Світова практика дає гарні приклади: в провідних країнах серед тих, хто приймає важливі для країни рішення, до 50% — жінки. Україні до цього далеко, але, очевидно, що громадська думка з приводу необхідності жінок у владі вже підготовлена: за даними Київського міжнародного інституту соціології, близько половини громадян нашої країни вважають, що держава на законодавчому рівні має виділяти квоти для участі жінок в політиці. В якій мірі ми від гарних ідей переходимо до практичних дій і, що найголовніше, яка ситуація склалася в Україні із законодавчим забезпеченням можливості жінки взяти участь в будівництві країни, сьогодні обговорять на круглому столі «Участь жінок у політичному житті та жіноче лідерство в Україні» за сприяння Програми розвитку ООН в Україні. Свої погляди, дослідження та досвід вирішення проблеми представлять політики, депутати Верховної Ради, представники міністерств, вищих навчальних закладів, експерти та дослідники гендерної рівності. Планується обговорити питання спроможності держави забезпечити впровадження законодавства з гендеру в різних сферах суспільного життя, необхідність участі жінок в політичному житті та потребу залучення жінок до активного громадського життя. Результати обговорення увійдуть у звіт Регіонального Бюро ПРООН, у якому йтиметься про участь жінок країн Східної Європи та СНД в політичному житті та розвиток жіночого лідерства.
КОМЕНТАРІ
Світлана ОКСАМИТНА, кандидат соціологічних наук, декан факультету соціальних наук і соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія»:
— Я підготувала висновки щодо результатів дослідження громадської думки з приводу виділення державою гендерних квот. Згідно з отриманими даними, нині не менше половини дорослого населення України підтримує впровадження гендерних квот. Такий висновок підтверджується результатами не менше, як трьох всеукраїнських соціологічних досліджень, які проводяться в останні три-чотири роки Київським міжнародним інститутом соціології. Йдеться про підтримку цієї ідеї як серед чоловіків, так і серед жінок. Раніше в Україні ця проблема не досліджувалася — перший раз це питання ставилося у 2005 році. Що було до цього часу — таких досліджень у мене таких немає, думаю, що взагалі раніше таке питання не ставилося. Тому ми не можемо говорити про довготривалі тенденції, але я можу сказати, що в проміжку цих трьох років тенденція є стійкою — підтримка коливається, але загалом не зменшується. Зрозуміло, що є тенденція, що запровадження гендерних квот у більшій мірі підтримують жінки, ніж чоловіки. Найбільша підтримка — серед середніх вікових категорій жінок, наприклад, від 40 до 50 років. Чому саме так трактувати можна по-різному: це можуть бути успішні жінки, які чогось досягли або навпаки — ті, які зрозуміли, що в цьому житті дуже важко щось зробити без участі жінок в політичному житті країни на вищих щаблях влади — рівні прийнятті рішень.
Тамара МЕЛЬНИК, радник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту:
— Дотримуватися гендерної рівності вимагає Конституція України та реалії, в яких нині перебуває держава. Якщо Україна заявляє, що вона — демократична країна, то має розвивати й гендерну демократію; якщо Україна заявляє, що вона — соціальна держава, то мають бути збалансовані відносини в соціумі, в тому числі, в системі влади. Жінки нині перебувають в не рівному з чоловіками стані, зокрема, це стосується економічного та соціального становища, коли власність перебуває в чоловічих руках, коли жінка, виконання професійних обов’язків, вдома працює по чотри-шість годин додатково, а чоловік — в середньому 40 хвилин. Коли щодня жінка допомагає дитині робити уроки в середньому 40 хвилин, а чоловік — 4. Якщо говорити про тривалість життя, то чоловіки у нас живуть на 12 років менше за жінок і жінки тим теж поставлені в нерівне становище — не лише сьогодні, а й в перспективі. Тому якщо Україна хоче бути правовою державою, вона має методом права збалансувати становище жінки і чоловіка, зокрема, й квотами, бо ніхто нічого кращого ще не придумав. До речі, рекомендаціями Міністерства юстиції України, створеними після проведення аналізу гендерно-правової експертизи вітчизняного законодавства, є рекомендації впроваджувати квоти. Бо парламент ніколи не буде оптимально вирішувати соціальні питання, поки там не буде жінок. Це теж підтверджено світовою практикою. Наукові інституції ООН свідчать: якщо в парламенті немає 40% жінок, то соціальні питання оптимально не вирішуються. Отже, конституційні норми потребують самі по собі забезпечення. Але в Конституції України є стаття 24, яка говорить про рівність чоловіка і жінки перед законом і про рівність прав і можливостей. Якщо говорити про права, то маємо констатувати, що в нашому законодавстві права відображення не погано, але якщо говорити про можливості реалізації цих прав, то тут є дуже багато проблем як для чоловіка, так і для жінки. Це потребує деякого врівноваження. Бо становище чоловіки теж лягає на плечі жінки, бо такі ситуації не здатні розв’язати цю проблему в Україні. Наших чоловіків в парламенті це навіть не турбує. За даними соціологічного та демографічного аналізу, тільки 40% наших хлопчиків і дівчаток доживуть до пенсійного віку. Це відбувається за рахунок того, що відбувається з людьми в працездатному віці: в проміжку між 28 та 45 роками у нас помирає у чотири рази більше чоловіків, ніж жінок. А за даними Міністерства у справах сім’ї, молоді і спорту, чоловіки в Україні становлять 38%, а жінки — 62%. І це питання чоловіків-парламентарів теж не турбує. Країни Східної Європи вже називають тими, як «поступово вимирають» — по становищу з екологічним станом, екологією, медициною й по інших параметрах. Але наш чоловічий соціум не хоче вводити жінку в парламент, бо в них склалися свої корпоративні відносини. Та якщо ми цього не зробимо, це буде стримувати розвиток демократії, розвиток суспільства. Мова йде про життєздатність самої нації. Перебування жінок в парламенті зроблять ці питання питаннями державної ваги. Гендерна проблема — це проблема розвитку і прогресивні країни це давно зрозуміли та зробили висновки.
