Військові витрати Росії плануються на рівні радянських, але ж стан економіки й рівень корупції — нинішні, російські.
Не буде перебільшенням сказати, що весь минулий — передостанній до виборів президента — тиждень головний пропагандистський наступ з боку проурядових засобів масової інформації та прибічників нинішньої влади вівся довкола чергової «програмної» статті кандидата в президенти та прем’єра Володимира Путіна «Быть сильными: гарантии национальной безопасности для России», опублікованої в «Российской газете». Це, до речі, вже шоста стаття за його підписом, що з’явилася під час нинішньої передвиборчої кампанії...
Звісно, особливу увагу привернула найважливіша теза цієї статті — педалювання урядової програми «модернізації» збройних сил та оборонно-промислового комплексу, що передбачає в період до 2020 року військові витрати в безпрецедентному обсязі 23 трлн рублів. Вдумайтеся, шановні читачі: за поточним курсом це майже 800 млрд доларів! Отже, щороку Росія збирається витрачати на військові потреби близько 80 млрд.дол. Це рівень військових витрат, який лише трохи поступається витратам радянських часів і який можна порівняти з витратами Китаю. При тому, що ВВП Китаю більш ніж у чотири з половиною рази перевищує сьогоднішній російський, а Радянський Союз — на відміну від Росії — був наддержавою з величезною армією, чиїм ідеологічним завданням було протистояння США й усьому Заходу в масштабах усього світу.
Але ж у сьогоднішньої Росії — начебто! — жодних подібних ідеологічних орієнтирів немає, для чого ж такі позамежні витрати? І це в умовах, коли економіка в цілому не те щороку — щокварталу дедалі глибше занурюється в сировинне болото, й країні, мов кисень хворому, необхідна модернізація перш за все цивільних галузей реального сектору — і в промисловості, і на транспорті, і в сільському господарстві. Навряд чи нас можуть заспокоїти запевнення представників влади в тому, що модернізація ОПК одночасно означатиме й модернізацію всієї економіки: надто добре видно відсутність навіть найменших слідів такої модернізації на добрячих 99 відсотках російських підприємств.
Для чого ж усе це робиться? Щоб «пограти м’язами» — зокрема перед найближчими сусідами? Можливо, частково й для цього, але надто гігантські суми, що називається, стоять на кону. Тому мимоволі спадає на думку таке міркування.
Спробуйте, шановні читачі, уявити собі практичну реалізацію такого — на мою думку, чи не вирішального в статті Путіна — пасажу. «Велике, якщо не вирішальне, значення у визначенні характеру збройної боротьби, — пише він, — матимуть воєнні можливості країн у космічному просторі, у сфері інформаційного протиборства, насамперед у кіберпросторі. А у віддаленішій перспективі — створення зброї на нових фізичних принципах (променевої, геофізичної, хвилевої, генної, психофізичної тощо)».
Про що тут, по суті, говориться? Про те, що означені величезні грошові вливання підуть навіть не на розвиток наявних військових виробництв, а на створення таких, які ще тільки замишляються й взагалі навіть назви яких звучать, наче взяті з якогось фантастичного роману. Подумайте самі: хвилева, генна зброя — чи буде вона взагалі створена? Цього ніхто ще не знає, а тимчасом уже сьогодні саме на неї відпускаються не порівнянні ні з чим бюджетні кошти. То, можливо, саме в цьому вся річ? Можливо, річ була простісінька, й наскрізь корумповане російське чиновництво просто замислило «розкрадання століття», благозвучно прикрите «патріотичними» гаслами й цілями? Думаю, що це питання ще обговорюватиметься, причому вельми гостро.
