В Україні в одному дельфінарії зазвичай утримується від трьох до шести дельфінів афаліна. Якщо врахувати, що всього у нас діє близько двох десятків дельфінаріїв, то у неволі проживає від 40 до 60 цих тварин. Це приблизні цифри, бо ніхто не веде точної статистики. А от що відомо точно — афаліни занесені до Червоної книги України, тому робота таких дельфінаріїв незаконна. Кожний куплений квиток на виставу з дельфінами є підтримкою незаконного бізнесу.
Це добре розуміють зоозахисники, екологи, юристи та дехто з пересічних громадян. Проте досі це важко зрозуміти суддям. Так, господарський та апеляційний суди Києва відмовилися забороняти діяльність трускавецького дельфінарію «Оскар», зокрема у частині експлуатації дельфінів. З відповідним позовом до них зверталися юристи міжнародної екологічної організації «Екологія-Право-Людина».
Свою відмову судді пояснювали тим, що не зрозуміло, що робити з дельфінами далі, якщо дельфінарій закрити. Випустити у море їх не можна, а щоб підготувати до життя у природному середовищі після неволі, потрібна реабілітація. Таких центрів в Україні не існує. Міністерство екології та природних ресурсів у травні заявило, що розгляне можливість створення такого реабілітаційного центру на базі Національного природного парку «Тузлівські лимани». Але подробиці наразі не розголошують ні екологи, ні чиновники — щоб не нашкодити.
Хоча сам факт відкриття дельфінарію у курортному містечку Карпат є дивним. Навряд чи там є природна морська вода, а це одна з вимог до роботи дельфінаріїв. Тож екологи МБО «Екологія-Право-Людина» не здалися. Вони звернулися з позовом про заборону трускавецького «Оскару» до Судової палати у господарських справах Верховного суду. 20 червня відбулося перше засідання у цій справі.
«Господарська палата Верховного Суду вирішила перенести цю справу на розгляд Великої палати Верховного Суду. Тобто цю справу розглядатиме колегія суддів, — розповіла про підсумки засідання юристка МБО «Екологія-Право-Людина» Наталя Куць. — У принципі ми так і готували позов, щоб ця справа потрапила у Велику палату, оскільки саме вона формує практику застосування норм. Бо якщо просто отримати рішення суду, це нічого не дасть, а так є шанс виробити судову практику і створити прецедент. Поки ми вимагаємо заборони лише трускавецького дельфінарію, але це пілотна справа, щоб за аналогією поширювати рішення суду на інші дельфінарії. Відповідачем у нашому позові є трускавецький дельфінарій «Оскар». Його представники були на засіданнях першої інстанції, в апеляційному суді їхні інтереси мав представляти адвокат, але був юрист, 20 червня взагалі ніхто не з’явився, хоча їм повідомили про розгляд справи».
«На попередніх засіданнях представники дельфінарію акцентували, що ми не можемо звертатися з таким позовом. Але ми показували їхні порушення, зокрема, що у них немає морської води, тварини працюють понаднормово, їх умисно недогодовують, щоб потім їжа використовувалася як винагорода за трюки, — продовжує Наталя. — У дельфінарії казали, що на наступне засідання приведуть людину, яка привозить їм воду. Через це засідання відклали, але врешті ніхто нікого не привів. Просто тягли час».
За словами Наталі Куць, головна мета судового позову — довести, що треба зберегти популяцію червонокнижних дельфінів. Навіть якщо дельфіни народжуються в неволі, це не призводить до того, що зберігається їхній природний ареал і збільшується їхня кількість у природі. От нещодавно у трускавецькому дельфінарії народився дельфін, ним похизувалися, але куди він подівся — невідомо.
