Мене як журналіста одного дня вразив той факт, що наші пращури ще тисячі років тому зводили свої будинки і храми в певних місцях і лише після роботи професіонала-лозоходця, який за допомогою спеціальної гілочки лози досліджував території потенційної забудови щодо наявності там «згубних місць». Знання про погані ділянки на поверхні землі, де небезпечно перебувати й жити, виникли на основі сумного досвіду, до якого наші пращури ставилися з належною увагою.
На природне запитання, а чи враховуються згубні місця, наприклад, при зведенні житлових будинків у Києві — будівельники у відповідь лише посміялися. Земля в столиці України та в її околицях коштує чималих грошей, і хто з продавців захоче знати, що його товар має бути заборонений для продажу?
Що таке геопатогенні зони (так називаються нині «згубні місця»), який їх вплив на здоров’я людей і чому важливо враховувати їх при будівництві, ми запитали в кандидата геолого-мінералогічних наук Володимира ЦИБКА, фахівця світового рівня, який професійно займається вивченням патогенних випромінювань на поверхні землі різної етіології та природи. За десятки років наукової діяльності Володимир Андрійович виконав величезну практичну й аналітичну роботу, яка дістала схвальну оцінку світової наукової громадськості. У такій маловивченій сфері, як патогенні випромінювання на поверхні землі, Україна опинилася чи не попереду планети всієї. Проте, незважаючи на серйозні практичні напрацювання і створене спеціальне діагностичне обладнання (за свій кошт), знання ці не знаходять належного застосування ні серед будівельних компаній, ні в кабінетах градоначальників і чиновників.
— Володимире Андрійовичу, що таке геопатогенна зона?
— Геопатогенні зони — це аномальні енергоактивні ділянки земної кори, які генерують енергоінформаційні поля, що мають руйнівний вплив на біологічні об’єкти, а також на деякі об’єкти неживої природи (корозія металів, деградація цементу тощо). Виникають вони через неоднорідність будови земної кори: наявність у ній розломів, обводнених зон тріщинуватості, похованих русел річок, рудних тіл, а також тектонічно напружених ділянок порід (зокрема зсувних схилів), які й призводять до виникнення над ними геофизичних аномалій, що негативно впливають на біологічні об’єкти. Такі ділянки земної кори і є геопатогенними зонами.
— За якими зовнішніми ознаками і прикметами можна визначити, що геопатогенна зона (для зручності надалі ми використовуватимемо абревіатуру — ГПЗ) десь поруч?
— Дащовно помічено, що над похованими руслами річок і «підземними водними жилами», які прямо чи опосередковано пов’язані з тектонічними розломами земної кори, особливо добре розвиваються такі дерева, як верба, вільха, осика, ясен, в’яз. Водночас береза, липа і більшість хвойних дерев у таких місцях хворіють, на них з’являються нарости, різко збільшується кількість потворних форм і передусім дерев з роздвоєними стовбурами. Гостро реагують на ГПЗ і ягідні чагарники. Так, кущі смородини в таких зонах видаються слабкими і недорозвиненими. Малина в межах ГПЗ сохне і через кілька років, переміщуючи кореневу систему, «прямує» за межі ГПЗ, де й починає бурхливо розростатися. У яблунь, що ростуть над ГПЗ, починає швидко жовтіти й опадати листя, на стовбурах з’являються ніби «ракові» нарости, сливи та груші в таких зонах різко в’януть і засихають.
Різні види мікроорганізмів, комах і тварин по-різному реагують на ГПЗ. Так, за спостереженнями Д. Коопа (Цюрих), у ГПЗ посилюється діяльність мікроорганізмів, що призводять до гниття картоплі і скисання вина.
У зв’язку з цим цікаві відомості про те, що в Санкт-Петербурзі (за Петра) при визначенні місць для будівництва будинків, по просіках, що маркували майбутні проспекти на Васильєвському острові, на однаковій відстані від землі підвішували шматки сирого м’яса. У тих місцях, де м’ясо швидко загнивалося, — будинків не сподуджували.
Чудово почувається в ГПЗ багато видів комах. Саме у їх межах полюбляють будувати свої мурашники червоні мурахи. Евелін Броуз з Англії і низка дослідників з Латвії стверджють, що бджоли з вуликів, розташованих над «водними жилами», виробляють втричі більше меду, ніж зазвичай. Більшість домашніх тварин, за винятком кішок, прагнуть уникати ГПЗ. Цю властивість наші пращури використовували при виборі місць для будівництва житла. Вони знали, що собаки й вівці ніколи не лягають спати над «поганими місцями».
Латвійські вчені Я. Лігерс і Я. Валдманіс досліджували 35 тисяч корів, що перебували на стійловому утриманні. Стійла 80 % з 750 корів, хворих на лейкоз і мастит, виявилися розташованими у ГПЗ. У цих же корівниках спостерігалося зниження народжуваності телят на 15 %. Дослідник ГПЗ В. Е. Ланда за результатами виконаних у Східному Сибіру спостережень відзначає дво- триразове зниження надоїв у корів, корівники яких розташовані над ГПЗ. У коней та овець, що постійно перебувають у кошарах над ГПЗ, спостерігається розвиток безпліддя. Кури в сараї, розташованиому над ГПЗ, полюбляють сидіти на землі, а не на сідалі, погано несуться і втрачають пір’я. Дослідник ГПЗ Д. Кооп стверджує, що миші, вміщені в клітки над ГПЗ, постійно перебувають у збудженому стані, гризуть клітки, з’їдають свої хвости і потомство. За давніх часів прикметою гарного місця для будівництва будинку вважалася велика кількість мишачих нір на цій ділянці.
— Володимире Андрійовичу, все, про що ви зараз розповіли, стосується впливу ГПЗ на рослин і тварин, а яким чином ГПЗ впливає на людину?
— Соціальні аспекти цієї проблеми є винятково важливими. Численні дослідники в різних країнах світу достовірно встановили, що тривале перебування людини в ГПЗ (особливо розміщення там спального чи робочого місця) неминуче призводить до серйозних захворювань і згубних наслідків. Ось тільки кілька прикладів.
Відома австрійська дослідниця в цій галузі Кеті Бахлер за понад 20 років своєї роботи об’їздила 14 країн з метою вивчення впливу ГПЗ на здоров’я людини. Вона обстежувала близько 11 тисяч осіб: 6 тисяч дорослих, 3 тисячі підлітків, понад 1,5 тисяч немовлят. За її даними, лише близько 5 % цих людей виявилися відносно здоровими. До основних хвороб, зафіксованих у тих, хто тривалий час перебував у ГПЗ, належать онкологія, розсіяний склероз, серцево-судинні захворювання, депресивні стани, шизофренія, неврози, лейкемія... Статистично встановлено, що в будинках, які розташовані на ГПЗ, ці захворювання трапляються в чотири рази частіше, ніж у тих, що розташовані за межами зон. Тому украй важливо враховувати цей чинник при будівництві різних дитячих, навчальних закладів, казарм та інших споруд з тривалим перебуванням великої кількості людей.
1957 року Товариство здоров’я Дальвіча у Великій Британії опублікувало аналіз обширної інформації про те, що в місті Глазго наявність геопатогенного чинника було встановлено у разі більшості захворювань. При цьому характерними ознаками тривалого перебування людини в ГПЗ є безсоння, нічні жахи, відчуття холоду, відсутність відчуття відпочинку після сну, депресії, неефективне лікування. У 80-х — початку 90-х років проблемою ГПЗ почали інтенсивно займатися і в колишньому СРСР на рівні окремих груп ентузіастів. На жаль, досі ця проблема так і не стала державною.
А ось сумний приклад із книжки професора І.Павловця, зафіксований групою українських дослідників під керівництвом В. Стеценка в Києві. П’ятиповерховий будинок, розташований в ГПЗ, було заселено 1979 року. За період з 1979 по 1993 рік в ньому померло 52 особи: 16 — від інсульту, 12 — від раку, 11 — від інфаркту, 10 — від різних судинних захворювань і 3 особи — від інших захворювань. Ще 4 особи у віці від 18 до 40 років заподіяли собі смерть. У 1994 році спостереження за цим будинком було припинено у зв’язку із закриттям робіт з цієї теми, але 1995 року мені надійшла інформація від мешканців, що за минулі півтора року там померло ще п’ять осіб. Поза сумнівом, це будинок, в якому живе смерть. І він не єдиний у Києві.
Загалом ми достовірно встановлили, що генеровані ГПЗ імпульсні електромагнітні випромінювання і торсійні поля небезпечні тим, що, окрім прямої дії на клітини організму людини, вони переносять в організм інформацію про незворотні процеси, що приводять живу систему в рівноважний стан, тобто до загибелі. Отже, їх роль є не енергетичною, а інформаційною. У цьому їх принципова відмінність від інших типів патогенних дій.
— Невже за всі роки, що ви б’єте на сполох, ті, хто покликаний враховувати цю проблему в своїй роботі, так і не наважилися її визнати як реальну небезпеку?
— Чому ж, були люди, що відповідають у нас за містобудування, які виявляли цікавість, мали намір замовити карту геопатогенних зон Києва та України. Навіть намагалися фінансувати. Але, на жаль, всі ці починання були нетривалими, безсистемними і невдовзі зійшли нанівець. А шкода. Адже саме ми, українські вчені, могли б показати всій Європі, що Україна — не відстала країна, могли б стати новаторами у вивченні, а головне, в практичному застосуванні наших знань для нейтралізації випромінювання ГПЗ і спорудження житлових будинків на екранованому підмурівку, здатному відбивати шкідливе випромінювання.
КОМЕНТАР
Олександр КРИЖАНІВСЬКИЙ, кандидат архітектури, досліджував проблему геопатогенних зон на кафедрі дизайну архітектурного середовища Київського національного університету архітектури і будівництва:
— Вивчення й аналіз геопатогенних зон поступово почали впроваджувати в містобудівну практику в 1990-х роках. Сьогодні держава не може фінансувати ці дослідження, тому вони фактично припинилися з 2000-х років. Усе, що відбувається в цій сфері, — на ентузіазмі окремих науковців, які шукають гранти. Загалом же бракує школи, яка б об’єднала таких науковців.
У сучасних державних будівельних нормах можна враховувати виключно геопатогенні зони геологічного походження. При розробленні проекту детального планування житлового району міста Києва, який прилягає до річки Либідь, цей аспект, наприклад, взяли до уваги. Також під час розроблення планування східного району Волинської області інститут «Діпромісто», який розробляє генеральні плани міст, помістив розділ про геопатогенні зони в схему районного планування. Я знаю, що в приватному порядку це беруть до уваги при зведенні окремих будівель. Але все це поодинокі випадки. Я вважаю, що фактор ГПЗ повинні враховувати в містобудівному проектуванні, під час розроблення генпланів і розглядати як розділ схеми планувальних обмежень. Це питання ще вимагає додаткових досліджень і потім — упровадження в нормативну базу.
Сьогодні цей аспект має рекомендований характер, тобто при дальшому розробленні й деталізації генплану його можуть відкинути. Власне, у більшості випадків його не враховують, тому що це дуже серйозний обмежувальний фактор, який може створити проблему раціонального використання території. Інтерес до цієї теми посилився наприкінці 1990-х років, а потім згас, коли містобудівне законодавство відійшло на другий план, а пріоритетом став земельний кадастр. У такому разі фактора геопатогенних зон узагалі не беруть до уваги. Спершу купують землю, а потім уже під ділянку розробляють проект.
ГПЗ мають вплив як на інженерні споруди, так і на здоров’я людей. Але на здоров’я людей можуть впливати понад 160 різних факторів, і фактор ГПЗ тут має підсилювальний характер. Урбанізація й прогрес дали нам комфорт, але в той же час це середовище є екстремальним для біологічного існування людини. Нині ми визначаємо медико-екологічні параметри життєвого середовища людини. Останні такі дослідження, які проводили бюджетним коштом, здійснено 1997 року. Тоді було підготовлено перший розділ про впливи геопатогенних зон на здоров’я людини, подано класифікацію цих впливів.
