Вже кілька років в Україні діє національна система зовнішнього оцінювання навчальних досягнень учнів випускних класів. Торік за бажанням нею скористалися 40 тисяч учнів, цього року — 117 тисяч. Як стверджують у Міністерстві освіти та науки України, вона дає можливість об’єктивно оцінити знання учнів і, при запровадженні єдиного екзамену, забезпечити прозорість доступу до вищої освіти. Оцінювати знання випускників за цією системою вже другий рік покладено на Український центр оцінювання якості освіти, до того ж це виконував Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти за підтримки фонду «Відродження». За словами першого заступника директора Українського центру оцінювання якості освіти Вадима Карандія, система зовнішнього оцінювання виправдала себе — стосовно оцінки знань учнів у ВНЗ і кількості зарахувань туди на навчання.
— Цього року за цією системою 117 тисяч наших учнів виконали 230 тисяч екзаменаційних робіт, — пояснив він. — Тестування проводилося з трьох предметів: українська мови — обов’язкова для всіх, а два інші предмети учень міг вибирати (українська література, математика, фізика, хімія чи біологія). Загалом тестування охопило 28% випускників. Скільком учням вдалося завдяки цій системі стати студентами, я сказати не можу, бо вступна кампанія ще не завершилася — відбуваються останні етапи зарахувань до ВНЗ. Наразі ми опрацьовуємо статистику, яку запросили у ВНЗ — ця інформація буде днів за десять. Ми зробимо повний аналіз по кожному ВНЗ, за спеціальностями, й тоді будемо говорити предметно.
Як показала практика, серед випускників, їхніх батьків та вчителів система зовнішнього оцінювання викликає багато дискусій — зрештою, як і будь- яке нововведення. Головне, до чого апелюють всі зацікавлені, — наскільки можна довіряти результатам зовнішнього оцінювання. Та нічого нового в подібній недовірі немає: як свідчать експерти, це питання виникає в кожній країні, де впроваджується ця система оцінки знань. Вихід з цієї ситуації вони називають один — громадський контроль за процедурою оцінювання. Тому з цього року за сприяння Міністерства освіти та науки Міжнародна благодійна організація «Центр тестових технологій і моніторингу якості освіти» розробляє та впроваджує механізми громадського моніторингу державної системи зовнішнього оцінювання.
В цьому питанні одним із найактивніших іноземних партнерів України є Литва, зокрема, представник литовської системи освіти, Альгірдас Забуліоніс. В системі зовнішнього оцінювання випускників шкіл Литви він працює вже 10 років, тому має чим поділитися з українцями.
— В даній системі Україна крокує широкими кроками, але для її повного введення потрібен ще рік-два й особливу увагу слід приділяти громадському контролю, — вважає пан Забуліоніс. — Головна мета громадського контролю — зменшити «температуру» в суспільстві: розповісти що робиться, як робиться, і що результатам можна вірити. Найгірше в цьому питанні — обмаль інформації. Чому вся громадськість зацікавилася звичайними шкільними екзаменами? Справа в тому, що йдеться не так про екзамен, як про право учня поступити в університет, по суті, про його майбутню долю. Тому інформація, на основі якої приймається рішення бути чи не бути учню студентом, має бути об’єктивною та достовірною. А щоб впевнитися в тому, що Центр проводить оцінювання добре, нам потрібен громадський моніторинг.
На його думку, щоб моніторинг правильно зробити, потрібно розбити цикл екзаменів на три складові. Перший етап — до дня екзамену. Громадськість повинна спостерігати чи інформація про екзамени дійсно доступна для учнів школи, чи мають вони рівний доступ до неї. Другий етап — день «Х» — коли учні здають екзамени. Завдання громадського моніторингу — переконатися, що всі отримали завдання, що вони не були відкриті наперед. Альгірдас Забуліоніс наводить приклад, що в деяких європейських країнах відкривають пакет із завданням самі учні — щоб переконатися, що він не був пошкоджений. Після екзаменів наступає третій етап роботи громадського контролю — перевірити чи була робота учня закодованою, чи не було можливості знайти необхідну роботу і щось виправити, чи ніхто нічого не переплутав. І головне — за бажанням учнів показати їм їхню роботу. На думку литовського експерта, це вирішує дуже багато проблем, зокрема, громадську недовіру. І ще одна важлива мета громадського моніторингу — вказати Центру, який займається оцінюванням на недоліки роботи — щоб погрішності не повторювалися, адже і Центр і громадський моніторинг мають спільну мету — покращувати якість тестування.
Хоча система зовнішнього тестування в Україні запроваджена нещодавно, за словами Вадима Карандія, громадський контроль, хай і не так систематично, як про нього розповідають колеги з Литви, у нас практикується.
— Ми проводимо громадський контроль і він був відкритий для всіх, хто бажав поспостерігати за всіма процедурами, зокрема, й ЗМІ, — зауважив він. — Звісно, важко поєднувати відкритість, конфіденційність і безпеку, але на всіх можливих етапах ми залучаємо бажаючих дізнатися більше про етапи підготовки тестувань... Цього року учасники тестування самі вирішували хочуть вони чи не хочуть пройти це випробування, тому не було такої широкої процедури апеляції результатів. Але ми пішли на зустріч усім, хто до нас звернувся, і дали всім бажаючим можливість переглянути свої роботи. Таких звернень до нас було кілька десятків.
На думку українських експертів, оскільки щорічно кількість бажаючих пройти зовнішнє тестування, збільшується, потрібно нарощувати базу. Наразі в структурі Українського центру оцінювання якості освіти є філіали у Харкові, Львові і Донецьку. За словами Вадима Карандія, в цьому році, у зв’язку з прогнозованою кількістю бажаючих пройти зовнішнє тестування у майбутньому, буде здійснюватися підготовка інших регіональних центрів. Зокрема, у них будуть працювати над впровадженням громадського контролю.
