Сергій КРИМСЬКИЙ, доктор філософських наук, професор, член Нью-Йоркської академії наук, заслужений діяч наук України:
— Всесвітня історія свідчить, що існує моральна риса, переступивши яку, суспільства гинуть. Люди завжди цінували своїх святих як моральні авторитети, що уособлюють надію на майбутнє. Роль моральних авторитетів незмірно зростає в наш час, коли розвиток масових комунікацій здійснює можливість доповнення принципу соборності, принципу монадності, тобто особистісної репрезентації своєї епохи, нації, культури. Невипадково в ХХ столітті такі моральні авторитети, як Ганді, Кінг, Мати Тереза, Солженіцин, Сахаров, Короленко та Стус мають більше значення, ніж будь-яка колективна партійна організація. Адже в серці кожної людини є місце, яке може бути заповнене лише святинями, насамперед моральними. А поза моральних святинь не існує і національного розвитку. Бо нація, як писав Франко, це сублімація ідеалів. На жаль, знадобиться багато часу, щоб ліквідувати сліди епохи тоталітаризму в наших серцях з її феноменом дводушшя, подвійної поведінки як способу виживання. Тому Бердяєв, посилаючись на образи біблійної легенди, запитував, чому зараз ченці — блудні діти? Отже, соціальне життя сучасної України репрезентується здебільшого політиками, а не моральними авторитетами. А їх поєднання, тобто — формування морального авторитету політиків, це є потреба подальшого розвитку, а не реалій повсякдення.
Євген СТАНКОВИЧ , композитор:
— На жаль, те, про що ви запитуєте, починає відчуватися. Зрозумійте мене правильно: я не можу сказати, що вже виник дефіцит, але відчуття того, що він наростає, вже є у повній мірі. Особливо це яскраво і миттєво виявляється в телебаченні, в тих дискусіях, які розбурхують наше суспільство останнім часом… Я ж не все знаю, знаю маленьку частку; але навіть цього вистачає, щоб виникла думка, яка перетворюється на переконання, що твориться зовсім не те, що бажано, щоб відбувалося. Повторюся: я не можу стверджувати, що це вже сталося. Але дефіцит починаю відчувати — через суцільне осмуріння, якесь духовне падіння, деградацію. Це все може бути уявним, можливо, через 2 — 3 роки все зміниться, дай Боже, може, це затишшя перед стрибком, щоправда, невідомо в який бік… Тут я можу повторити те, що сказав Лев Толстой: заберіть у людини надію, і людина перестане жити. Звичайно, надія є. Кожне покоління — і те, яке доживає, і те, яке в розквіті — має фата-моргану як основу свого життя. І багаті, і бідні сподіваються, а оскільки у нас основна маса бідних, у нашій країні надія — головне, що зараз є. Насправді моральних авторитетів дуже багато, в кожній галузі життя. Та й у найстрашніші часи знаходилися люди, які зберігали поняття і значення слова «людяність». Що стосується особисто мого оточення, то я не можу назвати одного на шкоду іншим. Авторитетів, чесних, порядних людей серед них дуже багато, і кожного разу це підтверджується в найскладніших ситуаціях. Багатьом моїм колегам притаманна порядність вибору, на цьому ще й тримаємося, я думаю, ще не здичавіли. Але нехороші тенденції вже виявляються. Як це буде — може стрибками розвиватися, або планомірно, або бути частиною розвитку чогось набагато більш масштабного. Якщо маємо таку тенденцію — попереду катастрофа.
Але я не думаю, що ми знаходимося на такому рівні, що на нас обов’язково чекає такий тупиковий шлях, адже скільки країн благополучно зазнали жорстокого занепаду. Але щось бродить, в тому числі по Україні, — не привид, але щось дуже нехороше.
Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ , письменник:
— Цей дефіцит відчувається не тільки в нашому суспільстві, але й в усьому світі. У нас взагалі немає авторитетів. Є тільки телебачення, Інтернет і більше нічого. Які там моральні авторитети? Про що ви мене запитуєте? Я ще і ще раз стверджую: нестача авторитетів моральності — не тільки прерогатива нашого суспільства — це, на жаль, зараз хвороба всього світу. Немає авторитетів, немає письменників, немає філософів, немає книжок, немає навіть порядної преси, а тільки бульварна макулатура. А найстрашніше — це телебачення, Інтернет і всі інші засоби електронної інформації, котрі заміняють людину. Скоро ми не будемо вже людьми, а станемо електронними пристроями, біороботами. Поки що цю ситуацію переламати неможливо. Потрібні радикальні способи, потрібна якась революція. Можливо, колись прийде молоде покоління, котре одуріє від усього цього і почне це ламати, руйнувати, так, як колись лудіти в Англії руйнували машини, так само, як Лютер колись зруйнував католицизм. Отже, я чекатиму нового Лютера. Сам я вже не можу бути Лютером — був би молодшим, підняв би таку кампанію, щось на кшталт новітньої реформації. Оце все, що я можу вам сказати.
Юрій ПАХОМОВ , академік, директор Інституту світової економіки та міжнародних відносин:
— Коли перевернуто піраміду і ті, хто має сидіти у в’язниці, опинилися вгорі, про які етичні авторитети може йти мова? Плюс усе посилюється використання технологій маніпулювання громадською думкою. Разюче, що за цих умов люди знають, як часто їм видають чорне за біле, вони всі також знову і знову обманюються. Звідси — втрата довіри навіть до тих, котрі б могли бути для суспільства моральним авторитетом. Ми зіткані із суперечливих речей: з одного боку, ми нікому не віримо, а з другого — в кожного з нас живе віра, а раптом цей виявиться не таким. Щоправда, зрештою, це все дедалі більше руйнує здатність людей вірити в моральні авторитети.
Люди, які спроможні стати для суспільства моральними авторитетами, повинні мати цілком традиційні риси характеру — доброту, людську гідність, бажання працювати не на себе, а на народ, біль за своїх співвітчизників тощо. Але справа навіть не в переліку цих рис. Іноді важливо одне всупереч іншим для того, щоб особистість була великою. Мережковський описав Наполеона як людину з величезним комплексом слабкостей. Але достатньо було в ньому тих кількох рис характеру, які проявлялися всупереч цим слабкостям, — і він увійшов в історію людства як один із найбільших мужів планети. Або інший приклад: Росія нині обожнює Путіна. Досить було знудьгованим за людиною, яка б думала про велич країни, побачити в Путіні ці риси, як він уже став їхнім кумиром. І решта вже не має значення. Тобто те, які риси характеру повинен мати моральний авторитет, може залежати і залежить від надій та сподівань суспільства. Світ не може без авторитетів, без особистостей, які вели б за собою людей. Надто в кризовій ситуації потреба у великій постаті, яка була б для людей моральним авторитетом, більша, нiж у звичайний, благополучний час, що котиться наїждженою дорогою.
