Атомна електростанція в уяві малої дівчинки чорно-коричневого кольору,
з абсолютно чорним небом, безплотними сірими постатями людей і коментарем:
«Усі померли...»
Для малювання майже всі діти використали темні кольори, навколо не було
нічого живого, станція існувала ніби сама по собі. Дослідників здивувала
не лише схожість дитячих малюнків, а й особливість використаних символів:
хрести, грати, стовпи з колючим дротом, череп із кістками, написи «Небезпека!»,
«Атом!», «Газ!». Як виявилося, саме словосполучення «атомна станція» актуалізувало
в дітей приховану тривогу. Але ж цей експеримент був проведений через чотири
роки після трагедії серед шестирічок, які фактично нічого не знали про
чорнобильське лихо. «То якої ж сили набули переживання в тих, хто живе
поруч із Чорнобилем? — каже Світлана Тищенко, провідний науковий співробітник
Інституту психології ім. Г.Костюка АПН України. — Стосовно наших дітей
триває страшний природний експеримент. Вони щодня зазнають незворотної
дії факторів, які травмують психіку». Протягом трьох останніх років психологи
— члени робочої групи Інституту психології імені Григорія Костюка АПН України,
що працювала під керівництвом академіка Олександра Киричука, дослідили
шість тисяч дітей віком від 5 до 17 років, які проживають у забруднених
регіонах України (частково про попередні підсумки масштабного дослідження
«Чорнобиль — дітям» «День» уже повідомляв читачам). За отриманими даними,
80% дітей мають низький та середній рівні розвитку, але під впливом стресогенних
факторів, стверджують дослідники, в дітей порушена найбільш уразлива структура
особистості — система емоційного ставлення до світу, почуття психологічної
захищеності, що провокує підвищену образливість, невпевненість у собі,
конфліктність та інші деструктивні прояви.
ЖИТТЯ В БУДИНКУ ІЗ ЧОРНИМИ ВІКНАМИ
«Що може завдати шкоди, вселяє страх навіть тоді, коли не шкодить?»
— запитували дослідники в молодших школярів Житомира та Миргорода. В першому
випадку відповідь була однозначною: атомна електростанція. Більшість полтавських
дітей відповіли, що це може бути бормашина». Щоправда, в іншому їхні думки
збіглися. «Погорілець боїться вогню, покусаний — собаки, а постраждалі
від чорнобильської катастрофи?..» — «... Мабуть, другої чорнобильської
катастрофи», — вважають діти з обох «частин» України. «У підсвідомості
дітей, — розповідає Світлана Павлівна, — має місце очікування нового зловісного
атомного лиха, про яке сьогодні ніхто з дорослих нібито й не говорить,
але й не виключає його можливості». За допомогою складних методів психологічного
дослідження було виявлено загрозливий провісник процесу руйнування психічного
здоров’я дитини — втрату позитивного самосприйняття. Причина цього загрозливого
процесу лежить у накопиченні дітьми неусвідомлених переживань та страхів,
що починаються від частих простудних захворювань, а закінчуються поясненням
усіх негараздів, уніфікованим батьками: «Це наслідок Чорнобиля...»
«ХОЧ НЕМА РАДІАЦІЇ В КРАЇ ЧУЖІМ, ХЛІБ ТАМ НІКОЛИ НЕ СТАНЕ СМАЧНИМ»
«А може, кращою є чужа сторона: там «чисті» продукти, хліб та вода»?
Семирічний Віталій замислився, яку відповідь тесту вибрати. Для нього вони
однаково страшні. Ще більше емоційне напруження виникало в дітей, коли
мова заходила про здоров’я. «Про радіацію я і слухати нічого не хочу, бо
це «погане», — сказав шестирічний Олег, коли прочитав речення із «цим»
словом. — «Воно спричиняє хворобу». — «Яку?» — здивувався експериментатор.
«Чорнобильську». «Хоч як це парадоксально, саме негативні переживання роблять
дітей дорослішими, наближаючи їх до розуміння таких цінностей, як «теплі
емоційні стосунки із близькими», «злагода у сім’ї», «добре здоров’я», «вірність
дружбі», — пояснює Світлана Тищенко.
ЧОРНОБИЛЬ — ЗЛОЯКІСНА ПУХЛИНА ДИТЯЧОЇ АГРЕСЇЇ
«За умови дії малих доз радіації на дитину та її батьків, коли немає
явних генетичних патологій, ми маємо справу з фактором, що спричиняє патологію
у психофізіологічних системах, — розповідає М.Чепа, завідувач лабораторії
загальної психології Інституту. — Експериментальні факти дослідження довели,
що найсприятливішою до радіаційного впливу виявилася частина мозку, яка
контролює стан нервової системи відповідно до змін навколишнього середовища,
створює готовність до дії, регулює функцію уваги». Можливо, тому, 75% досліджених
дітей-шестирічок показали низький рівень довільного і мимовільного запам’ятовування.
В 68% виникли труднощі з концентрацією, переключенням, розподіленням уваги,
в 62% — низький рівень сформованості операцій мислення.
ПІД ЗАГРОЗОЮ — ОСОБИСТІСТЬ
За словами керівника робочої групи академіка Олександра Киричука, значних
деформацій зазнали всі сфери дитячого розвитку. З точки зору норм фізичного
розвитку досліджувані діти показали низькі адаптивні можливості до великих
психічних, інтелектуальних, емоційних навантажень. Вони скоро втомлюються,
важко орієнтуються, важко переключають увагу. Діти не вміють пізнавати
свій організм, у них практично немає потреби в здоровому способі життя.
«У сфері соціального розвитку, — розповідає Олександр Васильович, — діти
виявляють дивну поступливість щодо тиску ззовні, в них немає власної позиції.
А це — сприятливий грунт для алкоголізму, наркоманії, дитячої злочинності.
Дуже знижені показники соціально-комунікативної активності порівняно з
дітьми, які проживають у «чистих» регіонах. А показник агресивності вищий
у чотири рази, ніж у полтавських дітей». Серед важливих чинників агресії
є сформований особливим статусом зони проживання комплекс жертви. «Але
ж дитина розвивається, доки вірить у власні сили», — вже гарячкує Олександр
Васильович. Поки чиновники від влади розбираються, хто встиг перший скористатися
чорнобильськими пільгами, підростає ціле покоління, вражене чорнобильською
хворобою зневіри, позбавлене здатності до реалізації. В дорослих іще є
можливість допомогти, аби завтра не втратити це покоління назавжди.
