(З пiдручника програмування 70-х рокiв)
Здрастуйте, товариші програмісти! Але це для вечора-ночі, бо який нормальний програміст сідає за комп'ютер зранку? Правильно, нормальний не сідає, а ненормальний, запросто.
Вранці встати, зробити зарядку, басейн, відчути своє тіло, легке, слухняне, підійти до люстерка, засмучуючись, — худий Шварценеггер, ба ні, дуже худий Шварценеггер із вусами. Ну, Бог із ним, далі, далі. Робота. При краватці, пахнучи французьким одеколоном, сісти до термінала персоналки, легко й невимушено натиснути клавішу.
READ — WRITE
Красиво. Запустити програму на виконання. О-о-о, пішла!
READ — WRITE
Піти покурити, висловити свою думку про політичну обстановку в країні. Вислухати у відповідь таку саму ідіотську думку, як твоя власна, співтоваришів.
— А як ти гадаєш, новий президент?..
— О, так...
За вікном сніг, сніг, сніг — красиво, а як передати? Над усе виручає: — Ти розумієш?
Стоять, кивають — ні біса не розуміють, але все одно, неначе співпричетність.
READ — WRITE
Система зависла. Результати тригодинної роботи — нанівець.
Відвести душу. Стисло, але доволі виразно охарактеризувати свої розумові здібності, а заодно й самої персоналки. Хоча, чого її лаяти, дурепу мою залізну.
Адже вона народжувалася в мене на очах. Тягали ящики зі складу, збирали з окремих модулів, дали електроживлення, ожила, з огидою проковтнула першу дискету. Що сказав би Господь про таїнство народження машини?
READ — WRITE
Перезавантаження. Ну, нарешті, ну, слава Богу, ну, скільки ж можна чекати. Хуткіш, хуткіш, пальці, що знудьгувалися, самі тягнуться до клавіш.
READ — WRITE
Дотримуючись чистоти, подумки плюємо через ліве плече й запускаємо програму на виконання.
Відпрацювала! Чи розумієте ви, що це таке? Збуджені обличчя, усмішки, поплескування по плечу, трохи розслабитися й покурити. Ну, звичайно, звичайно ж, у мене з фільтром.
Програма відпрацювала. Це означає, що N нулів й одиниць знялися зі своїх місць на одних регістрах і за суворим планом, що народився в твоїй світлій голові, перейшли в інші місця.
READ — WRITE
Легко сказати: знялися й перейшли. Скільки було тривог і надій, скільки родинних і дружніх зв'язків розпалося, скільки любові й страждань, і горя.
А ОСЬ ЦЯ ОДИНИЧКА НЕ ЗМОЖЕ ЖИТИ БЕЗ ЦЬОГО НОЛИКА.
Це я достеменно знаю. Їй доведеться померти або жити з ким-небудь іншим.
ГОСПОДИ, З КИМ?!!
— Усе ви жартуєте, батечку. Та й немає там жодних нулів й одиниць. Там напруга є.., бачите, й потім мікросхеми, імпульси.
— Та знаю я, знаю!
READ — WRITE
