Iнтерес людей до Марса має давню історію, і це не дивно. Адже з усіх планет Сонячної системи саме там найімовірніше знайти життя або хоча б його сліди. Пригадаймо запеклі дискусії навколо так званих «марсіанських каналів», існування яких то вважали доведеним, то успішно спростовували. Протягом ХIХ — ХХ століть інтерес до марсіанської тематики то спалахував, то вщухав, але з початком космічної ери проблему було поставлено на твердий науковий грунт. З’явилася програма досліджень Марса за допомогою космічних апаратів, яку, втім, і донині переслідують майже містичні невдачі. Чого вартий випадок із втратою американського апарату через помилку в одиницях вимірювання (одні розробники проводили обчислення в дюймах, а інші — в сантиметрах)! Реально успішними можна вважати лише близько 10 відсотків місій.
Із середини шістдесятих з’явилися проекти пілотованих польотів до Марса. Перші з них, щоправда, на тому технологічному рівні були практично нездійсненними. Проте радянський проект «Аеліта», яким займався космонавт Костянтин Феоктистов, мав уже мало спільного з фантастикою. Але попри досить високий ступінь готовності розробок, «Аеліту», так само як й інші радянські «марсіанські» проекти, згорнули — буцімто з економічних і політичних міркувань. Те ж саме, втім, стосується й американських планів польоту людини на Червону планету.
Однією з можливих дат старту марсіанської місії називали нинішній рік — момент унікального, так званого Найбільшого протистояння Землі та Марса. На жаль, цю можливість уже втратили. Як відомо, відстань між Землею та Марсом коливається в середньому від 60 до 100 млн. км, раз на 15 — 17 років Марс зближується із Землею. Астрономи називають таке розташування планет Великим протистоянням. 26 — 28 серпня 2003 року дистанція скоротилася до абсолютного мінімуму за останні 73 тис. років — 55,7 млн. км. Для астрономічних спостережень такі умови є унікальними, адже розміри Червоної планети на нічному небосхилі збільшилися приблизно вшестеро, і за яскравістю вона майже зрівнялася з Венерою.
Нині знову спостерігається спалах інтересу до марсіанської тематики. До планети відправлено кілька автоматичних зондів, наприкінці року планується посадка й робота на поверхні марсоходів. Відродилися плани пілотованих польотів на Марс. Так, за повідомленням агентства Інтерфакс, нещодавно група російських вчених, у рамках проекту відправки між 2015 і 2030 роками пілотованої експедиції, розробила прототип ядерного реактора для майбутніх марсіанських поселень. Американці ж пропонують відправити корабель до Марса у 2019 році, аби відзначити таким чином 40-річчя висадки на Місяць. Існують і амбіційніші плани, аж до насичення марсіанської атмосфери киснем та подальшої широкої колонізації. У тім, більшості як колишніх, так і нинішніх розробок стає на заваді одне — потрібні величезні кошти. Але чи такі вже великі можливі витрати, якщо пригадати, що, приміром, військовий бюджет США тільки цього року становить $400 млрд., а загалом, за повідомленням WashingtonProFile, у період з 1946 по 1991 роки військові витрати Америки становили $15,8 трлн. Ось уже справді астрономічна сума! Вистачило б на колонізацію половини Сонячної системи.
А поки що в очікуванні моменту, коли нога людини ступить на поверхню Червоної планети, виникла можливість у винятково сприятливих умовах спостерігати її з Землі. Адже наступного разу подібне Найбільше протистояння станеться дуже нескоро.
