— А діти в нас чудові, дiлиться Світлана Василівна. — Багатьом із наших учнів не знадобляться в повному обсязі знання, які ми, вчителі, намагаємося їм дати, — Світлана Щербина відверта. — Однак атмосфера в класі, школі накладає великий відбиток на особистість, яка формується. Тому я ніколи не шкодую за тим, що на уроках, буває, на десять хвилин відволікаємося від теми. Як я зрозуміла, багатьох дітей вдома не вислуховують, тож хто, як не ми, вчителі, зобов’язані ліквідувати дефіцит в їхньому спілкуванні з дорослими.
Учителька показує теку, наповнену ілюстраціями до творів Лесі Українки, І. Котляревського, І. Франка, виконаними олівцями та аквареллю.
— Це все діти малювали. Я навчаю школярів старших класів, і образотворче мистецтво для них, як шкільний предмет, вже позаду. Тому дуже цікаво виявляти серед старшокласників таких, які охоче б продовжили навчання малюванню до закінчення школи. У кожному класі можна знайти художника... Так, є діти з різним складом мислення. Є, так би мовити, філософи, є аналітики. Думка кожного цінна в процесі вивчення художнього твору.
— Спілкування з текстом вимагає зусиль душі, — впевнена вчителька. — Розминеться учень у школі з книжкою — усе життя буде від неї на відстані. Моє завдання — цього не допустити.
Запитую про землю.
— Знаєте, це не моє, — з сумом говорить Світлана Василівна. — Хоча не скажу, що декілька соток, виділених мені, як i решті вчителів, сільською радою, зайві. Картоплю, городину вирощуємо, не більше. Все ж ми вчителі, а не фермери...
Що ж робиться місцевими органами державної влади для того, щоб сільські вчителі відчували себе вчителями в тому розумінні слова, як його їм тлумачили у вузах?
— Не допомагаючи педагогам у розв’язанні матеріальних проблем, не можна навіть вести мову про увагу держави до сільського вчительства, — впевнений заступник начальника управління освіти Кіровоградської облдержадміністрації Олександр Аулін. — На жаль, введення в дію 52-ї статті Закону «Про освіту», виконуючи вимоги якої ми нинішнього року підвищили вчительську зарплату в середньому на 15 відсотків, не вплинуло на рівень оплати праці молодих спеціалістів, оскільки ця норма закону передбачає надбавки до зарплати при певній вислузі. Серед цих молодих спеціалістів — i близько 300 випускників вузів, яких направлено на роботу в сільські школи. До речі, велика частка сільського вчительства — люди досить молоді (56,2 відсотка — особи віком до сорока років). Крiм того, такого ганебного явища, як заборгованість перед вчителями по зарплаті, у Кіровоградській області немає. Гадаю, сільські вчитель нині почувають себе більш соціально захищеними, ніж кілька років тому... Але ж згадуваний закон у тій частині, що передбачає розмір вчительської зарплати не менший, ніж середня в промисловості, не виконується. Приміром, у Новгородківському районі один із спонсорів знайшов можливість повністю взяти на себе грошове утримання вчителів Куцівської загальноосвітньої школи, і зарплату там педагоги отримують у півтора разу більшу, ніж решта вчителів області. Діє обласна програма «Вчитель», яка передбачає сприяння, насамперед, молодим сільським педагогам. Що перш за все турбує випускника вузу, який шукає роботу? Житло. Якщо, наприклад, відділи освіти Світловодської, Маловисківської, Олександрійської райдержадміністрацій, замовляючи певну кількість спеціалістів, гарантували їм надання житла, проблем з педкадрами у них не виникло. У рамках роботи з обдарованими сільськими дітьми передбачено створити обласний інтернат для молоді та дітей-сиріт, який готуватиме молодь і до вступу в Кіровоградський педуніверситет ім. В. Винниченка та інші педвузи. Намагаємося організувати неперервну педагогічну освіту...
