Як завжди в подібних випадках, історія ставить народ перед таким вибором: або обрати, образно кажучи, «рибку», або — «вудку». Обрати «рибку» означає «купитися» на те, що пропонують політичні партії й кандидати, які хочуть зберегти корисний для них стан експлуатації народу шляхом зловживання інструментами державної влади. Так, зокрема, чинили ще у Давньому Римі, пропонуючи плебсу «хліба й видовищ», аби утримувати його й надалі в покорі. Чим це закінчилося — всім відомо: падінням колись могутнього Риму.
Такий природний закон історії: народ, який вибирає «рибку», а не «вудку», приречений на деградацію, а держава при цьому — на руйнацію. Цей закон можна сформулювати і наступним чином: народ, який вибирає перше (у нашому випадку це обіцянки, наприклад, підвищення зарплати чи пенсій), приречений на стан раба, добробут якого залежить від волі господаря, а народ, який вибирає друге, отримує свободу забезпечувати свій добробут самому.
Зробити правильний вибір можна тоді, коли громадянин має належну соціальну (політичну, економічну, правову, моральну) культуру, в т.ч. культуру соціального вибору. Існує наступна закономірність: яка соціальна культура громадян — таке й їхнє життя. У цьому можна переконатися, якщо порівняти соціальну культуру, наприклад, пересічного шведа й пересічного українця. За цією закономірністю в Україні життя може бути таким, як у Швеції, тоді, коли соціальна культура пересічного громадянина України стане такою, як у пересічного шведа. Саме соціальна культура громадян є основою для так званої культури вибору, якою має бути озброєний виборець. Без підвищення рівня культури вибору в наших співгромадян вибори виграє лише той, хто краще зуміє одурити своїх виборців! От в яких руках знову опиниться влада... І народ знову стане жертвою своїх «слуг»!
Отже, відповідно до цієї закономірності, обраними можуть бути лише претенденти, які здатні майстерно зловживати довірою виборців, не озброєних належною соціальною культурою, тобто лише ті, хто є майстром дурити своїх виборців. Інакше кажучи — це політичні шахраї. З цього випливає ще один висновок: нерозвиненість соціальної культури виборців є основною перешкодою для того, щоб до влади приходили чесні й прогресивні політики. Ось корінь «політичної драми» в Україні сьогодні!
З дилеми «рибка чи вудка» має бути виведено методику правильного вибору майбутнього для нашого суспільства, своєрідне «золоте правило» виборця. Відповідно до нього слід усі українські політичні партії поділити на два типи: 1) партії «рибки», тобто партії, які здатні лише, як ілюзіоністи, манити виборців ілюзорним підвищенням зарплати й пенсій та іншими соціальними ілюзіями; 2) партії «вудки», тобто партії, які здатні забезпечити в Україні соціальний порядок європейського типу.
Звідси можна сформулювати критерій вибору, своєрідну «виборчу бритву», для українського виборця: відтяти, наче бритвою, всі партії, що манять нас «рибкою», й голосувати за партії, які здатні надати нам можливість користуватися «вудкою», тобто здатні забезпечити в Україні соціальний порядок європейського типу (наприклад, як у Фінляндії чи Німеччині).
