Яким бути «Жовтню» після ремонту — дискутують і архітектори, і культурологи, і представники громадськості, котрим небайдужа доля найстарішого кінотеатру Києва, який було значно пошкоджено пожежею. Та від їхніх дискусій, на жаль, мало що залежить. Позиція столичної влади наразі така: будівлі повертатимуть той вигляд, який вона мала до пожежі. Зі столичного бюджету цього року виділять 12 мільйонів гривень. Визначено виконавця відновлювальних робіт, а їхню кінцеву вартість озвучать після експертизи проектно-кошторисної документації. І щоб на жовтень цього року все було готово.
Та деякі активісти, котрі колись захищали Гостиний двір, побоюються, щоб «Жовтень» не повторив його долі. Тому намагаються з’ясувати, чи є підстави для присвоєння кінотеатру пам’яткоохоронного статусу. Якщо це так — то вимагатимуть цього від київської влади. Чому такі побоювання взагалі виникли, зрозуміло тим, хто давно слідкує за темою збереження пам’яток у Києві.
Та чи має право «Жовтень» стати пам’яткою історії чи культури? Збудований 1931 року, до сьогодні пережив не одну реконструкцію, історики нараховують мінімум три великі перевтілення, це — без ремонтів. Тому визначити зараз, що істинне, а що добудовано чи змінено, надто складно. Олена Мокроусова, історик та києвознавець, вважає, що зараз є унікальний шанс вивчити кінотеатр саме реставраторам.
— Якщо визнавати кінотеатр пам’яткою, треба визначити його автентичність. Але про це складно говорити, бо мало інформації про проекти змін, нема схем і креслень. Зараз є унікальна можливість реставраторам вивчити його в натурі, чи є щось автентичне в цих стінах, до якого періоду вони належать, без цього рухатись далі не можна. Бо автентичність — це базовий принцип світового пам’яткознавства. Якщо ці дослідження не провести зараз, то після чергової реконструкції це буде неможливо. Тим паче, якщо ми хочемо його зробити пам’яткою у майбутньому. Це питання ми поставили перед державними структурами, — каже Мокроусова.
Та є експерти, які не бачать сенсу в присвоєнні статусу пам’ятки «Жовтню». На думку києвознавця Михайла Кальницького, якщо запустити цей процес зараз, «коли кіно в руїнах, то він так і лишиться в руїнах». За його ж словами, вимагати статусу пам’ятки архітектури, щоб його не вкрали чи не перепрофілювали, немає підстав. Історик радить тримати на пульсі інші питання: дослідити ескізний проект відновлення будинку, що зараз розробляє замовник від КМДА, продовжувати систему громадського контролю, а також подумати, як організувати простір біля кінотеатру.
І думку історика про облаштування внутрішнього простору швидко підхопили деякі архітектори, вже і про конкурс якийсь заговорили. Але найголовніше завдання сьогодні — якнайшвидше відновити приміщення кінокомплексу, бо глядачі вже з нетерпінням цього чекають. Та й погода завдає шкоди незаконсервованому приміщенню. Тому зараз не конкурси треба, а грошова підтримка. На цьому наголошує й директор кінотеатру Людмила Горделадзе. Є благодійний фонд, куди можна перерахувати гроші на його відновлення, розпочався продаж квитків на майбутні кіносеанси. Та якщо й буде рішення про присвоєння пам’яткоохоронного статусу, автентичність «Жовтня», певно, не в його фасаді чи архітектурному стилі, а в його функціях.
КОМЕНТАР
Людмила ГОРДЕЛАДЗЕ, директор кінотеатру «Жовтень»:
— У нас громадськість зараз умовно поділена на дві частина. Одна з певною метою спостерігає за усім, друга — намагається контролювати владу, вимагати від неї щось. Ця частина громадськості негативно проявила себе у ситуації щодо Гостинного двору. Існує громадська ініціатива «Врятуй «Жовтень», з якою ми без розмов змогли домогтися того, що справді треба для кінотеатру. Дискусії з приводу пам’яткоохоронного статусу організовують, щоб показати, що влада щось не робить, проте вона зараз робить усе. І статусу пам’ятки нам не треба. Це не болюче питання для «Жовтня». Бо будь-який рух щодо змін у проектуванні ламає терміни у виконанні відновлювальних робіт. Я дізнавалась у начальника управління з питань охорони культурної спадщини КМДА, що на визначення питання надання «Жовтню» такого статусу знадобиться понад рік. Це буде Гостинний двір номер два. Тому я за те, щоб цю проблему не піднімати. Треба займатися конкретною діяльністю — це той же збір коштів, бо крім бюджетних грошей, очікуємо і на внески від громадськості.
