Нещодавно Міністерство освіти та науки України ініціювало проведення наради міністра Івана Вакарчука з представниками молодіжних організації та органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів України. Серед проблем, що порушувались були і славнозвісна Постанова Кабінету Міністрів України (правда, вже в новій редакції), якою вводитимуться в дію додаткові платні послуги у вишах, питання стипендій, вартість дипломів. Логічним та актуальним був розгляд питання розмірів державного замовлення у 2009 році. Проте ключовим та найгострішим виявилось обговорення створення студентської ради при Кабінеті Міністрів України.
Ідея виникнення Молодіжного парламенту з’явилася ще рік тому. Проте реалізовуватися почала тільки тепер і в дещо іншій формі. Під час приїзду Юлії Тимошенко 25 червня цього року до Національного університету «Львівська політехніка», Колегія студентів і аспірантів ВНЗ ініціювали створення студентської ради при Кабінеті Міністрів України.
За короткий термін за дорученням прем’єра був розроблений проект постанови Кабінету Міністрів України щодо створення студентської ради при уряді. Однак він влаштовував далеко не всіх студентських лідерів. До списку майбутньої Ради увійшло по одному ВНЗ від регіону, але молоді активісти не могли вирішити, який виш є достойним бути тим єдиним представником.
Міністерство освіти та науки України, плануючи чергову нараду зі студентськими лідерами, включило до переліку питань розгляд проекту постанови уряду про створення студентської ради при КМУ, посилаючись на необхідність громадського обговорення та прозорість створення такого роду структур.
Чомусь саме напередодні президентських виборів несподівано приймається рішення про створення Студентської ради при Кабміні, яке ініціює саме Юлія Тимошенко. Ну чим не гарний маневр, щоб отримати таку чималу частину загального електорату — студентів. Машина українського політикуму часто перетворює студентство в пальне, аби дістатися до пункту призначення. І навряд чи студенти про це не знають. Вони свідомо стають ресурсом, сподіваючись у майбутньому стати за кермо цього механізму.
«Рада при Кабміні буде ще одним надуманим органом, яких створюється все більше й більше на передодні виборів. Окремим елементом передвиборної технології», — вважає Віктор Пушкін, професор, директор інституту гуманітарних проблем Національного гірничого університету (Дніпропетровськ).
Українська молодь, в тому числі студенти, часто позиціонує себе європейською. Європейська практика студентського самоврядування суттєво відрізняється від української. Шлях розвитку молодіжного інституту лідерства у них далекий від політики.
Одним із принципів Болонського процесу є активна участь студентів як партнерів в управлінні якістю освіти. Зокрема, у документах Болонського процесу зазначено, що «студенти повинні брати участь і впливати на організацію і зміст освіти в університетах та інших навчальних закладах...», — йдеться в Декларації міністрів вищої освіти «На шляху до європейського простору вищої освіти» від 2001 року. Під час впровадження Болонського процесу в систему вищої освіти України, інститут студентського самоврядування був штучно насаджений, дублюючи функції студентських профкомів. «Функції органів самоврядування виконують профспілки. Це звичайно ж неправильно, оскільки зрозумілим є факт, що студент — це не професія. Але тим не менше, саме на профспілки адміністрації вишів переводять кошти, виділяють квоти у вчених радах, забезпечують путівками для оздоровлення, і відповідно їх сприймають як організації, що представляють студентів», — коментує Олександр Солонтай, член Ради Старійшин Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація регіональних ініціатив».
В Європі такого дуалізму немає. Інтереси студентів представляють студентські ради, отримуючи регулярне фінансування на реалізацію своїх проектів від адміністрації університету чи держави. Продукуючи ідеї і володіючи засобами їх реалізації, студентським лідерам навіть не спадає на думку гратися в політичні ігри. «З органами державної влади і місцевого самоврядування зазвичай в Англії співпрацюють молодіжні організації, а от студентські напряму з ними не пересікаються. Те саме стосується і Сполучених Штатів. Студентські організації співпрацюють з адміністрацією ВНЗ, а не владою міста чи вище. В основному ми працюємо самі по собі, і з владою не спілкуємося», — ділиться досвідом Антон Симкович, віце-президент Українського товариства Кембриджського університету.
Позитивним є прагнення України до європейського шляху розвитку вищої освіти, проте переймаючи форму, не слід забувати про зміст. Студентського самоврядування працювало б в Україні, якби реформу довели до кінця: скасували профкоми, надали фінансування. Менеджмент реалізації ідеї студентського самоврядування з боку держави повинен виконувати основні чотири функції: планування, організація, мотивація та контроль. Виходить таким чином: план запозичили в Європи, так-сяк організували, контроль взагалі не вважається за потрібне, а мотивацію лишили студентам. От вони себе й мотивують, підживлюючи власні амбіції про шлях до політики, через громадську роботу.
Далеко ходити не потрібно — візьмемо для прикладу досвід польської вищої освіти. Самоврядування Варшавського університету, покликане виконувати ті ж завдання, що і всі українські ВНЗ проте щороку отримує на їх реалізацію два мільйони злотих від адміністрації університету. Таких грошей, а це близько п’яти мільйонів гривень, жоден студентський орган в Україні не отримує. Крім того, більшість наших самоврядувань не мають ні приміщення, ні оргтехніки для роботи, в той час коли в тій же ж Польщі, студенти Варшавського університету користуються двоповерховою будівлею в центрі столиці. Розпорядження такими матеріальними ресурсами передбачає контроль. Звітуються студентські лідери за проведення заходів та використання коштів, перед студентами інтереси яких вони представляють. Свій контролює свого. Студентське самоврядування в Європі не залежить від адміністрації вишу чи міністра освіти.
«Організаційні засади студентського самоврядування у вищих навчальних закладах США ѓрунтуються на Конституції держави, оскільки структурна будова студентського уряду повністю відтворює структуру державотворення країни та специфіку поділу влади на виконавчу, законодавчу й судову гілки. Саме Конституція США є джерелом для розробки нормативно-правових документів студентського уряду, таких як: Конституція, Статут та Положення про вибори членів студентського уряду. Ради при уряді в них немає», — каже Юрій Кращенко, аспірант кафедри педагогічної майстерності та менеджменту Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка.
Міжнародний досвід вказує нам на те, що українські студентські організації у вишах рухаються зовсім не в напрямку розвитку цивілізованого досвідченого самоврядування. Замість того, щоб брати приклад з європейських студентів, вони «мавпують» український політикум.
Українська політика стала сьогодні заповідником для кар’єристів, сприятливим середовищем для розвитку вірусу відкритого ігнорування юридичних і моральних норм. Потрібні ліки. Де їх шукати?
КОМЕНТАРI
Микола ГУМЕННИЙ, студентській лідер, аспірант Сумського державного університету:
— Молоді люди не стоять осторонь політичного життя держави. Часто студенти є членами молодіжних партій. І це ніяк не заперечиш. Але треба чітко розмежовувати політичні ігри та роботу в студентському самоврядуванні.
В 2004 році влітку в Сумах зібралися в одному таборі молодіжки і соціалістів, і комуністів, і нашоукраїнців, і БЮТівців. Створений «Рух супротиву» ніякого політичного забарвлення не мав. Його ціллю було відстоювати інтереси студентів, які протестували проти варварського об’єднання трьох провідних вишів Сум. Не роздавалось жодних політичних агіток, не використовувалась символіка політичних партій, жодне молодіжне крило не висвітлювало дії студентів, як власну ініціативу. Це яскравий приклад, коли політика не виступала пріоритетом.
Молодим студентським лідерам я радив би обрати ціль і йти до неї. Краще починати з дрібного і не ставити перед собою непосильні завдання. Коли люди беруться за глобальні речі, але при цьому не розвивають тактичні дії, то все це перетворюється в слова, слова і ще раз слова. Мотивацією має бути, по-перше, бажання працювати, по-друге, бажання допомогти, а вже насамкінець — самореалізація й самовдосконалення.
Сергій СТУКАНОВ, учасник Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді:
— Самоврядування не може бути засобом для самопіару, просування по кар’єрі. Організація створюється певним колом ініціативних людей, які зацікавлені в досягненні певної мети. Ця мета повинна бути вище за особисті інтереси, а у разі співпраці з політичними силами, їх інтереси не повинні впливати на діяльність самоврядування.
