Приблизно 34 тисячі медичних працівників написали заяви на звільнення від початку цього року. Це офіційні дані Міністерства охорони здоров’я. Скільки цих звільнень пов’язані з коронавірусом чи низькою зарплатнею, такого розрізу даних ніхто не робив. Але — проблема очевидна. Як і в більшості країн через пандемію Україні бракує медичного персоналу. Держава зараз має берегти кожного лікаря, санітарку чи вірусолога. Найкращий шанс втримати медичних працівників на роботі — гідна оплата. Із останніх оголошень про наявні вакансії на ринку праці відомо, що ставка лікаря загальної практики-сімейного лікаря коливається від 12486 до 10 902 гривень. Та зважаючи на бюджетні перипетії цього року, його медична частина є дуже мізерною, і про суттєве підвищення зарплат мова не йтиме.
ГРОШЕЙ НЕ БУДЕ
Спочатку про цифри. Президент Володимир Зеленський ще у жовтні, перед першим розглядом державного бюджету на 2021 рік у парламенті, зазначав, що зарплата лікаря має становити 25 тисяч гривень, медсестри — 18 тисяч, а інтерну — 16 тисяч. У міністра охорони здоров’я Максима Степанова приблизно така ж сама позиція: необхідне підвищення заробітних плат лікарям на рівні 23 тисяч гривень, середньому медичному персоналу — 17 тисяч та молодшому медичному персоналу — 12 тисяч. «Це те, що було обіцяно медикам, і вони розраховують на нас. Ми не можемо їх підвести, бо вони нас не підводять. Тому я дуже прошу уможливити ці зарплати в бюджеті. Це наш обов’язок перед пів мільйоном медичних працівників. Це не абстрактні цифри для абстрактних людей», — зазначав Степанов під час виступу у Верховній Раді.
Щоб заяви міністра та президента стали реаліями, у бюджеті-2021 треба було закласти фінансування на рівні 296 мільярдів гривень. Проте на голосування у сесійну залу проєкт бюджету потрапив із медичним кошторисом на рівні 161 мільярда. Голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев зазначав у коментарях «Укрінформу», що немає можливості збільшити видатки на медицину у проєкті державного бюджету на 2021 рік відповідно до запиту МОЗ.
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Тож підвищення зарплат для медиків не буде, не вистачить коштів на ковідні пакети послуг лікарням, за прогнозами деяких нардепів, гроші закінчаться у квітні наступного року, забракне фінансів і на доплати лікарям у розмірі 300% зарплати. Так само не буде якісних змін на вторинній ланці. Ситуація із зарплатами там ще плачевніша, ніж на первинці.
За даними Національної служби здоров’я України, середня зарплата лікарів вторинки — менше, ніж 9 тисяч гривень, медичних сестер — менше за 7,5 тисяч. «Для порівняння на первинній ланці — відповідно 15 і 8,4 тисячі. Абсолютно викривлена ситуація порівняно з усім світом, де зарплатня на вторинці є суттєво більшою, ніж на первинці, оскільки складні випадки первинка скеровує до вузьких спеціалістів. Колеги-сімейні лікарі, це я не про зменшення ваших зарплат, а про штучно створений «реформаторами» дисбаланс в оцінці праці в сфері ОЗ. Для «самознищення» лікарень і розколу всередині професійної спільноти, щоб медики не змогли об’єднатися», — зазначала лікарка-кардіологиня, професорка Катерина Амосова.
ПОЛЬСЬКІ ПРИМАНКИ
Виходить замкнене коло — у бюджеті коштів на підвищення зарплат нема, Національна служба здоров’я України, через яку зараз відбувається фінансування медичних закладів, теж усувається від проблеми. Зокрема, у НСЗУ зазначають, що на рівень зарплат вплинути не можуть. Вона визначається колективним договором медиків з головним лікарем, який медичні працівники можуть не підписувати і добиватися самі гідної зарплати.
Що тоді роблять медики? Частина виходить на протести із вимогою збільшити фінансування на медицину. Останній мітинг відбувся учора, 16 грудня, біля Кабміну. Інші — шукають роботу там, де їх цінують, гривнею в тому числі.
Зараз напрям номер один для наших медиків — це Польща. Минулого місяця Сенат Польщі схвалив законопроєкт про спрощене працевлаштування для іноземних лікарів з країн поза межами Європейського Союзу. Достатньо знати польську мову, мати три роки досвіду та диплом лікаря, завірений консулом Польщі.
Як коментував раніше лікар, президент Асоціації анестезіологів Сергій Дубров, Польща запрошує анестезіологів на роботу за 200 злотих на годину. Якщо працювати на ставку-півтори — це 300-400 тисяч гривень. «На сьогодні Польща зробила зарплату для своїх лікарів на рівні зарплати лікарів Німеччини. Якщо ми будемо отримувати так, як ми отримували без надбавок 300%, 8-9 тисяч, то за 400 тисяч я сам поїду в Польщу працювати», — зауважив Дубров.
Крім того, Польща скасувала нострифікацію дипломів українським медикам. «Тепер вони можуть безперешкодно туди поїхати і працювати. Їх там чекають. І якщо ми не підвищимо їм зарплати — повірте, вони всі поїдуть за кордон», — зазначав перед голосуванням за бюджет Максим Степанов.
«Чому зарплата медиків важлива для всіх українців? Тому що на них чекають сусідні країни, які спрощують умови прийому на роботу. Наприклад, у Польщі достатньо завірити український диплом у консула, і зарплата стартує від 70 тисяч гривень на місяць. Пандемія показала, що ліжка можна наставити, але працювати біля них не буде кому. Навіть при +300% до зарплати в цьому році, що не передбачено в наступному», — додає Катерина Амосова.
На думку заступника голови Всеукраїнського лікарського товариства Костянтина Надутого, зараз медицину рятують ковідні гроші. Як писав він у «Фейсбуці», закінчиться епідемія — з нею і кошти. Він радить зараз громадам брати контроль за медичною сферою на місцях у свої руки. Для цього потрібні аналіз та прогнозування, а зробити це без якісної статистики та моніторингу неможливо. Експерт вважає, що підвищення зарплат наразі вже недостатньо: «Якщо буде так (зростання заробітних плат за планом МОЗ — Ред.) — це не вирішить проблему остаточно (ринкова вартість праці лікарів певних категорій значно вища), але точно не погіршить, це буде одним з необхідних дієвих факторів, щоб утримати від еміграції значну частину кадрів, у тому числі молодих, що найважливіше. Кадрова деградація — це сьогодні найбільша загроза для галузі, адже найбільш інерційна. Це те, що наздогнати й виправити за рік-два буде вже неможливо за будь-які гроші».
ВАРІАНТИ ВИХОДУ ІЗ ГЛУХОГО КУТА
Утримати лікарів в Україні — треба за будь-яку ціну. В уряді це розуміють, але без фінансів це зробити неможливо. Що пропонує в такій патовій ситуації МОЗ? По суті, перерозподіляти кошти, які отримує медичний заклад від НСЗУ. В одному з інтерв’ю заступниця міністра охорони здоров’я Ірина Микичак пропонувала наступний механізм: «Одним із реальних важелів впливу є створення наглядових рад у комунальних некомерційних підприємствах (КНП). НСЗУ, як інституція, яка купує медичну послугу, також має у якійсь мірі аналізувати структуру видатків. Аналогічно і власник лікарні має розглядати і затверджувати фінансовий план КНП. На мій погляд, мають бути певні рекомендовані рамки. До прикладу, 50% коштів, залучених від Програми медичних гарантій (ПМГ) та інших дозволених джерел лікарня витрачає на заробітні плати та стимулюючі доплати, ще 15%, наприклад, на медикаменти, ще певний відсоток інвестує у розвиток, навчання медперсоналу. Капітальні видатки ремонти, обладнання, комунальні послуги мають дофінансовуватися з місцевих бюджетів, які внаслідок децентралізації стали значно багатшими».
Дещо іншу схему пропонує Михайло Радуцький, керівник парламентського комітету з питань здоров’я нації та медичного страхування — під час формування пакету медичних послуг 25% від вартості послуги спрямувати на оплату праці медперсоналу. За словами Радуцького, нараз ця пропозиція обговорюється із МОЗ, НСЗУ та прем’єрміністром. «Без матеріального заохочення ми не втримаємо у системі медичний персонал та інших фахівців. Якщо після впровадження першого етапу реформи нам вдалося збільшити оплату праці сімейних лікарів, на жаль, на другій ланці нам поки це не вдається, — додав парламентар. — Також ми ініціюємо соціальні гарантії медичних працівників та збільшення коштів на підготовку фахівців, у нас не залишилося санлікарів та вірусологів. Уже сьогодні уряд збільшив державне замовлення на підготовку цих фахівців. Та, на жаль, інших механізмів, ніж гідна оплата праці — немає».
У МОЗ зараз працюють над ще одним варіантом, як поліпшити фінансову ситуацію із лікарнями. Заступник міністра з питань євроінтеграції Ігор Іващенко розповів, що спільно з ВООЗ у 300 медичних установах нині проводиться оцінка їхніх витрат. «Заклади повинні розуміти не лише, як витрачати кошти, а й як їх утримати, на яких пацієнтів орієнтуватися і як розвивати заклад. Треба, щоб вони самі навчилися рахувати і використовувати кошти. Ці речі важливі, забезпечивши їхню реалізацію, зможемо говорити про максимально ефективне використання обмеженого ресурсу, який маємо на сьогодні».
КОВІДНА НАУКА
Ясна річ, що від фінансового забезпечення медицини буде залежати і якість роботи лікарень, і охопленнями медичними послугами населення. До речі, днями в ООН презентували аналітичну довідку про універсальне охоплення послугами охорони здоров’я в Україні.
Її акцент — країна повинна продовжувати медичну реформу, при цьому врахувати виклики пандемії — робити медичну систему гнучкішою та стабільнішою. Належне фінансування системи охорони здоров’я — теж у пріоритеті порад аналітичної довідки: «Пандемія COVID-19 наявно продемонструвала критичну важливість сучасної мережі лікарень та потребу в реструктуризації лікарень в Україні. Попри тяжкі негативні економічні та бюджетні наслідки пандемії уряд повинен зробити пріоритетом охорону здоров’я та забезпечити для цього стабільний і передбачуваний середньостроковий обсяг бюджетних ресурсів».
Власне, закон про медичні фінансові гарантії передбачає виділення на медичну систему не менше, ніж 5% ВВП. Доктор Тамаш Еветовіч, керівник Офісу ВООЗ зі зміцнення системи охорони здоров’я в Барселоні, під час презентації аналітичної довідки зазначив, що на систему охорони здоров’я повинно виділятися як мінімум 12% ВВП.
«Якщо менше — це означає, що будуть слабкі місця. Історично Україна завжди мала менше, ніж 12%. Ми, ВООЗ, говоримо, що треба йти до цих цифр. У Європі середні цифри — 15%. Через ковід ця цифра буде збільшуватися. Політична воля має бути переведена у певні бюджетні цифри, і ви маєте прямувати до європейських показників, — наголошував у своєму виступі Тамаш Еветовіч. — У 2015 році ми готували звіт щодо пацієнтів, чи вони відчувають фінансові труднощі у зв’язку з отриманням медичних послуг. Тоді говорили про 9% населення, які жили на межі бідності через неможливість оплачувати послуги охорони здоров’я. У Європі, коли говоримо про витрати пацієнта, які складають більше, ніж 30%, це означає, що не можемо забезпечити фінансовий захист населення. На даний момент ця цифра складає в Україні близько 50%».
Та схоже, владу ніщо не вчить — ні виклики коронавірусу, ні протести медиків, ні пояснення експертів, чому урізати видатки на медицину не можна.
