Зміщення деяких акцентів у зовнішній політиці Мінська явні, хоч поки що і незначні. Білоруська влада все ще говорить про перспективність розвитку Союзної держави Білорусі та Росії. Проте, озираючись на поліпшення відносин Москви із Заходом, Мінськ наголошує на можливості будівництва зовнішніх відносин і однієї, й іншої країни на двосторонній основі. У Мінську все ще прихильно ставляться до участі в Договорі про колективну безпеку, однак не забувають при цьому підписувати програму про співпрацю із НАТО (в чому, очевидно, не останню роль відіграє активізація співпраці Москви з Північноатлантичним альянсом).
На перший план Київ та Мінськ сьогодні виносять питання збільшення товарообігу між країнами. У поточному році Білорусь та Україна декларують намір збільшити його до показника в $1 млрд. «Ми стурбовані падінням обсягів торгового співробітництва (між двома країнами) і хочемо виправити ситуацію», — заявив на зустрічі з пресою міністр Хвостов, назвавши таке підвищення рівня торгівлі «мінімальним завданням, яке ми повинні поставити нашим суб’єктам господарювання». За даними Державного комітету статистики, протягом 2001 р. Україна експортувала товарів у Білорусь майже на $250 млн., імпортувала ж — на $407 млн. Тобто підприємцям країн доведеться «пошукати» товарів для торгівлі ще фактично на $400 млн. Що, в принципі, не виглядає завданням з розряду фантастики, оскільки в 1996 році товарообіг між країнами становив $1,4 млрд. Щоправда, в Україні вже розпочалися антидемпінгові процеси щодо деяких товарів з Білорусі... Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко також наголосив: «Ми не бачимо альтернативи відносинам із Білоруссю».
Водночас між країнами вже тривалий час лишається невирішеною проблема, пов’язана із виплатою суб’єктами господарської діяльності України боргів Білорусі. За одними даними, вони складають понад двісті мільйонів доларів. За іншими — сто мільйонів. Труднощі полягають в тому, що чимало українських підприємств, які у свій час співпрацювали з білоруськими, зараз просто не існують. Тому, зрозуміло, що Мінськ намагається накласти всі боргові зобов’язання на українську державу. Київ такий підхід відкидає і намагається вирішити питання за російським сценарієм (через визнання боргу колективним, а не державним). У відповідь на українську непоступливість Мінськ нам агається пресингувати Україну небажанням ратифікувати договір про державний кордон між двома країнами. Посол Білорусі в Україні Валентин Величко в інтерв’ю «Дню», до речі, повідомив про домовленісь білоруського та українського керівництва, що «одночасно з ратифікацією договору вирішується питання боргових зобов’язань» (посол фактично визнав, що ці два питання Мінськ «ув’язані» в один пакет).
Передвиборча кампанія в Україні та приїзд білоруського міністра — проста випадковість. Такий висновок напрошується зі слів пана Хвостова. Один із його аргументів той, що візит планувався вже досить давно. Щоправда, нещодавно лідера Комуністичної партії України Петра Симоненка приймав білоруський президент, і ця зустріч викликала вельми негативну реакцію в Києві. Раніше ж, напередодні білоруських президентських виборів, Симоненко навідувався до Білорусі, аби підтримати «батьку» на президентських виборах (до речі, згідно з білоруським законодавством, подібна агітація була заборонена).
