З чим і хочеться щиро привітати всіх, хто причетний до містобудування й архітектури. Думається, слушно відзначити, що свято це — аж ніяк не «вузькоспеціалізоване», адже, напевно, більшості з нас небайдуже, яким є та буде рідне місто. На жаль, протягом останніх років відбувається так багато навколоархітектурних дебатів, а то й скандалів, що новини про чергове будівництво городяни нерідко сприймають явно негативно. Частково — через відсутність інформації: не кожен конкурс із тих, які проводили раніше і називали відкритими, був таким насправді. Ось, наприклад, нещодавно Київміськадміністрація оголосила відкритий конкурс на розробку архітектурно-містобудівного рішення території, прилеглої до Національної філармонії, площею понад 3 га. Оскільки ця ділянка вже була предметом суперечок між архітекторами та містобудівною владою (земля, стверджують перші, була приватизована незаконно — втратила статус заповідної та отримала... статус промислової, на якій передбачається спорудити масштабний готель), «День», природно, задався цілком резонним запитанням «Навіщо?!». І звернувся за коментарем до фахівця. «Слава Богу, що історія абсолютно неправомірної ділової угоди між київською владою й інвестором, якщо не завершилася, то принаймні припиниться після проведення цього конкурсу», — відповіла нам архітектор Лариса Скорик. «Сподіваюся також, що рішення про незаконне відведення землі під будівництво горезвісного готелю, яке виніс нинішній головний прокурор столиці, не скасує... сесія Київради. Адже з попередніми рішеннями, які приймала київська прокуратура, саме такий нонсенс і відбувався: що б це була за держава, якби, наприклад, Верховна Рада взялася б скасовувати рішення Верховного Суду?!» Що стосується нинішнього конкурсу: як каже експерт, «вирішити» дану територію справді необхідно. Проте слово «забудова» ще не свідчить про те, що це має бути щось масштабне: сходи, прогулянкові доріжки, ліхтарі тощо повинні та дозволять облагородити схили в цьому районі, їхнє «призначення» — стати місцем відпочинку киян. Також тут доречно спорудити немасштабний виставковий зал. За її словами, столиці гостро не вистачає площ із таким призначенням: ми не маємо, приміром, де демонструвати сучасне мистецтво. Конкурс повинен стати першою ластівкою в розробці проекту детального планування Печерського району та покласти край ситуаціям, коли будівництво починається не з передпроектних пропозицій, а з продажу інвестору землі.
Два слова про представлені сьогодні на сторінці думки. Багато із питань, порушених у цих матеріалах, «День» ставив неодноразово. Але є причини, через які доречно повторитися. Хоч би тому, що окремі архітектори досі лобіюють ідеї в дусі «облагороджування» князівського Дитинця елітними житловими будівлями — в даний момент, наприклад, витає думка побудувати таку для одного з міністерств у районі Пейзажної алеї. Благо нинішній головний архітектор Василь Присяжнюк ще виступає в ролі стримуючого чинника: розгляд деяких проектів поки що відклали на невизначений час і кажуть, що там, де спірне будівництво ще не розпочали, може й не початися — «ревізія» з подальшим визначенням законності споруди нібито буде. І все ж, попри принциповість голови Головкиївархітектури, експерти виявляють побоювання: потужності будівельного лобі може не витримати навіть він...
Насамкінець ще раз хочеться побажати всім архітекторам трудових успіхів. А також того, щоб перестали виникати ситуації, коли містобудівник і громадськість — по різні боки барикад.
