ПІДГОТОВКА ДО ВИБОРІВ
1. Підготовка до виборів починається за кілька місяців до їх офіційного початку. Оптимальний варіант — створити власну партію або хоча б примазатися до вже існуючої. Добре, якщо ця партія має гучну та правильну назву, хай навіть зовсім не по темі. Скажімо, «Істинна народна партія свободи, правопорядку і соціальної справедливості». Або ще краще — «Партія боротьби з корупцією серед кондукторів трамвайного маршруту № 10» (це якщо ви балотуєтеся до міської ради). Конкретно? Конкретно! Зверніть увагу, що цим майстерним ударом ви одразу ж вибиваєте стільчика з-під ніг вашим супротивникам, натякаючи, що вони відстоюють, у першому випадку, повне безправ'я, дике безладдя та кричущу несправедливість, а в другому — здирництво та свавілля кондукторів десятого маршруту. Щоб зовсім добити своїх опонентів — звинуватьте їх у привласненні левової частки хабарів. Після цього вони не скоро оговтаються, особливо якщо начальник трамвайно-тролейбусного управління — ви.
У той же час, щоб уникнути недоброзичливості та мстивості кондукторів, всіляко акцентуйте при зустрічах з ними, що ваша передвиборна програма і ваші гасла стосуються виключно (!) десятого маршруту. Зайве нагадувати, що геніальним з погляду стратегії ходом було вибирати в якості мішені для свого праведного викривального гніву саме десятий трамвайний маршрут — з тієї простої причини, що його у місті ніколи не було і не буде.
2. В сільських округах спрацьовує слово «селянська» у назві партії — сільські трударі не завжди спроможні за вашим зовнішнім виглядом визначити, що на селі ви були всього двічі чи тричі у житті у ранньому дитинстві, а свійську худобу взагалі бачили лише на екрані дзеркала.
3. Дуже важливо одразу ж вибрати приємний для ока колір прапора партії, який паралельно може служити в якості назви Вашої партії: «Партія червоних», «Партія зелених», «Партія жовто-блакитних» (до речі, поєднання цих кольорів теж дає зелений колір), «Партія рожевих», «Партія блакитних», «Партія помаранчових», «Партія сіро-буро-малинових», «Партія смугасто-в-крапинку», «Партія синіх-у-дрібну-косу-смужку» тощо.
4. Першими номерами у виробничому списку доцільно ставити відомих акторів, спортсменів та співаків. Актори відзначаються вмінням переконливо подати найбезглуздіший текст, спортсмени і без того самі по собі є національними героями, а співаки завжди можуть розраховувати на голоси стада своїх шанувальниць. І жоден з них нічого не тямить у політиці.
5. Партійна реклама нічим принципово не відрізняється від комерційної реклами того чи іншого продукту, тому для виробництва свого звернення цілком можна використати сюжетну канву старих рекламних кліпів «Памперсів» чи «Тампаксу». У той же час обов'язковою вимогою політичної реклами є називання та багаторазове повторення номера партії у виборчому бюлетні. Для підвищення рівня його запам'ятовуваності доцільно використати різноманітні мнемотехнічні прийоми, зокрема арифметичне виведення номера партії з різних загальновідомих цифр. Наприклад: «Номер нашої партії дорівнює сумі дати виборів, дати народження голови нашої партії та кількості його позашлюбних дітей, розділеній на кількість депутатських дач». До цього можна внести елементи містики: «Наш номер — 13. Це знак згори про те, що ми будемо успішно боротися з усілякою нечистю.» Або ж: «Номер нашої партії — 3. Бог любить Трійцю — отож голосуй за нас. Спробуй лише його не послухатися!».
Однак у цьому випадку неважко передбачити реакцію конкурентів: «7 — теж хороше число. Голосуй за нас!».
Кандидатам у президенти теж не завадить зайвий раз втовкмачити свій номер виборцям і слідчим. Наприклад: «Мій номер — двісті сорок п'ять».
Непогано спрацьовує і просте людське нагадування про деякі вічні цінності, наприклад: «Не забудьте рідну маму! Іван Іванович Іваненко». Або: «Алкоголь — ворог здоров'я! Партія зелених зміїв».
І взагалі — у своїй передвиборній кампанії використовуйте якнайбільше гасел: вибори, як правило, виграє той, хто кричить найголосніше. Однак пам'ятайте: чим лаконічніше гасло, тим воно універсальніше (майте на увазі, що лаконічні листівки можна буде використати і на наступних виборах). Крім того, що примітивніше ваше гасло, то більша кількість виборців спроможна його запам'ятати і повторити. Непогано себе зарекомендували протягом останніх сімдесяти-вісімдесяти років наступні гасла: «Вперед!», «Слава!», «Ми — за народ!», «Ми — за мир!», «Землю — селянам!», «Воду — матросам!», «Народ і мафія — єдині!» і просто «Ура!». До новіших розробок у цій сфері належать: «Наші Дуби Прийшли», «Народ вимагає змін», «Весна. Пора міняти владу», «Весна. Пора міняти шкарпетки», «Терміново потрібні асфальтоукладальники», «Сибіру потрібен господар», «Літо буде!» і просто «Весна, весна, весна...».
Непогано спрацьовує і звертання до найчистіших почуттів: «Кохана, віченьки протри: найкращий номер — 23», або ж «Прийди на вибори з коханою (там будуть окремі кабінки!)». До болю рідним для певного кола виборців є також гасло: «Прийди на вибори з друзями. Будьмо!».
ТРИ ПРАВИЛА ЩОДО ТОГО, ЯК ПОЧИНАТИ СВІЙ ВИСТУП ПО ТЕЛЕБАЧЕННЮ
Телебачення належить до найважливіших засобів іміджевої інженерії будь-якого перспективного кандидата у народні обранці. Нижче наведено кілька простих порад, які допоможуть Вам не вдарити фейсом у багнюку в сліпучому світлі софітів на очах у багатомільйонної телеаудиторії.
Правило перше. Намагайтеся в усьому демонструвати свою глибоку побожність. Непогано, якщо під час розмови вам вдасться приплести два-три рядки з молитви (якщо ви взагалі їх знаєте). На кожному кроці згадуйте Господа Бога і всіх святих. Візьміть кілька уроків ораторського мистецтва у будь-якого кавказця, що продає на базарі гнилі мандарини по ціні ядерних боєголовок.
У той же час пильно стежте, аби випадково не назвати своєї конфесійної належності — цей милий жарт коштуватиме вам половини голосів виборців.
Правило друге. Наступними вашими словами повинні бути: «Дорогі мої виборці!» або ж: «Дорогі мої краяни!». І нехай вони не здогадуються, який зміст ви вкладаєте в ці слова. (Дійсно, дорога це справа — вибори...) Ефект буде повним, якщо при цьому ви зблиснете золотим зубом.
Правило третє. Десь на початку виступу доцільно вставити наступну фразу: «Я захотів, і друзі висунули мене...». Як показує досвід попередніх виборів, у пересічного громадянина при цьому звичайно виникає одна з трьох наступних думок (а то і всі три одночасно):
а) «Який видатний чоловік — варто було йому захотіти, і його висунули!»;
б) «Як високо цінують його друзі!»;
в) «Які впливові у нього друзі!».
І в будь-якому випадку виборець — ваш.
ДЕСЯТЬ ПРАВИЛ ЩОДО ТОГО, ЯК ПОВОДИТИСЯ ПІД ЧАС ЕФІРУ
Правило перше. Якомога менше говоріть про свою програму виходу з кризи (само собою, що жодної конкретної програми у вас не було, немає і бути не може). У той же час побіжно перелічіть всі найболючіші проблеми сучасності (включаючи глобальні проблеми людства) і пообіцяйте у випадку вашого обрання негайно їх порозв'язувати. Не намагайтеся пояснювати, яким саме чином ви збираєтеся це зробити — просто чітко і впевнено заявіть, що ви це зробите. Пересічний виборець не любить, коли його змушують думати, тому він не сприймає інтелігентів та інтелектуалів, які все намагаються обміркувати та пояснити. Ідеальною аргументацією для нього є звичайна демагогія на кшталт: я — в дошку свій, вибери мене, і я швидко наведу порядок.
Визначтеся щодо свого декларованого віку. Якщо вас нещодавно виперли за хронічну неуспішність з підготовчого відділення профтехучилища, то очевидно, що ви анітрохи не покривите душею, зарахувавши себе до представників скривдженого молодого покоління і горлаючи на кожному кроці: «Дорогу молоді!». Якщо ж ви добре пам'ятаєте ще правління Олександра Федоровича Керенського, то очевидно, що спроба видати себе за представника молоді виглядала б дещо штучною. У цьому випадку захищайте інтереси пенсіонерів, яких серед ваших виборців теж доволі багато.
Належність до слабкої статі має свої доволі значні переваги, оскільки вона дає, наприклад, приємну можливість безкарно лушпанити ваших опонентів-чоловіків подарованими ними ж букетами. У зв'язку з цим виникає наступна порада для чоловіків: якщо серед ваших політичних суперників є такі нервові та надміру експресивні жіночки, у жодному випадку не давайте їм здачі просто у прямому ефірі, як би вам цього не хотілося. Набагато краще попередньо скинутися з іншими вашими політичними суперниками-чоловіками і найняти охоронцем кількаразову чемпіонку світу з кікбоксингу, яка під маркою необхідної самооборони легким змахом руки (чи краще ноги) на два-три місяці виведе вашу надто розкомплексовану опонентку з політичної боротьби.
Правило друге. Сміливо валіть вину за всі сучасні проблеми на демократів, на них усі тепер валять. Нехай вас не хвилює, що 80 відсотків із них до пуття не знають, що таке демократія, а 90 відсотків мають приблизно такий самий інтелектуальний рівень, як і ви. Вживіться у роль захисника знедолених трудящих усіх країн, наводьте жахливу статистику про число загиблих від холоду, голоду, подорожчання спиртного та засилля українізації. Точні статистичні дані масових нещасть довільного розмаху вам миттєво вигадають і видадуть ваші ідейні соратники з довідкового бюро, що знаходиться на першій-ліпшій лавочці будь-якого скверика. Вам залишиться лише якомога трагічнішим замогильним голосом зачитати подані цифри і після цього патетично закликати повертатися до світлого минулого.
Існує й інший безпрограшний варіант: на всіх кутках кричіть, що всі так звані демократи, що зараз при владі (тобто колишні ваші соратники), — це зрадники і мафія, яку треба масово-показово порозстрілювати. Лише ви один справді представляєте інтереси трудового народу України, вихідцем із якого ви є, і маєте на всіх без винятку сучасних вам політиків та економістів компромат, який негайно використаєте для їх викриття у випадку вашого обрання. Попри очевидну недолугість таких заяв, відомі прецеденти, коли вони допомагали деяким особам із явними симптомами шизофренії отримати депутатську недоторканність від рук психіатрів. Однак у цьому випадку закарбуйте собі на носі і всіляко наголошуйте, що ви — затятий націоналіст з діда-прадіда і що корені вашого свідомого націоналізму сягають ще раннього палеоліту. Інакше вас через абсолютну ідентичність гасел можуть сплутати з комуністами.
Правило третє. З самого початку ви повинні чітко і однозначно заявити своїм виборцям, куди ви пропонуєте їм іти. Мається на увазі не те, що ви щойно подумали, а два альтернативні шляхи — до благословенного капіталістичного раю, де всі мають рівні права та можливості потрапити до буцегарні, чи до світлого радянського минулого, де кожному індивідуумові на додачу до того, що він сам зумів накрасти, регулярно видавали поганеньку зарплату за ще гіршу роботу. Виберіть лише один (!) із названих варіантів. Ваша рішучість та однозначність повинна стати вашим козирем. Не беріть прикладу з сучасних парламентаріїв, які, стоячи у трясовині поміж двома горбами і дедалі глибше грузнучи в ній, замість того, аби якомога швидше вибиратися на сухе, розвели бурхливі дебати про те, який з горбів більше відповідає українській ментальності і традиціям: капіталістичний чи соціалістичний?
Правило четверте. Якомога частіше вживайте такі вислови, як «комунофашистська диктатура», «рука Москви», «освободітелі», «КДБ», «багатостраждальний український народ», «доля неньки України» (а на Сході, відповідно, «бандерівці», «озвіріла банда націоналістів», «різня», «повальна українізація», «зубожілий народ», «звірства ринкової економіки», «акули капіталізму», «навіки разом» тощо).
Правило п'яте. Якщо вас свого часу не прийняли до КПРС — звинувачуйте своїх опонентів у прокомуністичних нахилах. Якщо ж ви самі були в партії — викручуйтесь, що вступали туди з єдиною метою: розкласти її зсередини, власним прикладом.
Претенденти, які свого часу не зуміли потрапити до КПРС, часто вважають себе захищеними від закидів із цього боку. Їхня самовпевненість абсолютно безпідставна: при бажанні та наявності певної фантазії кожного можна зробити агентом якщо не КДБ, то принаймні ізраїльських спецслужб.
Правило шосте. При кожній нагоді кричіть, що ви — професіонал міжгалактичного класу. Не лякайтеся слова «міжгалактичного». Воно має дві суттєві переваги порівняно з загальноприйнятими — «вищого» та «європейського». По-перше, префікс «між» має напрочуд широкий спектр значень, одним із яких (тим, яке, найімовірніше, і сприймуть ваші виборці) є «властивий усім», а іншим (тим, яке ви вкладаєте у свої слова) — «не притаманний жодному з». По-друге, перевіряти ваш професіоналізм на марсіанах все одно ніхто не стане — вашим опонентам буде не до того.
На підтвердження своєї фаховості можете поділитися своїми професійними планами: «Зараз я працюю над А і Б, думаю над В і Г» (а над А і Б не думаю?!). Взагалі, чим бездарніші ви у своїй професійній діяльності, тим більше розхвалюйте самі себе (бо хто ж вас ще похвалить?) і тим яскравіше розписуйте свої широкі творчі плани.
Правило сьоме. Навмання виберіть з енциклопедії когось із видатних людей. Вкладіть в його чи її вуста наступні слова: «Крім Х., я не бачу в Україні нікого, хто міг би вивести з кризи трамвайний маршрут № 10». (Не ображайтеся, але Х. — це ви).
Однак не забудьте спершу глянути на дати, щоб випадково не зробити пророком Шекспіра, Цезаря чи фараона Тутанхамона. Краще вже Нострадамус.
Правило восьме. Дуже непогане враження справляє зазубрена за пані Діаною фраза типу: «Май нейм із Джон, май фемілі із біг», особливо якщо Вам пощастить переконати всіх, що це цитата з Горація.
Правило дев'яте. На закінчення свого виступу обіцяйте всім швидку і повну приватизацію. Селянам обіцяйте роздати землю (говоріть це з таким пафосом, наче збираєтеся роздати їм як мінімум Землю). Морякам обіцяйте весь Чорноморський (а заодно і Біломорський) флот, іноземним студентам — цукор Сахари, гуцулам — карпатські ліси, прибиральницям та відьмам — нові мітли. Крім того, кожному громадянинові, що старший від 21 року, спілкується з кондукторами виключно державною мовою і може документально засвідчити, що його прабабця служила у Війську Запорізькому, обіцяйте персональну атомну бомбочку. Розпишіть їм у найспокусливіших барвах, як приємно, навіть просто фізично, запускати її в город сусідові — і проти такої агітації не встоїть жоден виборець.
Не забудьте пообіцяти у випадку свого обрання негайно знизити існуючі податки. Ви нічим не ризикуєте, оскільки після приходу до влади для утихомирення невдоволених завжди можна урізати два-три існуючих податки. Бюджет при цьому зовсім не постраждає, оскільки паралельно з їх зниженням ви маєте змогу в порядку компенсації запровадити два-три десятки нових.
Всупереч закидам економістів, цілком здійсненною виявляється й інша популярна передвиборна обіцянка — негайно збільшити вдвічі валовий національний продукт на душу населення. Однак не говоріть цього вголос — принаймні до виборів.
Правило десяте. Будьте готові до того, що ваші опоненти теж читали цей посібник. Випишіть із ветеринарного словника і вивчіть напам'ять кілька нехороших слів, щоб не бути беззахисним під час дискусії.
ПІСЛЯМОВА
От і все. Прочитавши цю статтю, ви одержали елементарний мінімум знань і навичок, що можуть стати вам у пригоді протягом передвиборної кампанії. Якщо ж совість не дозволяє вам діяти згідно з нашими порадами, — тоді від щирого серця бажаємо вам перемоги на виборах, а заодно просимо надіслати коротку інформацію про вашу особу — нам або безпосередньо у «Червону книгу».
