За час проведення АТО поранення отримали 6200 військових. Всі вони потребують відновлювального лікування та санаторної реабілітації. Фахівці визнають, що не були готові до такої кількості пацієнтів із важкими ураженнями, тож буквально «на колесах» створюють програми для реабілітації військових АТО та всіх постраждалих. Настав час об’єднувати зусилля в єдину державну цільову програму, яка б забезпечила нашим героям повноцінне відновлювальне лікування та медико-психологічну реабілітацію.
— Статистика Міноборони України свідчить, що найбільше пошкоджень — опорно-рухового апарату та кінцівок. В основному, від мінно-вибухових травм. Це ураження вибухово-ударною хвилею, що супроводжуються руйнуванням тканин та кінцівок. Також відкриті пошкодження, які характеризуються відривом кінцівок (найчастіше — кисті, стопи, гомілки, стегна) та нерідко закритими черепно-мозковими травмами. Ампутацію найчастіше роблять передпліччя, плеча, гомілки та стегна, — розповідає кандидат медичних наук, науковий співробітник Інституту травматології та ортопедії НАМН України Володимир ЗІНЧЕНКО. — Принципи реабілітації збігаються з принципами під час звичайних ампутацій. Але основним фактором, поряд із фізичним відновленням та протезуванням, є психологічна реабілітація та соціальна інтеграція людини в суспільство. Це тривалий, безперервний, довгостроковий процес із моменту травми. Програми ж складаються індивідуально кількома фахівцями: ортопедом-травматологом, протезистом, психологом, фахівцем із фізичної реабілітації.
Про неможливість доброї реабілітації без психологічної складової говорять практично всі фахівці.
— Найсильнішу психотравму наші військові отримують, коли втрачають кінцівки, коли не можуть встати на ноги, — пояснює доктор медичних наук, лікар санаторію «Одеса» Олена ГОЖЕНКО. — Раніше ми у своїй реабілітаційній практиці не ставили конкретної планки — які мають бути результати: ми хотіли, щоб людина почувалася краще, щоб їй трохи допомогло... А ізраїльські колеги нас навчили ставити конкретні цілі: людина мусить почуватися ось так, вміти те-то, досягати того-то. І це правильно, адже ці молоді люди мають знати і відчути, що в них є майбутнє. Основне — повернення до активного життя. Принцип одужання опирається на поєднання усіх факторів — фізичного, психологічного та соціального.
Ще одна категорія людей, яка вже сьогодні потребує не меншої медико-психологічної допомоги, — це жителі районів АТО. В зоні війни їх сьогодні — понад п’ять мільйонів, у тому числі й діти. Серед них є поранені, покалічені, практично всі — психологічно травмовані. Торік на базі санаторію «Біла акація» (Одеса) пройшли реабілітацію 167 жителів із зони бойових дій. Виявилося, що їхній стан — особливо психологічний — близький до критичного.
— Дуже багато з цих людей страждає від посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Цей стан — один із основних бар’єрів на шляху людини до адаптації. В екстремальних умовах психотравмуючі фактори обумовлені як самою загрозою життю, так і страхом перед можливою небезпекою. Наші дослідження показали, що понад 70% пацієнтів із цієї групи страждали від депресій, у 70% дітей — фобії, 80% — мали різноманітні психосоматичні розлади, — говорить кандидат медичних наук Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України Олена Колоденко.
Необхідно, щоб методики реабілітації були комплексними, такими, що максимально використовують потенціал, який існує. Такою ж комплексною має бути і робота державних структур: міжсекторальна взаємодія всіх органів влади — МОЗ, МВС, Міноборони, Міносвіти тощо. Сьогодні в Україні відсутня державна комплексна програма медико-психологічної реабілітації учасників АТО. Часто складається ситуація, коли поранені, пройшовши лікування у шпиталях, повертаються додому і за місцем проживання не можуть отримати послуги з реабілітації.
— Ми потребуємо цільової державної програми. Минулого тижня була створена координаційна рада з реабілітації учасників АТО при Комітеті ветеранів та учасників АТО Верховної Ради України, — наголосила заступник голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ірина СИСОЄНКО. — Я сподіваюся, що результатом робити цієї Ради стане прийняття закону про реабілітацію та затвердження на державному рівні цільової програми, — документів, які будуть обов’язковими до виконання. Нині неабияку роль відіграють волонтери, меценати, підтримують міжнародні організації. Існує Фонд НАТО, в який декілька країн світу вже перерахували кошти: сума зараз складає 700 тисяч євро. Фонд працює саме на реалізацію програми медичної реабілітації, яку НАТО буде підтримувати в Україні. У нас, на жаль, усе впирається в бюрократію: ще з лютого цього року Кабмін не може підписати Рамкову угоду співпраці з НАТО. Ми всі чекаємо цього, щоб почати використовувати кошти фонду.
За словами І. Сисоєнко, вже найближчим часом за участю ГО «Координаційний центр допомоги учасникам АТО» в Київській області розпочнеться пілотний проект із психологічної реабілітації. Фахівці-психологи, які пройшли навчання в Ізраїлі, США та Канаді, будуть працювати із колегами на місцях, з волонтерами, соціальними працівниками, з учасниками АТО та їхніми родинами, з постраждалими, переселенцями. І медики, і психотерапевти наголошують на надзвичайно великій складовій реабілітації — психологічному супроводі.
