Генеральний штаб Збройних сил України запевняє, що мобілізовані збережуть за собою робочі місця та отримають відшкодування. Експерти ж радять не покладати великі надії на державу.
27 березня Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації». Законом передбачено надати можливість громадянам України віком до 40 (а в окремих випадках до 55 років) реалізувати конституційний обов’язок щодо захисту Батьківщини та її територіальної цілісності. Закон визначить військову службу за призовом під час мобілізації як особливий вид служби. Усім мобілізованим планується виплачувати грошове відшкодування в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та премій на рівні військовослужбовців контрактної служби. Окрім цього, вони отримають такий же соціальний та правовий захист. За всіма мобілізованими громадянами буде гарантовано збережено місце роботи, посаду і заробіток, а також буде виплачена одноразова допомога. Щодо підприємців, то державна реєстрація їх діяльності припинятися не буде.
У той же час, за словами члена адвокатської компанії «Аліас» Олександра Горового, мобілізовані збереження місць не потребують, адже фактично переходять на роботу до лав армії. «Люди йдуть на військову службу, там їм будуть платити гроші, скільки вони перебуватимуть там — невідомо. Вони будуть контрактниками — це та ж сама робота. Їх трудовий стаж не переривається. Робочі місця зберегти неможливо, та в цьому і немає потреби, — пояснює юрист. — У нас у законі прописано два положення. Якщо людину призивають на військові збори до 15 днів, тоді, звичайно, вона повертається на роботу, а ці 15 днів за законом оплачує держава, але якщо людину мобілізують, вона починає працювати, умовно кажучи, в Збройних силах України».
Утім, навіть при переході на роботу до Збройних сил, за мобілізованим залишали право на працевлаштування.
«Треба розуміти різницю між збереженням робочого місця і правом на працевлаштування, — каже юрист Дослідницького центру Міжнародного кадрового порталу hh.ua Анна Воєводіна. — Збереження робочого місця означає, що юридично ви є співробітником компанії і в будь-який момент можете повернутися і почати виконувати свої обов’язки. Але якщо призовник вступає на службу, він може повернутися назад лише протягом трьох місяців після розірвання договору, і в такому випадку його зобов’язані працевлаштувати».
Щодо матеріальної частини питання, то перед вступом на службу мобілізовані повинні були отримати відшкодування у розмірі двох заробітних плат, але, за словами адвоката Олександра Горового, на сьогодні ця норма не реалізується. Також виникають проблеми з виплатами середньої заробітної плати.
«Коли мобілізований вступає на службу, — розповідає юрист Анна Воєводіна. — За ним зберігається середня заробітна плата, а також оплачуються всі витрати на транспортування. Це норма закону. Але оскільки в нашої держави немає грошей, часто відшкодування не виплачується або виплачують його самі роботодавці з власної ініціативи».
Також найближчим часом планується розглянути проект закону України «Щодо захисту прав громадян України під час проведення мобілізації». Згідно з ним, усі мобілізовані можуть розраховувати на відстрочки у виплаті кредитів без нарахування санкцій. Студенти-призовники у разі навчання за державний кошт матимуть можливість безкоштовно поновитися і повторно пройти курс, який вони пропустили.
«ТУТ НЕОБХІДНА ЄДНІСТЬ ЗАКОНОДАВЦІВ, ЯКІ ПРОПОНУЮТЬ ТАКІ ЗАХОДИ, ТА ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ЯКА МАЄ ВТІЛЮВАТИ ЇХ У ЖИТТЯ»
Микола СУНГУРОВСЬКИЙ, директор воєнних програм Центру Разумкова:
— Подібні проекти треба реалізувати не на словах, а на ділі. Законотворчі ініціативи повинні підкріплятися не лише готовністю виділити кошти, а й наявністю самих коштів, яких, до слова, у нас немає. Подібні заяви можуть поселити надію в головах тих, хто йде на службу, але потім, якщо ці надії розіб’ються, буде гірше. Тут необхідна єдність законодавців, які пропонують такі заходи, та виконавчої влади, яка повинна втілювати їх в життя, але сьогодні такої єдності немає.
Важко сказати, буде реалізований цей законопроект чи ні. Дуже хотілося б, щоб усе, про що зараз говориться, було втілене у життя. Більш того, якби цей закон справді був введений у дію, це відобразилося б не лише на обороноздатності армії, а й на майбутніх виборах. У мене складається враження, що влада не розуміє, що це насправді важливий перш за все для них момент. Постійно говорять про виділення коштів, а насправді вони або не виділяються, або виділяються із запізненням.
Також прикро, що це спонтанні рішення, які починають реалізовуватися раптово. Відсутній процес підготовки рішення, під час якого пропрацьовуються усі можливі механізми та заходи, необхідні для реалізації. Нетехнологічність прийняття рішень уже стала традицією нашої влади. Якщо ми творимо нове громадянське суспільство в Україні, необхідно переходити від слів до справи. Влада повинна розуміти, що люди більше не сподіватимуться на виконання ними своїх обов’язків, а в разі невиконання знайдуть методи протидії.
