Масштабна виставка з 74 графічних картин і 31 скульптури з кераміки, дерева й металу була представлена громадськості в Черкаському обласному художньому музеї. Її автор — відомий черкаський митець Іван Васильович Фізер. Його ювілейна виставка присвячена малій батьківщині — Закарпаттю. Звідси й назва — «Мелодія отчого краю».
Черкаський митець уже багато років успішно працює в живопису, скульптурі, графіці, монументально-декоративному мистецтві. Він — член Національної спілки художників України, професор Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, постійний учасник різних фестивалів (кам’яної, крижаної, дерев’яної скульптури). Його роботи невідривно пов’язані з українським народом: віруваннями, звичаями, минулим тощо.
За словами критиків, багатогранний талант Івана Фізера блискуче виявився у створенні різноманітних панно, оздоблень інтер’єрів будинків культури, шкіл, палаців одружень та інших закладів. Художником створено іконостаси в Іллінській церкві с. Суботів Чигиринського району, Стеблеві, Пастирському, в м. Біла Церква, інших селах і містах України. Його іконостаси вражають філігранністю різьблення, відчуттям масштабу і є воістину мистецькими звершеннями.
Першу свою виставку робіт Іван Фізер презентував у далекому 1997 році в музеї на Чернечій горі в Каневі. Тоді його картини сподобалися багатьом, після чого художник неодноразово брав участь у так званих зустрічах на Тарасовій горі.
74 твори графіки, що представлені на теперішній виставці, об’єднано в чотири серії: «Шана предкам», «Родина», «Метаморфози сучасності», «Чолом тобі, Дніпре» і вражають українською тематикою. Насамперед тим, що герої аркушів — звичайні-незвичайні сільські трударі, люди, милі серцю Івана Фізера — бойки, лемки, гуцули: «Чародій», «Лісоруби», «Будують дім» тощо.
— У кожного митця болить душа і він хоче поділитися своїми думками. Я свідомо хотів показати один період свого життя, навіяний сумом, ностальгією за малою батьківщиною. І кожен мій персонаж — взятий з конкретної життєвої ситуації, сцена з минулого мого дитинства, — пояснює «Дню» автор виставки.
Як зазначають мистецтвознавці, репрезентований графічний доробок яскраво продемонстрував поєднання в творчості митця традиції західноукраїнських і наддніпрянських людей, внаслідок чого вона набуває своєрідних рис і особливу стильовість, притаманні тільки Івану Фізеру.
Дехто вбачає в роботах Івана Васильовича віхи символізму, інші — деталі абстракціонізму. Сам же митець називає себе традиціоналістом.
— Більшість моїх робіт основано на українських традиціях. Там я намагаюсь показати одну сцену з життя, деінде — іншу. Щоправда, стараюся переосмислити ці явища, передати їх по-новому, осучаснено, — каже художник.
Найбільше ж дух нашого часу виражений у його 31 монументальній композиції: «Слава предків», «Ті, що спізнилися», «Дорога до успіху» тощо. Саме в пластиці відобразилися традиції Закарпаття, саме пластиці Івана Фізера притаманні такі своєрідні національні риси, як органічне поєднання реального і вимислу, глибинної філософічності та щирого ліризму.
Сьогодні Іван Фізер продовжує активно працювати, роблячи цінний внесок у скарбницю української культури. Натомість він пообіцяв, що наступну свою колекцію робіт присвятить Наддніпрянщині, тому періоду його життя, коли він перебував у Черкасах.
