати тебе, а не гальмувати, як це дуже часто буває. Легкість — ось головне, що повинен відчувати творець, встаючи зі столу. Адже творчість — це здатність відкрити правильні енергетичні канали і матеріалізувати творчі потоки у форму літер, слів, сторінок, творів. Життя доводить, що переїдання не сприяє творчості, всі чакри закриваються, а творчий потенціал засинає.
— Якою є ваша кулінарна філософія?
— У харчуванні я взяв курс на дегустацію всього того, що раніше куштувати не доводилося. Тому в рестораціях я замовляю невідомі мені страви, або ж такі, що приваблюють своєю назвою.
А приготування їжі для мене — це своєрідний спосіб релаксації. Коли я втомлений повертаюсь додому, то спроваджую усіх з кухні і готую. Таким чином відволікаюся від справ, фантазую і обмірковую ідеї нових творів.
— Як щодо кулінарної книги, яка б увічнила безцінні рецепти бабці та ваші власні?
— Звісно, ця така ідея в мене є. Проте, хотілося б зробити не просто кулінарну книгу, а письменницьку кулінарну збірку. Адже в багатьох наших сучасників і класиків у творах зустрічаються надзвичайні рецепти. Це мають бути живі письменницькі розповіді, з життєвими деталями, «побрехеньками». Такі страви цікавіше та веселіше готувати.
Прабабця вчила мене готувати: «Хто тебе знає яка тобі дружина попадеться! А раптом нездара, то що, голодному ходити?!». Так я навчився готувати ті страви, що готую до сьогодні, і які дуже люблю: борщ із білими грибами та котлети по-французьки.
Котлети по-французьки «як до панського столу»
— Ці котлети готуються без використання м’ясорубки. Основні інгредієнти — м’ясо та сало, нарізаються вручну так дрібно, аби маса трималася купи, — розповідає письменник-кулінар. — Моя бабця ніколи не додавала часник у котлети — вважала це поганим тоном. От і я досі дотримуюсь цього правила. Цибуля, перець, лавровий лист, сіль скидаються в макітру і ретельно перетираються до однорідної маси. Ця суміш додається до м’яса разом із яєчними білками, розмоченим хлібом і невеличкою потертою картоплинкою. Потрібне таке співвідношення: одна частина хліба, дві третини м’яса. Перед обсмажуванням готові котлети обкатуються в борошні.
Борщ із білими грибами
— Цей борщ — пісний, на м’ясному бульйоні він ніколи не вариться. Бабця казала, що гриби не повинні змішуватися з іншими смаками. Для початку треба на ніч замочити у воді стакан (200 грам) крупної квасолі. Окремо відмокають білі гриби (10—12 штук), але всього-навсього дві-три години, не більше. Грибів має бути вдосталь, аби весь квартал знав, що десь тут борщ вариться, — радить Сергій Пантюк. — Квасолю варимо близько години, а вже потім закидаємо гриби, а також велику цибулину. Моя бабця казала, це для того, щоб із грибів витягнути отруту. Гриби і квасоля «спільними зусиллями» мають проваритися дві години. Після того цибулину слід витягнути, а натомість вкинути нарізаний тоненькими смужечками сирий буряк (з розрахунку 300 грам на 3-літрову каструлю) і варити не менш як 20 хвилин. Наступна складова — капуста. Якщо зима — то кисла, якщо літо — свіжа. Варити 10 хвилин. Далі — бараболя. І поки все це вариться, треба підготувати велику морквину (грам на 250) та велику цибулину. П’яту частину цибулини порізати окремо та перетерти з перцем чорним та духмяним, однією гвоздичкою, сіллю, подрібненим пальцями лавровим листом. Цю «затирушку» перемістити до каструлі з борщем. Далі натирається морква, цибуля, що лишилася, і обов’язково велика стигла помідора (можна замінити томатною пастою). Усе це пересмажується на олії і додається до борщу разом із зеленню.
