Переважна більшість учасників дослідження використовує для питних цілей та приготування їжі водопровідну воду. Водночас з цим джерела питної води для повсякденного використання суттєво відрізняються в залежності від того, в якiй мiсцевостi вони знаходяться. Зокрема, серед опитаних киян майже половина користується артсвердловинами.
Значна частка наших громадян (41%) використовує для питних цілей сиру (некип'ячену) воду. Більшість щодня п'є водопровідну воду без додаткової очистки.
Як свідчать результати дослідження, забезпечення безперебійної подачі водопровідної води є досить актуальною проблемою для мешканців багатьох міст України. Найбільш благополучна ситуація з водопостачанням у Києві та, частково, у Севастополі, тоді як найбільш складна — в Артемівську і Татарбунарах.
Однозначна більшість учасників опитування, незалежно від місця проживання, не задоволена якістю водопровідної води. Серед причин незадоволення називаються насамперед неприємний присмак та запах. У Татарбунарах респонденти в першу чергу звернули увагу на неприємний колір і мутність водопровідної води.
Серед різноманітних способів покращання якості питної води респонденти, серед яких і дипломовані біологи та екологи, надають перевагу використанню фільтрів і доочистці за місцем споживання силами товариства споживачів води з виплатою членських внесків, а не використанню побутових водоочисних пристроїв.
Настрій більшості опитаних щодо використання фільтрів для доочистки води не поєднується з реальним використанням цих пристроїв. Учасники опитування (65%) ніколи не використовували фільтри, п'ята частина перестала їх використовувати, і лише 14 відсотків на момент проведення дослідження були користувачами цих пристроїв.
Причин, які не дозволяють респондентам придбати фільтри для доочистки води, переважно дві: фінансові труднощі та відсутність необхідної інформації.
Досить поширеними способами додаткової очистки води в домашніх умовах серед респондентів є відстоювання і доведення води до кипіння.
Головним джерелом інформування про вплив якості води на здоров'я для респондентів є засоби масової інформації. Близько третини опитаних назвали міжособистісне спілкування, а кожний п'ятий респондент назвав медичних працівників. Мінімальна кількість учасників дослідження назвала громадські організації і педагогів.
На тлі загального низького рівня інформування найчастіше респонденти зустрічалися з інформацією про якість питної води, підготовану санітарно-епідеміологічними станціями та Міністерством охорони здоров'я України.
Фактично всі вважають, що цю сферу слід вдосконалювати. Для вирішення проблем водопостачання і покращання якості питної води у своєму населеному пункті громадська думка обрала насамперед заходи, які фінансуються державою. При цьому чимало людей робить ставку на зусилля місцевих органів самоврядування і представників бізнесу.
Переважна більшість опитаних не змогла назвати жодної екологічної громадської організації в Україні, бо не досить чітко розуміє різницю між політичною партією та громадською організацією. Тільки цим можна пояснити, що опитані в першу чергу згадали Партію зелених, яка в дійсності не є екологічною неурядовою організацією (НУО).
У ставленні до потенційних можливостей цих організацій покращити забезпечення якісною питною водою учасники дослідження розподілились фактично на три рівних групи: оптимістів, песимістів та тих, хто не визначився. Причому серед інформованих про існування НУО вдвічі більше респондентів сподіваються на їхнiй потенціал, ніж серед неінформованих. Цей факт красномовно свідчить про важливість більш активного інформування громадськості та її безпосереднього залучення до акцій третього сектору суспільства, невід'ємним атрибутом якого виступають громадські організації.
ДОВІДКА «Дня»
За даними Головного санітарно-епідемічного управління Міністерства охорони здоров'я України за останні три роки кількість інфекційних захворювань і харчових отруєнь збільшилася вдвічі. У восьми випадках причиною інфекційних спалахів торік визнано питну воду. Як правило, непридатною й небезпечною для вживання вода стає внаслідок аварій водогінних і каналізаційних мереж, скидання в джерела водопостачання господарсько-побутових і промислових стоків, зливу використаної води з проммайданчиків і сільгоспугідь.
Поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води, не відповідають навіть вітчизняним, заниженим держстандартам і за ступенем бактерійно-хімічного забруднення переважно належать до третього класу якості. Технології очищення води застаріли й з вірусами не «справляються». Найнеблагополучніші за бакпоказниками джерела водопостачання — в Донецькій, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Миколаївській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій, Луганській, Сумській областях і в Севастополі. Цього року для розв'язання проблеми питної води планується виділити з держбюджету 25 млн. грн. на будівництво артезіанських свердловин.
