Про те, що багато шуму можна зробити з нічого, писав ще Вільям Шекспір. Місяць тому скандал, пов’язаний із можливим порушенням авторських прав, розігрався на ґрунті плагіату і справді нічого — тиші. Співак Майк Бетті розмістив у альбомі «Planets» 60-секундний шматок тиші. На жаль, співак виявився не оригінальним у своїй витівці, тому що колись композитор-мінімаліст Джон Кейдж уже створив твір під назвою «4:33», де якраз чотири хвилини і 33 секунди звучала тиша. Сьогодні Майк Беттi, закликавши на допомогу юристів, відстоює права «своєї» тиші, яка, з його слів, є «оригінальною, а не цитатою з тиші Кейджа». В Україні до цитування чужої тиші поки не дійшло, у нас вистачає оригінальних звуків та їх поєднань, за авторство яких, може, й варто поборотися. Для українських людей мистецтва описана історія виглядає анекдотично. Але взагалі-то їм не до сміху. І запитання «Чи порушували ваші авторські права?» викликає, як правило, зовсім інші емоції.
Володимир БИСТРЯКОВ, композитор:
— Хочу розповісти про один випадок. Коли я був на Канарських островах, бачив протягом двох тижнів по американському каналу «Movie channel» чотири рази наш мультфільм «Острів скарбів». У мультфільмі моєї музики не було — її замінили. Крім того, «Острів скарбів», який знайомий кожному українцю, виявився цілком переробленим. У титрах зазначалося, що режисер цього фільму зовсім не Давид Черкаський, який привласнив своє звання продюсера фільму, а разом із цим, судячи з результату, — й авторські права. Черкаський у новій версії «Острова» зазначався всього-на-всього автором ідеї. Таким чином порушили і мої авторські права, і права Черкаського.
Вадим СКУРАТIВСЬКИЙ, культуролог:
— Якось я читав передмову до зібрання творів одного французького письменника, яке випускало видавництво «Дніпро», і зауважив, що автор передмови запозичив текст від першого до передостаннього абзаців розміром у півтора друкованих аркуша у одного московського фахівця. Я в дуже ввічливій формі спробував звернути увагу на це порушення. Згодом мене виключили з українського національного процесу на дев’ять років. Після цього випадку я не зважився б розмірковувати на тему порушення авторських прав, щоб не повторити сумний досвід 1987 року.
В’ячеслав КРИШТОФОВИЧ, режисер:
— Авторські права режисера порушуються в тому, що ніхто професійно не відстежує, як показують наші фільми на телебаченні. Мені відомо, що мої фільми показують на українських і російських телеканалах мінімум десять-п’ятнадцять разів на рік. Але я не пригадую, щоб що-небудь за це отримував як від Росії, так і від України. Я вже не кажу про те, що слід би створити спеціальні агентства, які б усе це відстежували. Проблема порушення авторських прав зачіпає абсолютно всіх режисерів. Багато хто з моїх російських колег наполегливо займається відстеженням, але добиваються свого тільки деякі, адже на це витрачається маса сил і енергії. Просто в Росії кількість режисерів більша, ніж у нас, у п’ять разів, і тільки тому їхні дії ефективні. Скандал, що відбувся у Великій Британії, в наших умовах обговорювати просто некоректно. Нам не до того, у нас процвітає піратство, особливо відео-піратство. З кожної проданої касети автору зобов’язані платити. Але оскільки офіційно продається з десяти тільки одна касета, автор і за неї не отримує грошей.
Валентина КИРИЛОВА, видавництво «Основи»:
— У видавництві авторські права згідно з українським законодавством існують відносно. У нас всі права належать автору і перекладачу. Тобто для використання матеріалу з книги українського видавництва звертаються безпосередньо до перекладача і до видавництва, яке веде переговори із зарубіжним власником прав та купує ліцензію. За час нашого існування такого відвертого і нахабного використання авторських прав я не пригадую. Було декілька запитів стосовно використання «Філософським вісником» уривків із книги. Ми давали на це дозвіл. На моїй пам’яті жодних зловживань більше не було. Хоч я думаю, що проблема порушення авторського права в Україні набула широкого поширення. Моя думка така, що так прискіпливо відстоювати права, як це роблять на Заході, ми ще не зможемо — не доросли.
КОМЕНТАР
Сергій БОНДАРЕНКО, директор Українського агентства з авторських та суміжних прав:
— Згідно зі ст. 11 минулорічної редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права» за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
А взагалі, дуже важко дати однозначну відповідь на питання, чому в Україні так часто порушуються авторські права письменників, продюсерів, художників та інших митців. Якщо придивитися, то на сьогоднішній день ми побачимо, що захищених у нашій країні набагато менше, на жаль, ніж незахищених. Варто лише проаналізувати стан справ у інших галузях суспільного життя, пригадати страйки медичних працівників та освітян, які, самі знаходячись у досить скрутному матеріальному становищі, все ж сіють розумне, добре, вічне, закладаючи ці цінності в майбутнє України? Що ж тоді говорити про інтелектуальну сферу? Тут слід зважати на загальнодержавні, політичні, економічні чинники, які опосередковано, та все ж таки впливають на стан і рівень захисту авторських прав. Становлення цивілізованих ринкових відношень у суспільстві, намагання відповідати євростандартам — це неодмінна ознака демократизації. Розбудова системи інтелектуальної власності — це неодмінна складова цього процесу. Проблеми в інтелектуальній сфері разом з розвоєм інших галузей суспільного життя теж будуть поступово, проте неухильно, вирішуватися та розв’язуватися. Необхідно створити умови для реалізації законів, які дозволили б авторському продукту почуватися захищеним в економічних відносинах, тобто бути запитаним і оплаченим, а це означає — правомірно використаним. Отже, для цього потрібно створити цивілізовані, здорові ринкові умови, а це можливо тільки тоді, коли у державі будуть політичні і економічні можливості для реалізації законодавства з інтелектуальної власності. Володимир ДЕНИСЕНКО, «День»
