Що сьогодні ми можемо запропонувати нашим дітям, щоб відвернути їх від негативного впливу вулиці в умовах економічної кризи? Що можемо зробити для збереження і зміцнення здоров’я нашого підростаючого покоління? На жаль, поки що не дуже багато з того, що дуже хочеться. Наші діти проводять по 4 — 7 годин у школі і тільки двічі на тиждень по 45 хвилин займаються фізкультурою, а в результаті — часті головні болі, ожиріння, зниження працездатності та мало що іще, до чого призводить гіподинамія. Психолог Інституту педагогіки АПН України (лабораторія педагогічних інновацій) Віра Чудакова на прохання кореспондента «Дня» дати оцінку нововведенню вигукнула: «Це чудово! Мій син дуже жалкує, що в нього в школі не було таких уроків і дуже хотів би, щоб заняття з футболу були доступні всім студентам в інституті. Каже, що сьогоднішнім школярам просто пощастило. Син був звільнений від занять спортом за станом здоров’я, але таємно від мене на першому курсі технікуму відвідував секцію футболу, відмовляючись тільки від надмірних навантажень. Тепер він добре себе почуває, захоплення футболом допомогло йому не зациклитися на хворобі. Я і сама в молодості любила пограти у футбол, а в одному з ПТУ в Херсоні, де я працювала ще у 80-ті роки, була футбольна команда дівчат. Дівчата готувалися стати фахівцями в службі побуту, а спорт сприяв їхньому самоствердженню. Як психологу, мені хочеться підкреслити, що заняття футболом сприяє не тільки зміцненню фізичного здоров’я, але й здоров’я духовного. Адже жоден вид спорту не дає такого позитивного емоційного заряду, не сприяє розвиткові вміння підпорядковувати свої можливості й устремління інтересам команди, тренує не лише м’язи, але й мозок».
Проте, як і будь-який почин, урок футболу, ще не встигнувши прийти в школу, починає зустрiчається зi скептичними зауваженнями: і матеріальної бази в школах немає, і не тільки футболом захоплюються школярі, і додатковим уроком фізкультури здоров’я не додаси... А дітей ця гра приваблює... Учитель фізкультури з багаторічним стажем роботи київської школи № 96 Леонід Володарський звернув увагу на те, що більшості дітей нецікаво виконувати якісь фізичні вправи, просто бігати, діти часто ухиляються від таких занять. Леонід Олександрович, спостерігаючи за дітьми, пересвідчився, що під час гри у футбол ті ж діти мають набагато більше фізичне навантаження, та й роблять це із задоволенням.
Шістнадцятирічна Тетяна Кущ та її однокласниця зі школи № 225 м. Києва також хочуть грати у футбол і ображаються, що вчитель на уроках фізкультури дозволяє грати тільки хлопцям, а дівчатам — зрідка в баскетбол. Овсянников Вітя (14 років) мріє про шкільну команду з футболу, мріє про справжнього тренера, адже не кожного бажаючого може прийняти спортивна секція. Мама тринадцятирічного Олега Козельського, який займається в Школі олімпійського резерву із дзюдо, рада, що син зможе пограти ще й у футбол, оскільки тренер сина Алла Каштанова дуже рекомендує гру у футбол для загального фізичного розвитку.
Директор школи №185 м. Києва Людмила Ніколаєнко вважає, що уроки футболу сприятимуть розвиткові духу змагання в учнів, що має допомогти дітям краще пристосуватися до життя в умовах конкуренції, а також розвиткові гуманності стосовно слабшого. Людмила Яківна розповіла про незвичайний матч із футболу, який проходив у стінах її школи минулого навчального року. Ось уже 5 років школа здає в оренду приміщення «Інваспорту» і проводить змагання з різних видів спорту між командами своєї школи та командами дітей, обділених здоров’ям. Тож минулого року, коли грали у футбол, у здорових дітей виграли діти, хворі на дитячий церебральний параліч... Такого ніхто не чекав. Чи то зіграла свою роль добра спортивна підготовка хворих дітей, чи то підтримка вболівальників, які підтримували не своїх, а обділених долею однолітків. А ще Людмила Яківна повідомила кореспондента «Дня», що футбольну секцію в них у школі веде жінка — звичайний учитель фізкультури Олена Гідинач...
Так що ідея уроку фізкультури, яка давно вже носилася в повітрі, починає опускатися на землю і набувати рис реальності. Державна програма розвитку дитячо-юнацького футболу передбачає урок футболу в усіх школах України, яких нараховується понад 20 тисяч. Міністерство освіти і науки України підтримало ініціативу ФФУ і підписало в березні цього року договір про спільну роботу щодо впровадження уроку футболу в навчальну програму середніх загальноосвітніх шкіл. (До речі, цей договір скріпив своїм підписом і президент ФІФА п. Блаттер, оскільки перебував тоді з візитом у Києві.) Тепер шість мільйонів учнів навчатимуть майже 30 тисяч викладачів фізкультури, 1,5 тисячі з яких уже мають кваліфікацію фахівця з футболу, а ще 800 пройшли курси підвищення кваліфікації, організовані в Києві, Львові, Харкові та Дніпропетровську. Як повідомив «День» заступник голови ЦСК «Гарт» Міністерства освіти і науки Станіслав Кучинський, Федерація футболу України вже передала в школи 22,5 тисячі м’ячів, а до кінця року планує передати в школи понад сто тисяч.
Але поки що в школах не скрізь знайдеться місце, щоб було де грати цими м’ячами. Проблеми виникатимуть у холодну пору року в перевантажених школах і в школах, де стадіони дуже малі для одночасних занять кількох класів. Можливо, що наступним кроком у турботі про наших дітей буде вирішення питання про збільшення кількості стадіонів і спортивних залів. Можливо, приклад ФФУ наслідуватимуть й інші федерації, і тоді школярі зможуть вибирати, який вид спорту вони хотіли б опановувати на уроках фізкультури.
А відродження масового дитячо-юнацького футболу сьогодні має і загальнонаціональну значущість: успіхи київського «Динамо» на міжнародній арені піднiмають не тільки престиж нашої держави, а й уселяють в юні душі бажання стати Шевченками, Ребровими, Лужними, вселяють упевненість у власних силах, пробуджують почуття гордості за успіхи співвітчизників, виховують патріотизм. Безумовно, що, давши дітям футбольні м’ячі, ми не розв’яжемо купу наших проблем, але щодня по краплинці поліпшувати наше теперішнє — нам до снаги.
