За інформацією офіційних джерел, Пентагон звернувся до Конгресу США з проектом фінансування нової системи протиракетної оборони (ПРО), яка б охоплювала південну зону ракетних загроз для США. Проект передбачає будівництво на території Іраку, Афганістану, а також у регіоні Каспію військових баз, які б обслуговували нові комплекси глобальної протиракетної оборони.
Згідно зі стратегічними планами Вашингтона, нові протиракети функціонуватимуть за найефективнішим принципом знищення ворожих ракет на активній фазі траєкторії, тобто на початковому етапі запуску, коли ракета входить до важких шарів атмосфери. Ураження носія на цьому етапі є найбільш бажаним, бо відбувається ще до того, як від нього відриваються боєголовки. Втім, воно є й найскладнішим, адже вимагає не тільки супутникової системи спостерігання за запусками ракет в окремих країнах, але й потребує наявності військових баз с протиракетними комплексами у відповідних регіонах.
Цього разу приводом для Спеціальної доповіді Пентагону стала ракетна загроза з боку Ірану, який перебуває на завершальній стадії розробки ракети «Шахаб-3» (радіус дії 1300 км, тобто може становити загрозу для Ізраїлю). Крім того, Іран вже володіє північнокорейським носієм «Нодонг», що має статус міжконтинентальної ракети. Побоювання існують також щодо ядерної програми Тегерана, який за прогнозами спеціалістів володітиме ядерною зброєю вже у 2007 році.
Згідно з планами Пентагону, нова система ПРО потребуватиме збільшення бюджету на одну чверть, що складе $118 млн. Ця сума стане додатковою до $511 млн., які вже передбачено асигнувати на створення ПРО США — загалом підраховано, що у 2006 році затрати досягнуть $1,1 млрд., а у 2009- му — $2, 2 млрд. Втім, фінансовий аспект є тільки однією, не найважливішою проблемою. Річ у тому, що така система навіть потенційно функціонуватиме тільки за умов розташування протиракетних комплексів по периметру усієї території Ірану, тобто не тільки в регіоні Перської затоки та на заході Афганістану, а й навіть у Туркменістані, що може загрожувати геополітичними ускладненнями. Навіть якщо Вашингтон діятиме у фарватері рекомендацій дослідницького центру «American Physical Society» та створить військові бази в Азербайджані та в районі Каспійського моря, це може реально ускладнити російськоамериканські відносини, адже Росія розглядає центрально-азійські пострадянські республіки як сферу свого впливу.
Багато аналітиків вважають, що проект Пентагону пов’язаний з нещодавнім рішенням США щодо передислокації американських військових баз та контингентів з Європи у регіон Близького та Середнього Сходу, а також Перської затоки. Швидше за все, рішення про передислокацію військ є одним із чергових кроків створення стратегічної системи ПРО. Характерно, що й це рішення, й вихід США з Договору ПРО 1972 року були представлені Вашингтоном як необхідність безпеки, ніяк не спрямована проти Москви та її інтересів. Ще у 1998 році комісія Рамсфельда обґрунтувала необхідність створення Національної ПРО США у зв’язку з появою нових ракетних загроз для США. Зокрема, на першому місці була аргументація щодо швидкого розповсюдження ракетних технологій, внаслідок чого вони стали доступними для так званих «країн- ізгоїв», режимів третіх країн, ворожих до США (Північна Корея, Ірак, Іран, Лівія). Ця ініціатива завершилася відомим виходом США з Договору із ПРО 1972 року, що стало однією з найсуттєвіших зовнішньополітичних поразок Москви після розпаду Радянського Союзу. Втім, реальною загрозою була не втрата договору, який уже вичерпав себе та виступав більше символом колишнього стратегічного паритету, а можливі наслідки цього кроку. Адже нова система ПРО підштовхуватиме Сполучені Штати до створення своєї військової присутності все ближче до сфери російських життєвих інтересів, що автоматично звужуватиме «життєвий простір» Москви. У цю схему доволі легко вписується й передислокація американської військової присутності, й рішення щодо об’єднання Іраку, Афганістану та однієї з колишніх радянських республік єдиною американською системою ПРО. Слід відзначити, що кожен зі своїх наступних кроків США супроводжують певними поступками Росії в інших сферах. Так, вихід з ПРО став початком переговорів щодо підписання Договору СНП, який дозволяє Москві зберегти бажану структуру стратегічних сил. Сьогодні, коли США поступово переходять до практичних кроків щодо створення системи ПРО, Росії офіційно «дозволено» наносити превентивні удари по терористичних формуваннях у будь-якому місці за її межами. Офіційно це пролунало з вуст американського президента нещодавно, саме після теракту в Беслані, однак заява про можливість превентивних дій із боку Москви була ще в новому документі розвитку російських збройних сил («Актуальні завдання розвитку збройних сил РФ» від 2 жовтня 2003 року), де доволі прозоро продемонстровано можливість застосування ядерної зброї заради отримання переваги на початкових етапах регіональних конфліктів. Тож сьогодні ми спостерігаємо поглиблення процесів реструктуризації світового балансу сил, що є наслідком загальної реконфігурації системи міжнародних відносин, пов’язаної із завершенням «холодної війни».
