На ідею показу старих добрих мультфільмів у дитсадках директора обласного комунального підприємства «Вінниця-кіно» Миколу Безнасюка наштовхнула внучка. «Я носив додому старі мультики для онучки, а потім, думаю, а чом би їх не показати всім вінницьким дітям. Так виникла ідея возити мультфільми й кінопроектор по дитсадках міста. Попит перевищив очікування. Дитячі садки записуються в чергу»,— каже Микола Безнасюк. Але надто не дивується, бо сучасні екранізації навіть класичних казок в душевності програють радянським відповідникам. «Я бачив сучасну «Попелюшку» західного варіанту — обличчя не просто холодні, а страшні!»,— продовжує пан Безнасюк. Тому щодня з «Вінниця-кіно» у дитсадки вирушає машина з великим пересувним екраном, кінопроектором і збірками «Лісові казки» та «Бабусині казки». До них увійшли стрічки, яким по 15–20 років.
«Мультики добрі й сприймаються гарно, а від того, що вони радянські, шкоди немає, принаймні, в наш дитсадок привозили мультфільми, в яких не використовувалась символіка Союзу й не нав’язувалась ідеологія, а лише цінності дружби, доброти, взаємодопомоги»,— каже Галина Завкіна, завідуюча 14-м Вінницьким дитсадком.
Поки що старий кінопрокат охопив дитсадки лише обласного центру. В планах — вихід на райони. Зараз, як зазначив Микола Безнасюк, серед дорослих там досі популярні бойовики, а в школи, вони возять радянські екранізації того, що ще залишилось в навчальній програмі. З нового — соціальні фільми про шкоду алкоголізму, наркоманії та профілактику СНІДу. Це ж ціле літо крутили у таборах відпочинку. Без запиту залишається хіба індійське кіно. А от на тематику Голодомору виявляється у сховках Вінницького кінопрокату було аж десять стрічок. Їх демонстрували у рамках вшанування пам’яті жертв голоду.
КОМЕНТАР
Катерина ОВЧАРЕК, психолог Українського інституту позитивної крос-культурної психотерапії та менеджменту:
— Я вважаю, те, що дітям показують такі мультфільми, дуже добре. Це данина традиції — традиції роду й попередніх поколінь. Це мультфільми, на яких батьки цих дітей були виховані. Будь-який мультфільм, казка, фільм, притча, прислів’я — це метафоричне висловлювання про образи, повідомлення про те, які моделі поведінки є в повсякденному житті. Чим більше діти знатимуть таких моментів (ми зараз говоримо про позитивні моменти), тим більше в них буде розмаїття цих моделей у різних ситуаціях. Чому говорять, що дітям краще казку читати, ніж просто мораль про те, як треба поводитися? Через метафору краще засвоюється інформація. Вони асоціюють себе з певними образами й тоді виконують таку роль у житті. Хто був твоїм улюбленим героєм? Ось тепер подивися, чим ти на нього схожий. Радянські мультфільми кращі, ніж іноземні моделі реагування, що мають мультиплікаційне вираження, бо це не таке далеке минуле, на них виховані їхні батьки і їм буде простіше зрозуміти своїх батьків. Хоча в період глобалізації чим більше буде відомостей, чим більше цих метафоричних образів про те, що є в цьому світі, тим більше діти будуть пристосовані й готові до дорослого життя.
