Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Живіть красиво!

«Методику» знають у Київському профучилищі швейного та перукарського мистецтва
12 квітня, 2005 - 00:00
ГАННА МИХАЙЛІВНА УШЕРЕНКО НЕ ЛЮБИТЬ ГОВОРИТИ ПРО ТЕ, ЩО ЇЇ ТАЛАНТ БУЛО ОЦІНЕНО НАВІТЬ ПРЕЗИДЕНТАМИ (КОЛИШНІМИ ТА НИНІШНІМИ) — У БІЛЛА КЛІНТОНА ТА ВІКТОРА ЮЩЕНКА Є ВИШИТІ НЕЮ СОРОЧКИ. НАЙБІЛЬША ГОРДІСТЬ, НА ЇЇ ДУМКУ, — ЦЕ УСПІХИ УЧЕНИЦЬ / ЯК ЗАПЕВНЯЮТЬ ВИКЛАДАЧІ УЧИЛИЩА, ОДЯГ ІЗ ЕЛЕМЕНТАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВИШИВКИ — СЬОГОДНІ НАЙМОДНІШИЙ І ЗАПИТАНИЙ

Визнано, що уміння жити красиво — це велике мистецтво, осягнути яке дано далеко не кожному. Але є люди, для яких краса — не що інше як професія. Майстрів перукарського, швейного, кухарського мистецтва готують у спеціальних училищах. Щоб отримати уявлення про роботу подібних навчальних закладів, «День» відвідав Київське вище професійне училище швейного та перукарського мистецтва.

Нам запропонували розпочати знайомство з класу вишивальниць. Його веде Ганна Михайлівна Ушеренко, заслужений майстер традиційної народної творчості України. За її словами, сьогодні народна вишивка осучаснюється, так би мовити, «пристосовується» до моди. Тож сьогодні можна зустріти як класичну вишивку, в якій збережено всі канони народного мистецтва, так і стилізовану, коли в сучасний костюм переносяться лише деталі традиційної народної вишивки.

«Я вишиваю з трьох років, — розповідає Ганна Михайлівна. — У п’ять у мене вже були свої невеликі роботи, а в десять років я власноручно вишила цілий рушник». Ганна Михайлівна скромно повідомила, що вишита нею сорочка є у нинішнього Президента України Віктора Ющенка, а ще — у екс-президента США Білла Клінтона. Більш охоче вона розповідає про своїх учениць, із ними вона ділиться секретами техніки вишивання, яких понад сотня (!)

В училищі популярна подвійна спеціалізація — «вишивальниця-швачка». Вона допомагає забезпечити зайнятість випускниць училища в тому випадку, якщо вони не знайдуть собі місця на виробництві. Адже в Україні сьогодні вже практично не залишилося державних підприємств, де б займалися вишивкою.

Проте випускники цього закладу все одно запитані. Сьогодні училище працює з такими роботодавцями, як підприємства «Дана», «Юність», боярська швейна фабрика «Мальва», фабрика Вороніна, «Желань». Це закриті та відкриті акціонерні підприємства, що постійно мають потребу у співробітниках.

Як розповідають викладачі, за радянських часів у ПТУ був великий конкурс на швейну справу. Тоді лише швейників і готували. Та й українці частіше віддавали перевагу індивідуальному пошиттю — мережа ательє готова була виконати будь-яку забаганку замовника. Сьогодні ж базар витіснив прагнення до індивідуальності в одязі...

До 60-річчя училища, яке святкували місяць тому, дівчатка підготували показ власних моделей. А наприкінці червня відбудеться відкритий захист робіт випускниць — у Будинку вчителя вони демонструватимуть свої колекції. Вироби учениць також продаються в «фірмовому» салоні училища. Бажаючих скористатися його послугами дуже багато, набагато більше, ніж можливостей салону. Однак виробнича діяльність по суті не приносить прибутку училищу — розцінки на послуги низькі, а крім того, навчальні майстерні не звільнено від ПДВ.

Щорічно училище випускає 350—400 чоловік, із них — лише 130 перукарів — попит на них, як виявляється, сьогодні не надто великий. Зате кухарі — у пошані. У цьому навчальному закладі майбутні майстри кухарського мистецтва засвоюють основи української, російської, французької й англійської кухонь. Вважають, що найлегша в освоєнні — це англійська кухня, а найскладніша — французька. До речі, вплив останньої на українську кухню, за словами викладачів училища, все сильніший. Ми більше почали приділяти увагу різним соусам, для приготування яких часом використовується до 30 різних компонентів.

Людмила РЯБОКОНЬ, фото Леоніда БАККА, «День»
Газета: 
Рубрика: