Для жителів невеличкого містечка Липовець, що на Вінниччині, Максим Бевза — справжня легенда. Він є прикладом у своїй рідній школі, а про його успіхи переказують із одного класу в інший. Хлопець продемонстрував блискучі результати на ЗНО, отримавши 200 балів із фізики та математики і 194 — з української мови. Знання відкрили перед ним суперможливості. Він обрав один із найпрестижніших вишів для навчання і став бажаним співробітником для найкращих ІТ-компаній світу. Проте після кількох стажувань за кордоном Максим повернувся в Україну. Тепер, каже, має роботу своєї мрії, яка дає можливість поєднувати науку і ІТ-технології, а головне — самореалізуватися на всі 100%.
«У школі я активно займався олімпіадним рухом. Не раз брав участь в олімпіадах різних рівнів. В одинадцятому класі посів перше місце з інформатики, фізики та астрономії, друге — з математики і третє — з економіки. Тобто мав 5 призових місць з обласних олімпіад. Любов до точних наук мені прищепив мій батько, фізик за освітою, який все своє життя захоплюється програмуванням. Саме він ще з 10 років почав зі мною займатися. І на першу олімпіаду з інформатики я пішов тоді, коли ще не вивчав її у школі. Не пам’ятаю, чи було тоді у мене призове місце, але це мене захопило. Тому саме тато дав мені поштовх у програмуванні, хоча я вже його далеко обійшов», — усміхаючись, розповідає Максим.
Після школи та отримання блискучих результатів з ЗНО перед Максимом відкрили свої двері усі виші країни. Він обрав той, про який давно мріяв, — Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Зізнається, якби не підтягнув оцінки і не працював на олімпіадах, потрапити у виш було б нереально — конкурс колосальний.
«На першому та другому курсах я продовжив брати участь у олімпіадах, але вже студентських. Ці інтелектуальні змагання допомагають структурувати знання і швидко орієнтуватися у невідомих ситуаціях. Доводилося працювати в команді — і цей досвід також корисний. Після другого курсу перший раз поїхав на стажування. Загалом стажувався чотири рази — три рази у компанії Google і один раз у компанії Facebook, — продовжує розповідати Максим. — Стажування дало можливість практично застосувати свої вміння та навички. Тобто можна було розробляти конкретний продукт, який допомагає відчути, як це — працювати в ІТ-індустрії. Перше запрошення на роботу отримав після третього курсу від Facebook, потім надійшла пропозиція від Google. Але на той момент я ще не розумів, чим власне хочу займатися, бо ще навчався і мене цікавила не просто розробка ІТ-продуктів, а її наукова складова».
Після закінчення магістратури Максим знайшов роботу, яка дозволяє поєднати йому і науку, й інформаційні технології. Він працює в українській компанії, яка розробляє інноваційні ІТ-продукти в галузі штучного інтелекту та машинного навчання. Особисто Максим займається вдосконаленням популярного у світі сервісу з перевірки англійського правопису, іншим словом — створює алгоритми, щоб ми з вами, пишучи англійською, не робили помилок. Компанія заснована українцями, умови та оплата праці — не гірші за заокеанські. Про комфорт співробітників та творчу свободу, як каже Максим, дбають понад усе: хочеш — працюй, хочеш — співай. Головне вірити в те, що ти робиш, тоді працюватимеш добросовісно і не порушуватимеш дедлайни.
«Якби я залишився працювати за кордоном, то був би один із тисячі співробітників, і мій внесок у загальний кошик становив би одну тисячну. У компанії, де я працюю нині, нас орієнтовно 150 осіб. Тобто мій внесок складає одну стоп’ятдесяту, і це в рази відповідальніше, бо мої продукти цінніші і затребувані для усіх людей на планеті, — резюмує Максим. — Сьогодні Україна має унікальний шанс стати активним гравцем на ІТ-ринку. Українські спеціалісти складають гарну конкуренцію, через це в нас є пропозиція, попит і популярність цієї професії. Але тим, хто мріє стати успішним у цій сфері, перші кроки треба робити ще сидячи за партою, бо саме в школі є багато вільного часу, який треба використовувати з користю. Що посієш, те й пожнеш».
