Хтось вирощує базилік на квартирному балконі, а хтось — мандарини в офісі. Диваки? Навряд чи. Коли за вікном суцільні хмарочоси, море автівок і тотальне нещадне кронування дерев, мимоволі створюєш зелений простір у себе під носом. Останнім часом така тяга до озеленення посилюється. Для декого це не просто хобі, а й повноцінна робота. Зараз ви з легкістю зможете знайти курси, як стати фермером у місті чи вирощувати органічну продукцію у квартирі. «День» вивчав, звідки ж береться це зелене тяжіння.
ОВОЧЕВІ ІНІЦІАТИВИ
Кілька років тому в Києві вперше почали говорити про міське городництво. На вулиці Спаській, 15, поблизу Контрактової площі, група активістів прибрала пустир, поставила тут лавиці, а потім горщики з квітами. А тепер це повноцінна зелена зона з газоном, де ростуть лугові трави та навіть печериці.
«Самосад» нарешті став тим, чим ми так мріяли його бачити — зеленою оазою в самому центрі міста. У той час, коли асфальт і бетон нагріваються, зелена травичка весь день тримає прохолоду, щоб ви могли там в будь-який момент присісти і перепочити прямо біля Контрактової площі», — пишуть на фейсбук-сторінці «Самосаду» його засновники.
На вулиці Пушкінській активісти організації «Місцева економіка» взялися створювати міський город — на даху та на пустирі занедбаного дитячого садочка. Спочатку зібрали 75 тисяч гривень на платформі BigIdea. Потім висадили помідори, огірки, квасолю, гарбузи, малину, а також квіти.
Цього року ще на початку весни «Місцева економіка» оголосила конкурс серед дитсадків та шкіл по всій країні під назвою «Знай сад!». Шукали тих, хто захоче висадити у себе овочі. З-поміж сотні заявок обрали 20 закладів та допомогли їм обрати місце, де ж можна облаштувати мікроферму. Можливо, для дітей із сільської місцевості це не дивина. Вони добре знають і бачать на власні очі, як зростають овочі на городі. А от діти із великих міст можуть наївно вірити, що куплена в супермаркеті картопля десь там і виросла.
«Також ми плануємо видати збірник садівництва для дітей, це буде серія практичних та навчальних уроків у друкованому чи електронному варіанті, поки шукаємо фінансування на цей підпроєкт, — описував деталі засновник ГО «Місцева економіка» Олександр СУПРУНЕЦЬ. — Крім висаджування овочів, проєкт передбачає проведення майстер-класів про здоровий ґрунт, роль дощових черв’яків, підбір локального насіння. Наостанок — збір врожаю та приготування їжі із вирощеної продукції».
Свій урожай наразі збирають учасники інших ініціатив. На території Скверу Небесної Сотні на Михайлівській площі також вирощують городину. Невеликий городець буяє неподалік «Мистецького Арсеналу». Географія міського садівництва та городництва не обмежується тільки столицею. Так, чернігівець Сергій Безбородько після курсів міського фермерства висадив громадський город у своєму місті. А в маріупольській загальноосвітній школі №44 імені Героя України Володимира Бойка створили екоклас: обладнали простір для навчання просто серед шкільного подвір’я.
Певно, найбільш відома історія вирощування овочів стосується Білого дому в США. Перший президентський город з’явився тут ще 1800 року. Згодом додалися фруктові дерева та пряні трави. Зараз тренд городу Білого дому — органічне виробництво. Наш президент Володимир Зеленський може взяти це на замітку, адже свій офіс все одно планує переносити до Українського дому. Остаточного проєкту ще немає, тож є час все спланувати.
ЗЕЛЕНА МОДА
Якщо без іронії, то чим більше міста урбанізуються, тим більшою видається потреба в їхньому озелененні. Якщо чиновники за це не беруться, дозволяють забудовувати сквери та парки, не лишається нічого іншого, як створювати зелені оазиси самотужки. «День» вже розповідав про новітній тренд озеленення великих міст, коли замість традиційних клумб висаджують лугові трави, у матеріалі «»Здичавілий» простір» (№126 від 17 липня цього року)
Ще одна новинка — зелені зупинки громадського транспорту. На даху висаджують спеціально підібрані рослинки, які витримають антропогенне навантаження. Для містян — це додатковий затишок та кисень. До речі, такі зупинки вже з’явилися у Львові, Ужгороді та Рівному. Невдовзі такий об’єкт з’явиться біля Національного університету біоресурсів та природокористування.
«Це дає радість, що поруч знаходиться щось живе, — вважає екологиня МБО «Екологія-Право-Людина» Катерина ПОЛЯНСЬКА. — Загалом це світовий тренд, бо зараз міста більше стають схожими на бетонні джунглі, у людей є тяга до природного. Зелене на підсвідомому рівні у нас асоціюється зі здоров’ям, із чимось корисним і заспокійливим. Коли поряд стоїть горщик із квітами, це приносить людині задоволення, наповнює наші квартири та офіси гармонією. До того ж, щороку в містах меншає зелених насаджень, повітря стає більш забрудненим, а людський організм реагує на це алергічними реакціями, захворюваннями дихальних шляхів тощо. Тому трендом стає жити на чистих і незабруднених територіях чи виїжджати у передмістя».
ПОТРЕБА У СПІЛКУВАННІ З ЖИВИМ
На думку професорки кафедри теоретичної та практичної психології Інституту права і психології Національного університету «Львівська політехніка» Олени ЛЕЩИНСЬКОЇ, любов до рослин та всього зеленого — це загальнолюдська риса, яка нині проявляється в різноманітних формах.
«Людина, як жива істота, має прагматичну мотивацію, на кшталт «треба» чи «корисно», та непрагматичну. Це потреба у теплих стосунках, відчуттях живого з живим, — каже вона. — Це як любов до тих же котиків чи песиків. Хтось обирає їх, а хтось відчуває та розуміє рослину. Я по собі дивлюся, рослини мене ніколи не цікавили, я дитя асфальту, а зараз вазони в домі з’явилися. Людина — складна та різностороння істота. Не думаю, що це пов’язано з нашим хліборобським корінням. Для людини створювати свій інтер’єр — це природно. Можливо, спочатку було перенасичення інформаційного простору технічними, прогресивними новинами, а тепер відчувається потреба у спілкуванні з живим світом. Ця потреба ще не до кінця усвідомлена, але хтось приносить кактус в офіс, інший вже по відеороликах на YouTube вчиться за ним доглядати».
Саме час глянути на робочий стіл, колеги: чи дісталася «зелена мода» вашого офісу?
