Минуло більше тижня з тих пір, як президентом Сполучених Штатів став республіканець Джордж Буш-молодший. Прихід нового лідера в Америці вітали прихильно. Не спостерігалося упродовж першого тижня «медового місяця» Буша і звичних «наїздів» на главу держави з боку навіть найліберальніших газет Сполучених Штатів. Між тим, попередньому президентові Біллу Клінтону дісталося на горіхи за цей тиждень стільки, що й ворогові не побажаєш. Згадали йому всі гріхи і грішки, що наробив за своє восьмирічне обіймання президентського крісла. Утім, попри вчинені помилки, по собі Клінтон лишив достойну спадщину. Його президентство припало якраз на період після краху Радянського Союзу, що вимагало немалих зусиль для перегляду зовнішньополітичних завдань і пріоритетів. В історію Сполучених Штатів президентство Клінтона увійде насамперед через багаточисельні досягнення, особливо в економіці країни. У пам’яті ж українців він залишиться завдяки не тільки чудовому цитуванню Тараса Шевченка, а намаганням — хоч і не дуже вдалим — допомогти нашій державі. Свої успіхи останній президент другого тисячоліття відобразив у прощальній промові, яка до того ж може бути свідченням разючого контрасту між західною політичною культурою та характерною для політиків на пострадянському терені.
Шановні співвітчизники, сьогодні це моя остання можливість поговорити з вами з Овального кабінету як ваш Президент. Я глибоко вдячний вам за надану мені двічі честь служити — працювати для вас і з вами з метою підготовки нашої країни до 21-го століття. І я вдячний віце-президенту Гору, міністрам мого кабінету і всім, хто служив разом зі мною протягом останніх восьми років. Це був час драматичних змін, і ви бралися за розв’язання кожної нової проблеми. Ви зробили міцнішою тканину нашого суспільства, більш здоровими і безпечнішими наші сім’ї, більш процвітаючими наших людей. Ви, американський народ, зробили наш вступ в новий глобальний інформаційний вік ерою великого оновлення Америки. У всій роботі, яку я робив як Президент, кожним рішенням, яке я приймав, кожною дією виконавчої влади, яку я здійснював, кожним законопроектом, який я пропонував і підписував, я старався дати всім американцям можливість і умови для виконання наших надій в сильному суспільстві з могутньою економікою, більш чистим навколишнім середовищем і в більш вільному, безпечному і процвітаючому світі. У своїй діяльності я керувався нашими незмінними цінностями — можливостями для всіх, відповідальністю всіх, співтовариством всіх американців. Я старався забезпечити для Америки уряд нового типу, менший, більш сучасний, більш ефективний, повний ідей і принципів, адекватних нашому новому часу, що завжди ставить на перше місце інтереси людей, що завжди робить акцент на майбутнє.
Спільними зусиллями Америці вдалося добитися багато чого. Наша економіка б’є рекорди, маючи більш ніж 22 мільйони нових робочих місць, найнижчиий рівень безробіття за 30 років, велика кількість домовласників, ніж будь-коли, найтриваліший період зростання в історії. Зміцніли наші сім’ї і громади. Тридцять п’ять мільйонів американців користуються законом про відпустку за сімейними обставинами, 8 мільйонів відмовилися від соціальної допомоги. Рівень злочинності є найнижчим за 25 років. Понад 10 мільйонів американців отримують більш значну суму допомоги на навчання в коледжі, а число учнів коледжів зараз більше, ніж будь-коли раніше. Наші школи стали кращими. Підвищення стандартів, посилення підзвітності і збільшення інвестицій дозволили добитися підвищення успішності і частки осіб, що закінчили школу. Водночас понад 3 мільйони дітей (у яких раніше не було страховки) мають медичну страховку, і понад 7 мільйонів американців було виведено з бідності. Прибутки зростають в усіх групах населення. Чистішими стали наші повітря і вода. А в континентальній частині Сполучених Штатів Америки під охороною знаходиться велика площа нашої дорогоцінної землі, ніж будь-коли за останні сто років. Америка була силою світу і процвітання в кожному кутку земної кулі. Я вельми задоволений тим, що мені вдалося передати новому Президенту кермо влади Америкою в такому міцному стані, що дозволяє зустрічати виклики майбутнього. На останнє хотілося б поділитися з вами трьома міркуваннями відносно майбутнього.
По-перше, Америці слід і надалі дотримувати фінансову відповідальність. У чотирьох наших останніх бюджетах ми перетворили рекордні дефіцити в рекордні профіцити і змогли погасити державний борг на 600 млрд. доларів, ставлячи перед собою завдання його повної ліквідації до кінця десятиріччя, — уперше з 1835 року. Продовження цього курсу дозволить забезпечити менші процентні ставки, більше процвітання і можливості для розв’язання наших великих проблем. Приймаючи правильні рішення, ми можемо гасити борг, вирішувати проблеми в зв’язку з виходом на пенсію покоління, що народилося в період різкого зростання народжуваності, вкладати більше коштів в майбутнє і надавати податкові пільги. По-друге, оскільки світ стає все більш взаємопов’язаним кожного дня і в кожному аспекті, збереження безпеки і процвітання Америки вимагає від нас і далі лідирувати в світі. У цей чудовий момент історії в умовах свободи живе більше людей, ніж будь- коли раніше. Наші союзи сильніші, ніж будь-коли. Люди всього світу розраховують, що Америка буде чинником миру і процвітання, свободи і безпеки. Глобальна економіка дає більшому числу наших співгромадян і мільярдам жителів всього світу шанс гідно працювати, жити і підтримувати свої сім’ї. Однак інтеграційні сили, які створюють ці сприятливі можливості, одночасно роблять нас більш вразливими для сил руйнування — тероризму, організованої злочинності й наркоторгівлі, поширення згубних озброєнь і хвороб, руйнування глобального навколишнього середовища. Розширення торгівлі не змогло повністю усунути розрив між тими з нас, хто живе на передньому краї глобальної економіки, і мільярдами людей світу, які існують на межі виживання. Цей глобальний розрив вимагає не тільки співчуття, він вимагає дій. Глобальна бідність є пороховою бочкою, яка може вибухнути через нашу байдужість. У своєму першому зверненні до країни в зв’язку з інавгурацією Томас Джефферсон застеріг країну від дуже обтяжливих союзів. Однак в наш час Америка не може і не повинна відмежовуватися від світу. Якщо ми хочемо, щоб світ втілював наші загальні цінності, то ми повинні розділити з ним відповідальність. Якщо війни 20-го століття, особливо останні в Косово і Боснії, чомусь нас і навчили, то це тому, що ми досягаємо своїх цілей, захищаючи наші цінності і очолюючи сили свободи і миру. Ми повинні сміливо і рішуче приймати наші лідируючі обов’язки — словом і справою виступати разом з нашими союзниками і надавати людського обличчя глобальній економіці, з тим щоб розширення торгівлі йшло на користь жителям всіх країн, поліпшувало життя і давало надію людям всього світу.
По-третє, ми зобов’язані пам’ятати, що Америка не може лідирувати в світі доти, поки у себе вдома ми не вплетемо нитки усієї нашої багатобарвності в тканину єдиної Америки. Стаючи більш різноманітними, ми повинні старатися ще більше об’єднуватися навколо наших загальних цінностей і наших загальнолюдських принципів. Ми повинні більш наполегливо працювати над подоланням відмінностей між нами в наших серцях і в наших законах. Ми повинні ставитися до всіх наших людей справедливо і з гідністю незалежно від їх расової приналежності, віросповідання, статі або сексуальної орієнтації і незалежно від того, коли вони прибули в нашу країну, завжди прагнучи до більш довершеного союзу, про який мріяли фундатори нашої держави. Гілларі, Челсі і я разом з усіма американцями бажаємо усього найкращого наступному президенту Джорджу В. Бушу, його сім’ї та його адміністрації в розв’язанні цих проблем, йдучи на чолі маршу свободи в цьому новому столітті.
Стосовно мене, то я залишаю посаду президента з великим ідеалізмом, покладаючи більше надій, ніж коли я її обійняв, і більш ніж будь-коли впевненим в тому, що кращі дні Америки ще попереду. Час мого перебування на цій посаді майже завершений, однак час мого служіння, сподіваюся, ще не закінчений. У майбутньому я ніколи не обійму посаду більш високу і не прийму зобов’язання, більш священні, ніж у Президента Сполучених Штатів Америки. Однак немає звання, яке я буду нести більш гордо, ніж звання громадянина. Дякую вам. Благослови вас Бог, і хай благословить Бог Америку.
Поширено Офісом міжнародних інформаційних програм
Державного департаменту США (http://usinfo.state.gov)
