Його, буває, будять навіть серед ночі: то в когось розлад шлунку — треба календулу, ромашку та деревій заварити, в іншого загострився панкреатит — йому б кілька склянок чаю з чебрецю, зніту, м’яти і меліси. Від тиску — барвінок. Всі свої рецепти Леонід Бурдейний вичитує зі спеціальних довідників, але «ходові» знає напам’ять. Він встає, варить зілля і приносить хворому.
— У нас живуть переважно люди похилого віку. Здоров’я в них уже не те, — говорить Зоя Чернюк, лікар-психіатр Тиврівського будинку геріатричного профілю. — У кожного — кілька хронічних хвороб. Та й реагує організм старої людини навіть на звичайне молоко часто несподівано. І щоб не пити пігулок, на які й не завжди грошей вистачає, даємо пацієнтам трав’яний відвар.
Нині держава на лікування одного мешканця будинку для людей похилого вiку виділяє... 37 копійок. Справді, на таку суму медикаментів не накупишся. Американці, коли приїжджали нещодавно до Тиврова, були шоковані, почувши, які гроші мають підтримувати здоров’я людей похилого віку, третина з яких — лежачі хворі. А був час, коли на лікування не надходило грошей взагалі — затримувалися виплати з бюджету. Тоді навіть простий чай на сніданок в цьому будинку варили з череди — вона нормалізує обмін речовин, стимулює роботу надниркових залоз. А шкарлупу з горіха додавали до компоту із сухофруктів. Тому й споряджають Леоніда Антоновича в ліси, в поля — дають на дорогу «тормозок», а ввечері залишають для нього вечерю. Він одягає свого бриля, бере чималенький мішок і йде.
— Цього року вже назбирав барвінку, — розповідає Л. Бурдейний. — Навіть висушив уже й склав у коробки.
— Він дуже акуратний, займається своєю справою з любов’ю, — говорить про Леонiда Антоновича Зоя Василівна. — Взагалі для будь-якої людини дуже важливо самовираження. Наприклад, Микола Хінов такий же мешканець будинку для людей похилого вiку, як і пан Бурдейний, може за допомогою маятника сказати, наскільки трава, яку приймає пацієнт, йому підходить. Ніна Познякова, яка теж тут проживає, рекламує свій спосіб загоєння ран: на її думку, їх треба мастити слиною людини, котра зранку ще нічого не їла.
— Не всі, звичайно, вірять в цi методи, не всі хочуть пити відвар, більше звикли до пігулок. Їх теж розуміємо, — каже Зоя Василівна. — Хоча перед тим як зварити той чи інший відвар, Леонід Антонович консультується з лікарями.
«Люди, котрі живуть у будинку для людей похилого вiку, дуже потребують особливого догляду. Вони або замикаються в собі, або стають сварливими й надокучливими, — каже місцевий лікар-психіатр Зоя Чернюк. — Їм потрібно давати можливість розвиватись. Дехто в’яже, дехто щось майструє. Є, звичайно, такі, що спиваються й тільки чекають дня пенсії, щоб пропити її третину, яку віддають престарілим на руки. І з цим уже нічого не вдiєш, всі зриваються, падають. Я їм кажу: «Вмійте прощати. І всіх, і себе. Це теж чудові ліки».
