Терористичні акти в Саудівській Аравії примусили багатьох замислитися не лише над перспективами виживання правлячої королівської сім’ї, а й над запитанням, чи не є королівство дисфункціональним і деструктивним у своїй основі. Так чи інакше, схоже, що саудівська громада викликала потік сильного фанатизму, який живиться надзвичайною релігійною правовірністю.
Той факт, що 15 із 19 терористів, які захопили 11 вересня 2001 року літак і напали на США, були жителями Саудівської Аравії, призвів до того, що королівство тепер ще довго розглядатиметься як оплот авторитаризму та нетерпимості. Певною мірою це бачення слушне, але воно не може бути правильним по відношенню до всього саудівського народу. Навпаки, було б серйозною помилкою вважати, що фанатичний ісламізм повністю визначає саудівське ставлення до релігії.
Із 2001 по 2003 роки я входив до групи, яка проводила велике дослідження цінностей у Саудівській Аравії, Єгипті, Ірані та Йорданії. Результати нашого дослідження дають напрочуд повну картину саудівських відносин. Порівняно з опитаними жителями інших близькосхідних країн, жителі Саудівської Аравії загалом виявилися менш релігійними, а їхнє ставлення до демократії та шлюб за домовленістю ще більше доводять їхню приховану помірність.
Безумовно, релігійність в усіх чотирьох країнах широко поширена, понад 90% опитаних підтвердили, що вірять у Бога, життя після смерті, пекло та рай. Але, схоже, що жителі Саудівської Аравії менш релігійні, ніж інші мусульмани. 62% жителів Саудівської Аравії охарактеризували себе як релігійних людей порівняно з 82% в іранців, 85% у йорданців та 98% у єгиптян. Американці, виявляється, також набагато релігійніші, ніж жителі Саудівської Аравії, 81% із них характеризують себе таким чином.
Частково цю різницю можна пояснити міжнаціональними відмінностями щодо того, що мається на увазі під релігійністю. Наприклад, американці можуть мати на увазі під релігійністю щось інше, ніж жителі Середнього Сходу, можливо, через їхню меншу прихильність до релігійних вірувань, ніж в ісламських країнах. Це також могло частково позначитися і на різниці між мусульманськими країнами.
Але різниця в самовизначенні релігійності між жителями Саудівської Аравії, з одного боку, й іранцями, йорданцями та єгиптянами — з іншого, є настільки великою, що це ставить під сумнів поширену думку про Саудівську Аравію, як про дуже консервативне та релігійне суспільство. Так, справи промовляють голосніше за слова: тільки 28% жителів Саудівської Аравії сказали, що вони беруть участь у щотижневих релігійних службах порівняно з 27% іранців, 44% йорданців, 42% єгиптян та 45% американців.
Ці результати, всупереч популярній думці про саудівську культуру, є менш приголомшливими, ніж це може здатися. Соціологи релігії давно стверджують, що в монолітному релігійному середовищі, або коли релігійні установи тісно пов’язані з державою, загальна релігійність населення падає.
Доцільно вважати, що, коли державна влада вводить строгі кодекси поведінки, люди прагнуть до непокори та віддаляються від офіційно санкціонованих релігійних установ. Нічого дивного, якщо врахувати, що єгиптяни та йорданці, які проживають у країнах, де держава не наказує благочестя, є релігійнішими, ніж іранці та жителі Саудівської Аравії, яким доводиться миритися з місцевою поліцією «моралі», яку підтримує держава.
І навіть про шлюб багато жителів Саудівської Аравії мали дивні ліберальні уявлення. Практично рівномірно розділилися думки з питання про устрій шлюбу; половина підтримує ідею про те, що шлюб має бути заснований на батьківській згоді, тоді як 48% віддали перевагу коханню як основі шлюбу. З огляду на зміцнення статевої сегрегації та батьківське панування, ці результати демонструють сильне прагнення до індивідуальнішого вибору в тих питаннях, які традиційно вирішували сімейно.
Нарешті, жителі Саудівської Аравії, виявляється, є великими прихильниками демократії, тим самим ще раз суперечачи популярній думці про саудівський консерватизм. Iз опитаних жителів Саудівської Аравії 58% розглядають демократію як кращу форму правління, 23% з цим не погоджуються і 18% завагалися з відповіддю.
Підтримка демократії більшістю населення, в країні без попередньої світської та націоналістичної історії, не здається інтуїтивною. Фактично, підтримка демократії відображає безліч інших ліберальних настроїв, які ми знайшли в Саудівській Аравії. Прихильники демократії зазвичай менш релігійні, більше світські, більше терпимі до інших, більше критичні по відношенню до роботи громадського сектора й більше схвильовані вторгненням західної культури.
За рамками дослідження історія показала, що ліберальні ідеї стають популярнішими, коли деспотичний монарх управляє людьми в союзі з релігійними установами. Сильний потік лібералізму з’явився наприкінці ХIХ століття в Оттоманській Сирії у відповідь на релігійний деспотизм Султана Абдулхаміда. Водночас антиклерикальний світський рух за конституційну систему, що з’явився в Ірані, є реакцією на абсолютистський союз між Шахами Куаджар і релігійними установами.
У зв’язку з схожістю між тими історичними прецедентами та сьогоднішніми умовами в Саудівській Аравії, ми не повинні виключати можливість реформ. Тепер і дані дослідження свідчать про те, що жителі Саудівської Аравії цілком можуть почати вимагати прозорішої політики і релігії, що менше втручається в особисте життя.
Мансур МОАДДЕЛЬ — професор соціології в Університеті Східного Мічигану, автор книги «Ісламський модернізм, націоналізм і фундаменталізм».
