За зведеними даними по Україні, за станом забрудненості атмосферного повітря Ужгород займає 9 місце, тобто входить у десятку найбільш забруднених міст, попереду — промислові гіганти сходу та центру. І все це попри те, що в обласному центрі Закарпаття практично немає значних промислових підприємств чи заводів. Фахівці називають кілька бід Ужгорода — географічне розташування, кліматичні умови і, що найголовніше, — надзвичайно велику, як на таке малесеньке містечко, кількість автомобілів.
Часом в Ужгороді йде жовто-рудий дощ, іноді — помаранчевий сніг. І все це не вигадки, а справжні факти, зареєстровані відповідними службами, починаючи від МНС і закінчуючи Гідротметцентром. Приміром, жовтий дощ зовсім не сподобався ужгородцям у середині квітня, бо бруд осідав на парасольках, машинах та головах тих, хто опинився у місті без парасольки. І хоча фахівці в один голос заявляли, що радіологічний фон опадів у нормі, однак кого це могло втішити?
Як повідомив на останньому засіданні Ужгородського прес-клубу реформ керівник лабораторії спостережень за забрудненням атмосферного повітря Закарпатського Гідрометцентру Василь Лобко, разом з дощем на голови ужгородців того квітневого дня випав пил. На жаль, рівень пилу у повітрі міста протягом останніх п’яти років наближається до гранично допустимих концентрацій (ГДК). Та пил — ще півбіди, бо він, осідаючи на легенях людей, бодай не завдає такої непоправної шкоди здоров’ю, як формальдегіди чи бензоперен. А вже з останніми речовинами, яких аж занадто багато в повітрі Ужгорода, справді біда — вони є одними з основних збудників онкологічних захворювань, і їхні концентрації в повітрі обласного центру Закарпаття зростають з року в рік.
«Згідно з нашими дослідженнями, основними забруднювачами повітря Ужгорода є автомобільні викиди, тобто формальдегіди, бензоперен, діоксид азоту, а також важкі метали, — зазначає В. Лобко. — Так вміст формальдегіду зростає з року в рік, порівняйте: при граничній нормі вмісту цієї речовини 0,0003 мг на м 3 , у 2000 році показник був 0,006, то у 2003—2004 рр. він зріс до 0,009—0,015 мг на м 3 ).
А автомобілів в обласному центрі з кожним роком лише більшає, чому суттєво сприяє й сусідство Закарпаття з країнами Європи (завезення транспортних засобів, транзит тощо). З іншого боку, за інформацією старшого державтоінспектора УДАІ УМВС в Закарпатській області Василя Філіпа, сьогодні на містечко з кількістю населення всього 114 тисяч припадає понад 30 тисяч зареєстрованих автівок — це дуже багато.
Впливає на екологію Ужгорода й соціально-економічний чинник. Так, за словами викладача хімічного факультету Ужгородського національного університету Василя Гомоная, потрібно враховувати ще й наші погані дороги, їздячи якими водіям доводиться постійно гальмувати- газувати (а саме в такі моменти найбільше фіксується викидів у повітря). «До того ж, за останні рік-два практично всі маршрутні таксі та автобуси Ужгорода, перейшли на газ замість бензину, дешевше виходить, — стверджує В. Гомонай. — Викиди ж в результаті спалювання газу ще більше насичені формальдегідами, ніж бензинові».
Серед інших причин забруднення атмосферного повітря Ужгорода фахівці називають ще й такі: кліматична специфіка Ужгорода та скорочення площі зелених насаджень. Щодо першого, то, за словами В. Лобка, більше половини року (65—70 % днів на рік) місто перебуває у штилі — швидкість вітру не перевищує 1 м/с. Це означає, що забруднюючі речовини не розвіюються, не виносяться за межі міста. Для порівняння, у Львові кількість днів зі штилем не перевищує 25—30 відсотків на рік. Ще один фактор — несистемне та неправильне вирубування зелених насаджень в Ужгороді.
Фактично, самі ужгородці й не здогадуються, чим їм доводиться дихати протягом дня у такому зеленому й чистому, на перший погляд, місті. Тим часом на сполох б’ють лікарі, в яких стан повітряного басейну міста Ужгорода викликає занепокоєння вже роками. Так, за даними Закарпатського обласного онкологічного диспансеру, протягом останніх п’яти років суттєво збільшилася кількість хворих на онкологічні захворювання верхніх дихальних шляхів, а в переліку одних з основних причин — канцерогенні речовини — бензоперен та формальдегід, які потрапляють у повітря внаслідок роботи двигунів внутрішнього згорання й, накопичуючись у організмі протягом життя, можуть стати причиною розвитку раку. Щороку в регіоні реєструють 3000 онкохворих, серед них лише за минулий рік 506 осіб мали рак органів дихання.
Дані Ужгородської міської дитячої лікарні свідчать про зріст захворюваності на астму серед дітей: якщо у 1996 році бронхіальну астму виявляли у 0,34—0,5 % хворих на 1000 дітей, то у 2004 році цей показник зріс до 0,99 %. За словами лікаря-пульмонолога Таїсії Шуберт, особливо турбує лікарів поширення такого явища серед дітей, як бронхіальна астма. Не дає спокою й тенденція до збільшення кількості рецидивуючих бронхітів та інших захворювань дихальних шляхів. «До того ж, невідомо, чого можна чекати за якийсь десяток років, коли ці діти, які вже змалечку дихають такою кількістю концерогенних речовин, підростуть», — сказала пані Таїсія.
Безперечно, фахівці пропонують виходи з ситуації, причому, за їхніми словами, такі, що не вимагають значних капіталовкладень. Так, насамперед, потрібно, аби влада Ужгорода вжила заходів для того, щоб розблокувати центральні вулиці міста, які сьогодні фактично перетворилися у стоянку приватних автівок. Гальмуючи у пробках, машини викидають у повітря в кілька разів більше шкідливих речовин. Покращенню ситуації могло б посприяти прийняття міською владою рішення про обмеження руху транспорту у центрі міста. А також будівництво підземних переходів. Ще одна пропозиція — насадження дерев, які все-таки відгороджують проїжджу частину від помешкань, певною мірою «беруть вогонь» на себе, тобто вловлюють концерогенні речовини, оксиди вуглецю тощо.
