Уявіть, що вертоліт з пораненими ще в небі, а лікарі у медичному центрі вже вивчають історії захворювань бійців, особливості травм, яку допомогу отримали військові у прифронтових шпиталях. Коли поранених привозять до госпіталю, медики вже знають, як їх рятувати. Такий приклад у розмові з «Днем» у серпні минулого року наводив член волонтерського десанту у Міністерстві оборони Михайло Лопатін.
Оперативність, досяжна завдяки електронній медицині, може врятувати чимало життів. Новація можлива завдяки маленькій, але трудомісткій деталі — централізованій базі даних електронних медичних карток. Першу онлайн-базу волонтери почали створювати у Національному військово-медичному клінічному центрі, що у Києві. Чого вже досягли, з якими проблемами та потребами стикаються, як розвивають систему так званого електронного здоров’я, «День» дізнавався у керівника проекту «Медична інформаційна система для Збройних сил України «Е-здоров’я» Володимира БЄЛЯЄВА.
ОНЛАЙН-БАЗА ДЛЯ 500 ЛІКАРІВ
— Володимире, які ключові результати проекту на сьогодні?
— Наразі робочі місця медичної інформаційної системи розгорнуті у Національному військово-медичному клінічному центрі, у Маріупольській лікарні швидкої допомоги та Запорізькому військовому госпіталі — загалом це близько 60 робочих місць для лікарів. Головне, що ми зробили, — це провели попередні випробування пілотного проекту і отримали висновок про доцільність впровадження такої системи у ЗСУ. Потім було проведено дослідну експлуатацію, розроблено проектну документацію. Також ми отримали висновок Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації про відповідність вимогам до захисту інформації. На підставі усіх цих факторів був підписаний наказ МОУ «Про прийняття у дослідно-промислову експлуатацію та супроводження медичної інформаційної системи Збройних сил України «Е-здоров’я».
Сьогодні систему можуть використовувати військові лікарі для ведення медичної картки. Також триває процес передачі майнових прав на систему МОУ від благодійного фонду «Пацієнти України», який є її власником та розробником. Уже працюємо над розвитком системи у дніпропетровському, харківському, рівненському та львівському військовому госпіталях. До кінця року плануємо надати доступ до системи для 500 лікарів. Офіційно запуск проекту відбувся, але лишилося багато різних процедурних питань, які ми долаємо.
«БАГАТО ЧАСУ ЗАБИРАЄ ПАПЕРОВА РОБОТА»
— В одному з постів у соцмережах ви писали, що важко подолати бюрократичні перепони. Хтось блокує ваші кроки, чи немає достатньої підтримки?
— Про кількість бюрократичної роботи можна судити з того, що саму систему ми побудували за два місяці, у кінці серпня вона вже працювала. Та з вересня і до сьогодні наша команда займається паперовою роботою.
— Є конкретні приклади того, як лікарі вже працювали у системі «Е-здоров’я»?
— Так, на етапі дослідної експлуатації та приймальних випробувань лікарі у госпіталях активно працювали у системі, висували свої зауваження та пропозиції. Відтак ми проводимо навчання для медиків — користувачів системи. Наприкінці лютого на волонтерських засадах почне працювати контактний центр для користувачів. Це буде служба телефонної підтримки: коли є проблеми у користувачів, щось не виходить, можна отримати допомогу або залишити побажання для покращення системи.
«НЕ ХОЧУ, ЩОБ НАС ФІНАНСУВАЛИ З БЮДЖЕТУ»
— Медична інформаційна система для ЗСУ — це суто волонтерський проект. З державного бюджету абсолютно нічого не виділяють?
— Так, коштів з бюджету немає, не було і, боюсь, не передбачається. Але навіть більше не боюсь, а хочу, щоб з бюджету на нас не витрачали коштів, бо це дуже сповільнить процес. Це тендери, закупівлі, перевірки— все, що відволікає від роботи. Усе, що маємо, зроблено виключно завдяки підтримці донорів, волонтерів, суспільства, друзів. Сподіваємося на подальшу підтримку від недержавних фондів, у тому числі закордонних.
ПЕРЕВІРКА ЗА АМЕРИКАНСЬКОЮ ШКАЛОЮ
— І на початку проекту, і зараз гостро стоїть питання захисту медичних даних. Як ви бачите його вирішення? Чи треба додатково ухвалити якийсь закон?
— У нашій державі питання захисту інформації і без того достатньо зарегульовано. Може, навіть занадто. Держслужба спецзв’язку та захисту інформації вже провела експертну оцінку і дала висновок про відповідність нашої системи всім вимогам із захисту інформації. Крім того, ми взяли на себе додатковий обсяг роботи і зараз проходимо аудит на відповідність американському закону щодо захисту медичної інформації (HIPPA). У нас, на жаль, такого закону немає, а є лише окремі законодавчі акти про нерозголошення інформації про ВІЛ-статус, гепатит — але це не стосується інформаційних систем.
— Раніше ви згадували, що доки всі дружно будують е-медицину у військовій сфері, у Державному управлінні справами вже є досвід такого проекту. Ним діляться?
— Так, ми зустрічалися з головою поліклініки ДУС, і там радо поділились досвідом. У них таку систему будували протягом останніх п’яти років. Єдине, що вона в них не розгалужена, як у нас, на всю країну, а більше внутрішня, і в принципі функціонує досить добре, лікарі позитивно її сприймають, захоплені цим проектом та беруть участь у його розвитку. Це важливо.
«Е-ЗДОРОВ’Я» ВІДКРИВАЄ ІНФОРМАЦІЮ, ПРИХОВАНУ ЗА СТОСАМИ ПАПЕРУ»
— Ще у вас були консультації з МОЗ щодо цієї теми. Розумію, що міністерство хоче впроваджувати «Е-здоров’я» на рівні всієї країни. Як ви оцінюєте таку перспективу?
— Перспективи є, для цього потрібна політична воля. Так само і для продовження інших реформ, які проводить увесь проектний офіс МОУ. У МОЗ є навіть проект Світового банку на аналогічну нашій систему. Маю надію, що в Україні буде інформаційна система охорони здоров’я. Це важливо, необхідно і корисно. Медична інформаційна система зберігає час надання медичної допомоги за рахунок оперативного обміну інформацією про пацієнта між лікарями. Це відкриває великий пласт інформації, який сьогодні ховається за стосами паперу і не може бути проаналізований.
Якщо отримаємо статистику щодо медичних даних, то побачимо прозору інформацію щодо реального стану медицини та здоров’я у країні: про хвороби, притаманні певним регіонам, потреби та витрати ліків, ефективність роботи лікарняних закладів тощо. Я маю великі сподівання, що впровадження подібних інформаційних систем у нашій країні допоможе збільшити якість та ефективність надання послуг і значно підвищить якість нашого з вами життя.
