В Одесі тривають експерименти з реформування житлово-комунального господарства. Наприкінці минулого року мер міста Руслан Боделан за підтримки міської ради виступив з ініціативою проведення в місті адміністративної та комунальної реформ. Одеса мала першою у країні випробувати на собі нові форми житлово-комунального господарювання. З 1 січня в 2,5 разу було підвищено тарифи на водокористування і водовідведення. Збільшення тарифів на квартирну плату мало відбутися з 1 березня. Та після численних мітингів, які прокотилися містом, його відклали на 1 липня. Причому мер пообіцяв городянам, що нові тарифи будуть диференційованими, тобто прямо залежатимуть від якості і місцезнаходження житла. «Жодної зрівнялівки. Мешканці елітних будинків не повинні платити за послуги стільки ж, скільки бабуся у старій розвалюсі на Молдаванці», — заявив чиновник. І більшості жителів таке твердження здалося справедливим. І ось 17 липня новий заступник міського голови з питань реформ (у недавньому минулому начальник розваленого міського ЖКГ) пан Кутузакін доповів на брифінгу, що нарешті розроблено методику і підходи до визначення диференційованих тарифів на квартплату. Дослідження проводило управління ЖКГ спільно з фахівцями Державної академії житлово-комунального господарства.
«В основі нашого підходу до формування тарифів лежить три основні ідеї, — пояснили розробники. — Перша — соціальна, що базується на принципі «справедливої вартості». Друга — економічна, заснована на принципі достатності чи відповідності вартості послуг витратам на утримання будинків і територій. І, нарешті, третя базується на принципі прозорості. Кожен споживач має право отримати правдиву інформацію про витрати на утримання свого будинку». І знов-таки, складно не погодитися зі справедливістю даного підходу. Проте цифри, що з’явилися у результаті досліджень і підрахунків, викликали чималий подив у автора цих рядків.
Зважаючи на запропоновану методику, квартирна плата за житлоплощу в 50 квадратних метрів становить від 250 до 500 гривень, залежно від типу будинку та його географічного положення. Причому серед найдорожчих виявилися 9- та 12- поверхівки, якими в Одесі, як і в інших містах, забудовано нові, аж ніяк не фешенебельні райони. Із брудними сходовими клітками, несправними ліфтами і вічно дірявими дахами. А ось будинки старого фонду, дореволюційного будування, з яких складається центральна частина міста, потрапили до найдешевших. Розробники розділили житловий фонд міста на п’ять основних типів: старі будинки з черепашнику, «сталінки», «хрущовки», будинки сучасного будування до 10 поверхів і більше 10 поверхів. У результаті до однієї когорти потрапили старі будівлі Молдаванки і Слобідки, де ще п’ятнадцять років тому зручності знаходилися у дворі, й елітне житло на Пушкінській, де вартість квадратного метра коливається у межах 1 — 2 тисяч доларів. У сучасних спорудах також виявилися причесані під один гребінець елітні будинки у приморській зоні з фікусами і сек’юріті, де й проживає міська чиновницька верхівка, і ті самі брудні, блоково-бетонні мурашники. Запровадження так званої «соціальної складової», тобто спроба розробників врахувати різницю майнового цензу власників житла тільки додало абсурдності висновкам.
«Це ще не остаточний варіант, — намагалися виправдатися чиновники й автори нового «проекту». — Тарифи допрацьовуватимуться із врахуванням громадської думки і побажань жителів. Але методика і підходи залишаться. А остаточне рішення ми приймемо не раніше листопада». Перепрошую, а чим ви займалися раніше? Які тоді тарифи мер мав намір вводити з 1 липня? Який досвід реформування ЖКГ мала продемонструвати Одеса всій Україні? «Нашу методику з нетерпінням чекають у Дніпропетровську, Луганську, ще багатьох містах», — гордо повідомляли протягом всього року міські начальники. — Одеса першою зважилася на експеримент, і ми його проведемо». У науці експерименти спочатку проводять на пацюках, а потім уже на людях. У Одесі, схоже, вирішили обійтися без попереднього етапу. Підвищення тарифів на воду викликало масові демонстрації протесту і розгляди на всіх рівнях. Комісія Верховної Ради вже оприлюднила попередні підсумки свого розслідування з даного питання. На загальну думку її членів, вартість витрат «Одесводоканалу» було навмисно завищено, а підвищення тарифів абсолютно необгрунтоване. Чи не вийде те саме і з тарифами на комунальні послуги? Безсумнівно, житлове господарство українських міст давно потребує докорінних реформ. Безсумнівно, також, що якісні послуги коштують дорого і що жителі повинні знати, кому і за що вони платять кровні гривні квартплати. Але чи можна досягти змін тільки шляхом підвищення тарифів? Нова методика передбачає також підписання прямих договорів між мешканцями і керівництвом Дирекцій єдиного замовника — ДЕЗами, які в Одесі прийшли на зміну ЖЕКам. А також створення для кожного будинку спеціальної карти — «історії хвороби», як її охрестили розробники, — з реєстрацією всіх фінансових надходжень і витрат. Крім того, понад половину вартості нових тарифів становлять витрати на поточний ремонт. Ця ремонтна складова повинна нагромаджуватися на розрахункових рахунках, які контролюватимуть ті самі ДЕЗи, і використовуватися раз на кілька років для проведення ремонтних робіт. Тепер уявіть, які повноваження (і не тільки) отримує у результаті ця організація з назвою із трьох букв. А єдиною гарантією якості її послуг і порядності є договір, тексту якого більшість одеситів ще в очі не бачила. Крім того, у ДЕЗ завжди є можливість звалити провину за порушені зобов’язання на недбайливого підрядчика. Та й чи багато знайдеться охочих витрачати свій час на розбирання через неприбране сміття чи немиті під’їзди. Єдиний чинник захисту — створення кандомінімумів, об’єднань мешканців. Але це в Одесі вже тривалий час знаходиться лише у зародковому стані. І незважаючи на всі розмови чиновників, процес їхнього створення особливих обертів не набирає. Воно й зрозуміло: хто ж рубатиме гілляку, на якій сидить?
Насамкінець спробуємо спрогнозувати те, що може статися в Одесі, якщо диференційовані тарифи узаконять у запропонованому вигляді. По-перше, різко зросте соціальна напруженість. Особливо серед тих жителів, чий рівень доходу не дозволяє звертатися за субсидією, але не настільки великий, щоб легко пережити щомісячну втрату в 500 гривень. А таких у місті сьогодні більшість. По-друге, напевно станеться масовий переїзд незаможних одеситів зі старого фонду в центрі міста. (Площа квартир тут істотно відрізняється від «хрущовок»). На думку багатьох жителів, влада саме цього і добивається, прикриваючись лозунгами про соціальну справедливість. По-третє — різко знизиться кількість жителів, які справно вносять квартирну плату. Кому хочеться субсидувати чиновників, якщо сміття як і раніше лежить під вікнами? Не отримавши достатньо зборів, ДЕЗи навряд чи зможуть продемонструвати жителям «європейську якість обслуговування». У результаті виникне замкнене коло. Щоб розірвати його, знадобиться чимало зусиль, які сьогодні, поки ще експеримент не набув чинності, краще витратити на відпрацювання методик, які реально задовольнять сподівання жителів, а не тільки амбіції їхніх керівників.
