Як відомо, людині неможливо довести дві речі — що вона профан у політиці і що вона неправильно виховує дітей. Сьогодні, схоже, до цих пунктів можна додати ще й уміння збирати гриби. І скільки не застерігають фахівці у всіх ЗМІ — все марно. За даними Міністерства охорони здоров’я, цього року в Україні «дарами лісу» вже встигло отруїтися 53 людини, з них шістьом ще немає вісімнадцяти. У 2003-му від грибів постраждало 318 українців, загинуло 11 дітей. На щастя, всіх малюків, які отруїлися цього року, вдалося врятувати. А ось двом дорослим ласощі вартували життя.
Як повідомляє прес-центр МОЗ, основними причинами отруєння є незнання грибів та неуважність при їх збиранні. Звичайно, можна отруїтися пластинчатими грибами, приймаючи бліду поганку за їстівний гриб, отруїтися їстівним грибом, неправильно його приготувавши, отруїтися справжнім «білим», зараженим отруйним випаровуванням поганки, яка сусідує з ним... Усі ці причини давно відомі і зрозумілі. Незрозуміло лише те, звідки виростає маніакальна завзятість, з якою українці, знаючи про всі небезпеки грибів, продовжують збирати їх і вживати в їжу. Чому трапляється, що люди вирушають у ліс «по гриби» відразу після виписки з лікарні, у якій вони лежали... з отруєнням грибами.
Як стверджують фахівці, першопричина — матеріальне становище наших громадян. За даними соціологічного дослідження, проведеного Центром «Громадський моніторинг», кожному четвертому українцю не вистачає грошей на необхідні продукти харчування. Отже, в таких умовах прагнення урізноманітнити свій раціон «підніжним кормом» не дивує. А підтвердження тому той факт, що Україна, Росія та Білорусь — європейські лідери з кількості отруєнь грибами.
Щоправда, ми маємо не лише економічну проблему, а ще й психологічну. Народ не довіряє чужим словам. Як розповідає психолог Наталя Бастун, чорнобильці продовжували збирати гриби і після вибуху на атомній станції, відповідаючи на всі попередження: «Та яка радіація, ти її бачиш?» Особливо це характерно для старшого покоління, у якого життя в Радянському Союзі виховало фільтри проти директивної пропаганди. Також у головах наших громадян міцно засів стереотип заготівника: «Якщо так лісом гуляєш, то ніби і неробою себе відчуває, а гриби збираєш — ніби справою займаєшся, — розповідає Наталя Бастун. — І ніхто нічого не боїться, тому що всі пам’ятають — минулого разу їли гриби, і нічого не трапилося.» Всі вважають себе фахівцями —мікологами, гриби — смачною і безкоштовною їжею, а тих, хто отруївся, із статистики — дурними людьми. Як сказав «Дню» один завзятий грибник, збирання — справа свята для всякого українця, залишилося лише випустити довідник-путівник з грибів «для чайників».
Без сумніву, існують люди, які розбираються в грибах. На Поліссі, де багато дикорослих грибів і сива традиція їх збирання, таких людей більше. А жителі степової зони збирають гриби на лісопосадках, і всі вони для них однакові — просто гриби. Звідси статистика — 42 із 53 свіжих випадків отруєння сталися в степовій зоні — Одеській, Херсонській, Донецькій і Запорізькій областях.
Звичайно, за довідником гриби збирати не навчишся, і єдиний вихід із ситуації, що склалася, — відучити збирати гриби тих, хто не вміє цього робити. «Відучувачами» доведеться стати шкільним учителям. Як відзначають психологи, допомогти їм у цій нелегкій справі могла б соціальна реклама — скажімо, на лайтбоксах та бігбордах. Але таке формування правильних соціальних стереотипів вимагає грошей, а гроші сьогодні витрачаються на реабілітацію горе-грибників. Наприклад, один день у реанімації того, хто отруївся неїстівними грибами, з урахуванням необхідних процедур та медикаментів обходиться приблизно у 800 гривень. А інтенсивна терапія для дитини може коштувати навіть півтори тисячі.
До речі, лікарі стверджують, що дітям не рекомендується їсти навіть хороші гриби — цей багатий на білок та вітаміни продукт досить важко засвоюється дитячим організмом. Більшості батьків це не відомо, і вони впевнено піддають смертельному ризику не лише себе, але й своїх дітей.
