Столична влада розміщується у будівлі на Хрещатику, 36 майже 60 років. За цей час змінилося дуже багато— Радянський Союз розпався, Україна стала незалежною і обрала європейський шлях розвитку. Потроху формується нове бачення міської влади, її функцій і шляхів комунікації з містянами. Проте на просторі, в якому вона існує, це поки що не відображається.
«Мерія побудована тоді, коли було, м’яко кажучи, не модно чути голос людини і піклуватися про містян. Будівля була спроектована для демонстрації величі влади, і площа навколо неї призначена не для взаємодії людей. Але у нас є сподівання, що це можна змінити»,— каже Юрій Грановський, один із «Агентів змін», який працює над цим проектом.
За словами Ігоря Хацевича, керуючого справами секретаріату Київради, про реконструкцію йшлося давно, але чиновники не знали, як зробити це правильно, тому звернулися по допомогу до урбаністів. У березні 2016 року «Агенти змін» та Київрада уклали меморандум про співпрацю. Так розпочався процес створення комфортного публічного простору на базі приміщень, до яких мають доступ відвідувачі мерії.
На початку дослідження активісти збирали інформацію в коридорах міськради. Вони не тільки спостерігали за поведінкою відвідувачів та працівників, а й спробували стати на їхнє місце та самостійно виконати типові для них задачі. Крім того, кожен, хто приходив до Київради чи Київської міської державної адміністрації (у тому числі й співробітники), міг висловити свої враження у спеціальних паперових анкетах та онлайн-формах.
З анкет випливає, що громадяни, які приходять до цієї будівлі, вважають цей простір ворожим. Важкі двері, металодетектори, погане освітлення, відсутність навігації та інформації про розклад роботи і функції підрозділів дратують відвідувачів і роблять їх агресивними. Це часто спричиняє конфлікти з працівниками мерії. Останнім у свою чергу не подобаються розгубленість та неінформованість людей, а також розміщення працівників із різними функціями в одному просторі. Це відволікає чиновників від роботи та створює дискомфорт. Деякі респонденти навіть закликали заборонити вільний доступ громадян до будівлі та посилити заходи безпеки або взагалі відмовитися від перепланування.
«Агенти змін» поцікавилися і думкою перехожих, які з певних причин не поспішають заходити до мерії. Значна частина опитаних не бачить різниці між Київрадою та КМДА і не розуміє, в чому полягають їхні функції. Ба більше— містяни не завжди знають, що до мерії можуть заходити не тільки співробітники.
Експерти та громадські активісти відзначили, що будівля не відповідає принципам універсального дизайну та не враховує потреб різних груп населення. Крім того, саме тут варто було б проводити широке обговорення важливих для міста проектів, яке наразі відбувається переважно у закритому режимі по департаментах.
Паралельно із опитуванням на місці дослідники вивчили закордонний досвід трансформації подібних просторів та поспілкувалися з представниками кількох оновлених мерій. Врахували й позитивний український досвід, зокрема Центру надання адміністративних послуг Святошинської райдержадміністрації у Києві. У підсумку «Агенти змін» сформували перелік із кількох десятків рекомендацій.
Згідно з ним, новий публічний простір має стати відкритим— мінімум внутрішніх стін, сходів та інших бар’єрів, автоматичні двері, хороше освітлення тощо. Роль заходів безпеки посилюється, але вони не мають бути нав’язливими та відлякувати людей. На вході варто створити рецепцію, де консультанти зможуть фільтрувати потік відвідувачів і координувати тих, хто прийшов за адресою. Працівники, які ведуть прийом громадян, розміщуватимуться в так званому open space— відкритому просторі. Відвідувачі очікуватимуть своєї черги у зручному коворкінгу, де в цей час зможуть спілкуватися як один з одним, так і з представниками громадських організацій і соціальних служб. Рекомендації також передбачають створення лекторіїв, дитячих кімнат та інших активностей, що приваблюватимуть містян.
Активісти наголошують на необхідності простої та зрозумілої навігації й стендів із даними про особливості роботи КМР та КМДА та важливими міськими проектами. Громадські організації також могли б розміщувати тут свої роздавальні матеріали.
Переосмисленню підлягає і простір навколо адміністративної будівлі. Автори рекомендують не тільки облаштувати площу та створити пішохідний перехід перед КМДА, а й проводити різноманітні заходи у внутрішньому дворі.
На наступному етапі трансформації урбаністи, соціологи, архітектори та інші експерти з міського середовища перетворять рекомендації на план дій. Після цього жителі столиці та представники міської влади зможуть його оцінити та відкоригувати. Активісти розуміють, що всі рекомендації можуть бути і не втілені. Проте їхня головна мета— створити максимально зручний для усіх груп людей публічний простір. Тому вони закликають шукати компроміси і разом перетворити мерію на точку приємної та результативної взаємодії влади та громади.
