Протягом останніх п’ятдесяти років Австрія завжди була відповідальним і надійним партнером Європи та всього міжнародного співтовариства. Вона і далі житиме згідно зі своїми традиційними цінностями та зобов’язаннями, базованими на демократії, пануванні закону, повазі прав людини, відвертості, толерантності, людській солідарності, почутті обов’язку й відповідальності.
Ці принципи повторюються у преамбулі Програми уряду. Її підписано 3 лютого 2000 року в присутності федерального президента Томаса Клестіля, мене самого та голови Партії свободи Австрії Йорга Гайдера, який залишається губернатором Карінтії і не увійшов до складу федерального уряду. Цей документ накладає зобов’язання на обидві сторони, що його підписали: на нас, на наші політичні партії і їх демократично обраних представників. Згідно з ним будуватиметься подальша робота коаліційного уряду.
Австрія — прибічниця загальних для всіх країн-членів ЄС принципів. Примітно, що у 1994 році дві третини австрійських виборців висловилося за приєднання до Європейського Союзу. Така підтримка з боку електорату була значно сильнішою, ніж у будь-якій з інших чотирнадцяти країн-членів на момент їх приєднання до Європейського Союзу. На думку Австрії, трансатлантичне партнерство, яке завжди вирізнялося взаємною повагою і довірою, також набуде особливого значення в справі подальшого забезпечення миру, стабільності та процвітання.
Австрія пишається своєю міжнародною солідарністю із жертвами політичних репресій, воєн і особами, що перебувають у вигнанні. Ми відкрили двері до нашої країни у 1956 і 1968 роках у часи угорської та чехословацької криз і знову зробили це у 1990-х роках, коли понад 100 000 балканських біженців знайшли у нашій країні новий дім. Пропорційно до чисельності населення Австрії, яке становить близько 8 мільйонів жителів, така кількість самих лише балканських біженців для Німеччини була б еквівалентною більш ніж одному мільйону чоловік, а для Сполучених Штатів — понад трьом мільйонам. Таким чином, за останні десятиріччя Австрія більшою мiрою, ніж більшість інших країн продемонструвала свою глибоку соціальну і гуманітарну відповідальність.
Минуле Австрії закликає до виключно критичного і тонкого підходу до несправедливості, вбивств і терору, які чинилися при нацистському режимі. Ми зробили важливі кроки для того, щоб розібратися з цим минулим. І новий федеральний уряд без вагань продовжить іти обраним шляхом. Базуючись на висновках, представлених у проміжній доповіді комісії австрійських істориків, ми будемо знаходити можливості для швидкої виплати компенсації особам, які в минулому були залучені до примусових робіт. І ми сподіваємося, що компанії, які мали до цього відношення, також усвідомлюють свою відповідальність. Для того, щоб прискорити хід справ, я призначив спеціального представника з питань рабської і примусової праці при нацистському режимі. Пані Марія Шаумайер, колишній голова Центрального банку Австрії, очолить нове відомство, що займається питаннями виплати компенсацій жертвам нацизму.
Серед інших зобов’язань мого уряду одним із найпріоритетніших на наступні кілька місяців стане виплата компенсацій жертвам Голокосту похилого вiку, які перебувають у скрутному матеріальному становищі. Уряд Австрії також підтримає відкритий доступ до архівів у федеральних агентствах, і відстоюватиме аналогічну політику щодо неурядових організацій. Ми заохочуватимемо участь австрійських страхових компаній у роботі Міжнародної комісії зі страхових претензій періоду Голокосту. Ми спробуємо удосконалити практичне застосування закону про реституції мистецьких виробів від 1998 року і вітатимемо аналогічні кроки з реституції, вчинені місцевими та регіональними урядовими органами.
Мій уряд — глибокий прибічник захисту прав людини і боротьби з расизмом та дискримінацією. У нас є високорозвинене законодавство з прав людини і відповідні процесуальні норми, так само, як і сильна й незалежна судова система. Австрія входить практично до всіх найважливіших міжнародних угод з прав людини, і вона традиційно відігравала активну роль у розробці проектів цих документів. Ми не тільки ратифікували Європейську Конвенцію з прав людини, ми зробили її частиною власної конституції. Це означає, що кожен, хто проживає в Австрії, може звернутися зі скаргою до Європейського Суду з прав людини, рішення якого обов’язкові для уряду. Згідно з конституцією, Австрія також зобов’язана дотримуватися Міжнародної конвенції з ліквідації будь-яких форм расової дискримінації.
Будучи федеральним канцлером Австрійської Республіки, я зроблю все можливе для того, щоб забезпечити сувору реалізацію преамбули і Програми уряду (ознайомитися з нею можна на інтернет-сторінці австрійського уряду за адресою http://www.austria.gv.at.). Я та інші члени австрійського федерального уряду очікуємо, що про нас судитимуть за нашими досягненнями, а не виходячи з упередженого ставлення.
